Справа №522/4499/24
Провадження №2/522/4023/24
(ЗАОЧНЕ)
27 червня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
26 березрня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами, а саме:
- кредитним договором №6544993 у розмірі 32 669,00 гривень;
- за кредитним договором №102431077 у розмірі 20 528,23 гривні;
- за договором позики №78126573 у розмірі 7 250,00 гривень,
та здійснити розподіл судових витрат.
У позовній заяві позивач вказує на те, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2024 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалу суду від 10 квітня 2024 року було надіслано на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, згідно сервісу перевірки статусу відстеження АТ «УКРПОШТА», відправлення не вручене під час доставки.
26 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просить долучити до матеріалів справи первинні документи за кредитними договорами.
31 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у АТ «АКЦЕНТ БАНК» відомості про наявність у ОСОБА_1 карткового рахунку, відкритого у АТ «АКЦЕНТ БАНК» станом на 26.05.2024 року; інформацію про належність ОСОБА_1 карткового рахунку; інформацію про рух коштів за рахунком.
Ухвалою суду від 04 червня 2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено, витребувано у АТ «АКЦЕНТ БАНК» відомості про наявність у ОСОБА_1 карткового рахунку, відкритого у АТ «АКЦЕНТ БАНК» станом на 26.05.2024 року; інформацію про належність ОСОБА_1 карткового рахунку; інформацію про рух коштів за рахунком.
20 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від АТ «АКЦЕНТ БАНК» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 04 червня 2024 року.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Щодо кредитного договору №6544993 від 26.06.2023 року, суд зазначає наступне.
26 червня 2023 року ОСОБА_1 звернуся до ТОВ «МІЛОАН» із заявою на отримання кредиту №6544993 за яким він просив надати йому кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 9 100,00 гривень на строк 105 днів, з них пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів, процентна ставка (пільгова) - 1%, базова ставка - 3%, комісія за надання кредиту - 10% від суми кредиту.
26 червня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №6544993, за яким ТОВ «МІЛОАН» передав ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 9 100,00 гривень, строком на 105 днів, з них пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів, процентна ставка (пільгова) - 1%, базова ставка - 3%, комісія за надання кредиту - 10% від суми кредиту.
Згідно виписки про рух коштів за карткою, ТОВ «МІЛОАН» зобов'язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на користь ОСОБА_1 грошову суму і розмірі 9 100,00 гривень.
28 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ» ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №28092023 за яким фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому.
За зазначеним договором право вимоги також було відступлено щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6544993, що підтверджується витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №28092023 від 28.09.2023 року, та відповідно до якого розмір заборгованості за ОСОБА_1 32 669,00 гривень.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу виконав сплативши на користь ТОВ «МІЛОАН» грошову суму у розмірі 1 602 083,42 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції №20267 від 03.10.2023 року.
Відповідно до п.1.6. Договору, права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі Реєстру боржників.
Акт прийому-передачі реєстру боржників №1 за договором факторингу №28092023 від 28.09.2023 року було підписано 28 вересня 2023 року.
У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки
Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами - не виконав.
Доказів зворотного відповідачем надано - не було.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості становить 32 669,00 гривень та складається з:
- основна сума боргу - 9 100,00 гривень;
- заборгованість за відсотками - 22 659,00 гривень;
- комісія - 910,00 гривень.
Суд погоджується із зазначеним розрахунком, та враховуючи зазначене вище доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №6544993 від 26.06.2023 року.
Щодо кредитного договору №102431077 від 26.05.2023 року, суд зазначає наступне.
26 травня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102431077, за яким ТОВ «МІЛОАН» передав ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 6 900,00 гривень, строком на 105 днів, з них пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів, процентна ставка (пільгова) - 1,5%, базова ставка - 3%, комісія за надання кредиту - 10% від суми кредиту.
Згідно виписки про рух коштів за карткою, ТОВ «МІЛОАН» зобов'язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на користь ОСОБА_1 грошову суму і розмірі 6 900,00 гривень.
Факт виконання ТОВ «МІОЛАН» зобов'язання за кредитним договором також підтверджується платіжним дорученням №65439116 від 26.05.2023 року, за яким ТОВ «МІЛОАН» перерахував на користь ОСОБА_1 грошову суду у розмірі 6 900,00 гривень.
27 жовтня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ» ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №27102023/1 за яким фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому.
За зазначеним договором право вимоги також було відступлено щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №102431077, що підтверджується витягом з реєстру боржників №2 до договору факторингу №27102023/1 від 27.10.2023 року, та відповідно до якого розмір заборгованості за ОСОБА_1 20 528,23 гривень.
Відповідно до п.1.6. Договору, права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі Реєстру боржників.
Акт прийому-передачі реєстру боржників №2 за договором факторингу №27102023/1 від 27.10.2023 року було підписано 27 жовтня 2023 року.
Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами - не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Доказів зворотного відповідачем надано - не було.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №102431077 від 26.05.2023 року становить 20 528,23 гривні та складається з:
- заборгованість по основному боргу - 4 554,00 гривень;
- заборгованість по процентам - 15284,23 гривень;
- комісія - 690,00 гривень.
Суд погоджується із зазначеним розрахунком, та доходить до висновку про те, що грошова сума у розмірі 20 528,23 гривень є тією сумою, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 в якості заборгованості за кредитним договором №102431077 від 26.05.2023 року.
04 липня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78126573, за яким ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 2 000,00 гривень на строк 15 днів, із застосуванням базової процентної ставки - 2,5% та можливістю застосування пониженої процентної ставки у розмірі 0,01%.
Згідно п.15 договору, у разі, якщо позичальник не дотримується офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг, знижена процентна ставка припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка у розмірі 2,5%.
Згідно виписки про рух коштів за карткою, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на користь ОСОБА_1 грошову суму і розмірі 2 000,00 гривень.
14 червня 2021 рому між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №16/06/21 за яким фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому.
21 грудня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду №14 до договору факторингу №16/06/21 від 14.06.2021 року, за яким було відступлено щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №78126573, що підтверджується витягом з реєстру боржників №13 до договору факторингу №16/06/21 від 14.06.2021 року, та відповідно до якого розмір заборгованості за ОСОБА_1 7 250,00 гривень.
Відповідно до п.1.2. Договору, права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі Реєстру боржників.
Акт прийому-передачі реєстру боржників №13 від 21.12.2023 року за договором факторингу №16/06/21 від 14.06.2021 року було підписано 21 грудня 2023 року.
Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за договором позики, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами - не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Доказів зворотного відповідачем надано - не було.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №78126573 від 04.07.2023 року становить 7 500,00 гривень та складається з:
- заборгованість по основному боргу - 2 000,00 гривень;
- заборгованість по процентам - 5 250,00 гривень.
Проте, суд не погоджується із розрахунком заборгованості з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 вказала, що Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Велика Палата ВС у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору та заявок про відстрочення виконання зобов'язання за договором, строк кредитного договору становить 15 днів. Саме у межах зазначеного строку, повинно здійснюватися нарахування відсотків за користування кредиту із застосуванням базової процентної ставки у розмірі 2,5%
З огляду на те, що як первісним так і новим кредитором з моменту відступлення права вимоги нарахування штрафних санкцій - не здійснювалося, суд доходить до висновку про те, відсотки у розмірі 5 250,00 гривень нараховані неправомірно, а розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином:
- основна сума боргу - 2 000,00 гривень;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 750,00 гривень (2000 (сума кредиту) * 2,5 (відсотки за користування кредиту)/100*15 (строк користування кредитом).
Отже, загальний розмір заборгованості за договором позики №78126573 від 04.07.2023 року становить 2 750,00 гривень.
Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви та стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 55 947,23 гривні, що складається з:
- заборгованості за кредитним договором №6544993 від 26.06.2023 року у розмірі 32 669,00 гривень;
- заборгованості за кредитним договором №102431077 від 26.05.2023 року у розмірі 20 528,23 гривень;
- заборгованість за договором позики №78126573 від 04.07.2023 року у розмірі 2 750.00 гривень.
Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат.
Згідно платіжної інструкції №62022 від 05.03.2024 року, позивач сплатив 3 028,00 гривень в якості судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову - 60 447,23 гривні;
Розмір задоволених позовних вимог - 55 947,23 гривні;
Коефіцієнт розміру задоволених позовних вимог - 0,95 (55947,23/60447,23)
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 876,60 гривень.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 549-552, 625, 629, 1046-1054 ЦК України, ст.ст. 141, 263 - 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ - 35625014, заборгованість за кредитним договором №6544993 від 26.06.2023 року у розмірі 32 669 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ - 35625014, заборгованість за кредитним договором №102431077 від 26.05.2023 року у розмірі 20 528 (двадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 23 (двадцять три) копійки.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ - 35625014, заборгованість за договором позики №78126573 від 04.07.2023 року у розмірі 2 750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ - 35625014, суму сплаченого судового збору, пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Текст рішення складено та підписано 27 червня 2024 року.
Суддя Косіцина В.В.
27.06.2024