Справа № 513/536/24
Провадження № 2/513/594/24
Саратський районний суд Одеської області
27 червня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Парапіра Михайла Петровича до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, суд, -
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Парапіра М.П. звернулася до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом. В позовній заяві посилається на таке.
Батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець і мешканець с. Успенівка Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, за життя працював у колишньому реформованому КСП «Росія» Саратського району Одеської області та був членом даного господарства.
10 листопада 1994 року був прийнятий Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та Указ від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організація», на підставі яких розпочалося паювання сільськогосподарських земель, у тому числі і в КСП «Росія» Саратського району Одеської області.
ОСОБА_2 як член КСП «Росія» був включений до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), та йому був виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0283168 від 15 грудня 1997 року за № 168.
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) по КСП «Росія» с. Успенівка Саратського району Одеської області, розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах (без визначення меж на місцевості), належне спадкодавцю на підставі вказаного Сертифікату.
За життя 13 жовтня 2006 року в Успенівській сільській раді Саратського району Одеської області позивач склав заповіт, згідно з яким все своєї майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, заповів ОСОБА_1 - позивачу у справі.
Після смерті батька, позивач як спадкоємець, фактично прийняла спадкове майно, вступивши у його володіння та користування. Сертифікат на право на земельну частку (пай), який був виданий батьку, позивач не знайшла по теперішній час, у зв'язку з чим не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай).
Згідно з викопіюванням із схеми розподілу земель Успенівської сільської ради Саратького району Одеської області, за батьком позивача визначена земельна ділянка № НОМЕР_1 в масиві 3, загальною площею 3,33 га, яка значиться до теперішнього часу.
Земельною ділянкою, на яку батько мав право, позивач володіє з 2012 року. Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Успенівське» Білгород-Дністровського району Одеської області; щорічно вона отримує оренду за користування нерухомим майном.
Про втрату Сертифікату на земельну частку (пай) було подано об'яву у районній газеті про визнання недійсним втраченого Сертифікату на земельну частку (пай), виданого на ім'я ОСОБА_2 . Відповідачем Успенівською сільською радою позивачу відмовлено у видачі дубліката правовстановлюючого документа та рекомендовано звернутися до суду.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Росія» с. Успенівка Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах (без визначення меж на місцевості), що належало спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0283168 від 15 грудня 1997 року за № 168.
Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Парапір М.П. в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, місце та час розгляду справи. До суду представник позивача направив заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Н. Кліманова у судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, місце та час розгляду справи шляхом направлення повідомлення про виклик на електронну адресу. Подала до суду письмову заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги визнала.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторони, повідомленої про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Положенням ч.4 ст.200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу.
Згідно зі ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі і у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із такого.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Михайлівка Саратського району Одеської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21 грудня 2012 року Виконавчим комітетом Успенівської сільської ради Саратського району Одеської області на підставі актового запису № 18.
Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах по колишньому КСП «Росія» в межах території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, посвідченого Сертифікатом серії ОД № 0283168 від 15 грудня 1997 року за № 168.
За життя 13 жовтня 2006 року ОСОБА_2 склав заповіт, який було посвідчено секретарем Успенівської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3 та зареєстровано за № 31, яким заповів все своє майно, що на день його смерті буде йому належати, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, ОСОБА_1 (позивачу у справі).
Заповіт є чинним, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або не прийняти її.
Стаття 1218 Цивільного кодексу України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивач є рідною донькою ОСОБА_2 та спадкоємцем за заповітом.
Факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як між батьком та донькою, підтверджено: копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 , виданого на підставі актового запису № 31 від 08 березня 1962 року Успенівською сільською радою Саратського району Одеської області, відомості про батьків, мовою оригіналу документа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; копією рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 червня 1993 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7
02 травня 2018 року позивач звернулася до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, яким була заведена спадкова справа №121/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Як вбачається з копії спадкової справи №121/2018, інші спадкоємці відсутні.
Згідно з довідкою Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 04 грудня 2017 року № 1708, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав в АДРЕСА_1 ; проживав один.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 06 березня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Успенівської сільської рали Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; позивачу надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 на два місяці.
Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. від 25 червня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай).
Згідно зі ст. ч.1 ст.81 та ч. 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі, зокрема, спадкування.
Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 вказаної постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.20 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок), передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно; видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
Згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Тобто у встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не видавалось, оскільки відсутній право встановлювальний документ на земельну ділянку.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до пункту а), частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 3.1. листа).
У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з пунктом 5 цього Указу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За правилами Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.
Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - шляхом пред'явлення позову про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно з відповіддю Сектору № 1 відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09 червня 2023 року №1615/340-23 про те, що у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по Успенівській сільській раді Саратського району Одеської області станом на 31 грудня 2012 року наявна інформація про видачу Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0283168 від 15 грудня 1997 року за № 168. Для отримання дубліката Сертифіката на право на земельну частку (пай) рекомендовано звернутися до районної державної адміністрації, яка видавала правовстановлюючий документ.
Листом архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №2558/01-33/23/5199 від 04 липня 2024 року позивачу відмову у видачі копії Сертифікату на право на земельну частку (пай), що посвідчує право ОСОБА_2 , оскільки у зв'язку зі змінами у законодавстві, Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією здійснено передачу сертифікатів на земельні частки (паї) та книг реєстрації сертифікатів відповідним сільським радам.
27 липня 2023 року листом Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 37/3П1/03-10, позивачу повідомлено, що до сільської ради не було передано Книг реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай); рекомендовано звернутися до районної державної адміністрації, яка видавала правовстановлюючий документ.
Оригінал Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії №0283168 на ім'я ОСОБА_2 було втрачено, про що позивачем було опубліковане відповідне оголошення в районній газеті про те, що загублений Сертифікат на земельну частку (пай) вважати недійсним.
Позивач, як спадкоємець за заповітом, своєчасно прийняла спадщину після смерті батька, інші спадкоємці відсутні, але юридично не може оформити свої спадкові права за відсутності у неї правовстановлюючого документу через втрату оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай).
Відповідно до довідки ТОВ «Успенівське» № 127 від 17 квітня 2024 року, в оренді якого перебуває спадкова земельна ділянка, згідно з договором оренди від 28 січня 2020, укладеного між Товариством та ОСОБА_1 , земельною ділянкою № 33 масив 93, на яку мав право ОСОБА_2 , з дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично володіє донька ОСОБА_1 , яка отримує оренду плату.
Суд вважає, що позивач правомірно набула право на земельну частку (пай) та враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на спадкове майно у порядку спадкування за законом.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.
У зв'язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані позивачем обставини такими, що не підлягають доказуванню.
Відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).
Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.
Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Керуючись ст. ст. 12,13,77,81,200, 259,263-265,268 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Успенівка Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_4 , право на земельну частку (пай), розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж частки в натурі (на місцевості), по КСП «Росія» в межах території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, належного спадкодавцю ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Сертифікату серії ОД №0283168 від 15 грудня 1997 року за № 168.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Дата складення повного рішення 27 червня 2024 року.
Суддя В. С. Миргород