25.06.2024 227/2794/23
25 червня 2024 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Любчик В.М.,
за участю секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Макєєв Олександр Володимирович, до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Макєєв Олександр Володимирович, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається із земельних ділянок площею 5,450 га з кадастровим номером 1422083300:01:000:0238 та площею 0,980 га з кадастровим номером 1422083300:01:000:0406, розташованих на території Шахівської ОТГ Покровського району (колишньої Золотоколодязької сільської ради Добропільського району) Донецької області. За заявою ОСОБА_1 державним нотаріусом Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвою О.В. відкрита спадкова справа № 107/2023 р. 20.09.2023 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкові земельні ділянки в цілому, без урахування частки у спадковому майні, на яку має право донька спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач на день відкриття спадщини була зареєстрована разом зі спадкодавцем та позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що реєстрація відповідача у будинку разом із спадкодавцем є формальною, оскільки остання в ньому не проживає з 2005 року, фактично мешкає у м. Макіївка Донецької області, де і працює. В телефонній розмові відповідач повідомляла, що не претендує на спадщину і не бажає її оформляти. Тому, для реалізації ОСОБА_1 спадкових прав, просить встановити факт, що ОСОБА_2 не проживала постійно із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 2005 року і на час відкриття спадщини.
Ухвалою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.10.2023 відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Витребувано у державного нотаріуса Добропільської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №107/2023, відкритої до майна померлого ОСОБА_3 .
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14.12.2023 закрито підготовче провадження по справі. Справу призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Макєєв О.В. у судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про визнання позову.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, допитавши свідків, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.8).
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають доньку, ОСОБА_2 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06 січня 2022 року виконавчим комітетом Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається із земельних ділянок площею 5,450 га з кадастровим номером 1422083300:01:000:0238 та площею 0,980 га з кадастровим номером 1422083300:01:000:0406, розташованих на території Шахівської ОТГ Покровського району Донецької області (а.с.12-15).
Померлий ОСОБА_3 з 19.12.1980 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті в будинку були зареєстровані ще 2 (дві) особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що встановлено з копії листа Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області №1840 від 08.08.2023 (а.с 16).
Згідно з копією довідки Шахівської сільської ради №02-47/156 від 12.09.2023 разом з померлим по день його смерті мешкала тільки позивач, а відповідач, дочка ОСОБА_2 , з 2005 року не проживає з батьками за вищевказаною адресою (а.с.17).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що донька померлого ОСОБА_3 , не проживає з батьками з 2005 року.
Державним нотаріусом Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвою О.В. заведено спадкову справу № 107/2023 за заявою позивача (а.с. 31-68).
Постановою від 22 вересня 2023 року № 726/02-31, державного нотаріуса Добропільської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_3 , 1956 року народження, яке складається з двох земельних ділянок, відповідно площею 5,450 га кадастровий номер 1422083300:01:000:0238, площею 0,980 га кадастровий номер 1422083300:01:000:0406, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Золотоколодязької сільської ради Покровського (до реорганізації Добропільського) району Донецької області в цілому, без урахування частки у спадковому майні, на яку має право донька спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка згідно повідомлення Шахівської сільської військової адміністрації №1840 від 08.08.2023 року на день відкриття спадщини була зареєстрована разом із спадкодавцем та матір'ю, дружиною спадкодавця - ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 , тому у відповідності до п. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.19 та 3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як позивач, так і відповідач були зареєстровані за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 . Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_2 було відмінним, з 2005 року вона не проживала з батьками за цією адресою, а проживала за іншою адресою в іншому населеному пункті.
Наведені обставини сторонами не заперечуються та матеріалами справи не спростовано.
Статтею 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення фактів. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Однак, виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагалася довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено у зв'язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 641/3893/20, провадження № 61-12472св22.
За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 10, 89, 223, 264-265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд,-
відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Макєєв Олександр Володимирович, до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача - адвокат Макєєв Олександр Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000002 від 20.02.2017 року, місце знаходження: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В.М. Любчик
25.06.24