Справа № 946/4536/24
Провадження № 3/946/1716/24
Іменем України
27 червня 2024 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановив:
ОСОБА_1 , повторно протягом року, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, 31.05.2024 о 10:45 годині по вул. Дунайська біля буд. 24 в м. Ізмаїлі Одеської області керував транспортним засобом «ВАЗ 2101» номерний знак НОМЕР_1 , порушивши підп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Притягуваний ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Так, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 31 травня 2024 року притягуваний був повідомлений про те, що справа розглядатиметься Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області судом 11 червня о 10:00 годині, про що свідчить його особистий підпис у протоколі, копія якого йому була вручена. Після цього ОСОБА_1 через його мати ОСОБА_2 також був повідомлений про те, що справа розглядатиметься 27.06.2024 о 09:00 год. Зазначені обставини дають змогу суду дійти висновку про наявність даних про своєчасне та належне сповіщення притягуваного ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи. Однак, у судове засідання притягуваний не з'явився.
Відповідно до даних службової записки керівника апарату суду, з 27.05.2024 в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області не здійснюється відправка поштової кореспонденції у зв'язку з відсутністю маркової продукції, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості відкласти судове засідання та здійснити повторний виклик притягуваного.
Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Оскільки є дані про своєчасне сповіщення притягуваного ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд у відповідності до ч. 1 ст.268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом під час того, як відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, також повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння.
На відеозаписі події правопорушення з однострою поліцейських зафіксовано, як транспортний засіб «ВАЗ 2101» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими, і притягуваний ОСОБА_1 при цьому не заперечував того, що він керував вказаним транспортним засобом.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Згідно довідці інспектора роти з особливих міста Ізмаїла УПП в Одеській області ДПП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не отримував.
Відповідно до підп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Однак, з сукупності усіх досліджених судом доказів випливає, що ОСОБА_1 в порушення вимог вказаного підп. «а» п. 2.1 ПДР керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення на право керування таким транспортним засобом.
Той факт, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керуванням таким транспортним засобом, підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.01.2024, згідно якій на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за вчинення ним 24.12.2023 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме за повторне протягом року керування транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених у суді доказів дає змогу суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в його вчиненні.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, його майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення вказує на те, що він вчинив грубе порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
До обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд відносить повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке його вже було піддано адміністративному стягненню, оскільки він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, будучи при цьому перед цим вже притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення такого же правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП окрім основного стягнення у виді двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачено ще й обов'язкове додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом та ще одне необов'язкове додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.
Вирішуючи питання про те, чи можливо накласти на притягуваного таке додаткове стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом, суд виходить з такого.
Згідно облікових даних баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 (далі - Рішення) Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності правопорушення і стягнення, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (п/п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення).
Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (п/п. 4.2 п. 4).
Хоча у зазначеному Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційного Суду України йдеться про покарання за злочин, висновки, що наведені у ньому, є застосовними й у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, адже незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, має бути дотримана засада справедливості.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. А згідно ч. 3 ст. 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що безпосередньо у ст. 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КК, є фізична особа, яка досягла 16-річного віку (загальний), і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже, додаткових вимог до суб'єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст. 126 КУпАП не містить.
Отже, ані норми Загальної частини КУпАП, ані ч. 5 ст. 126 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті (частини статі) КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди майну, здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Крім того, як зазначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС) у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Також ОП ККС ВС у вказаній постанові зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Незважаючи на те, що у вказаній постанові йдеться про додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення особою кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 286, 286-1 КК, але правовий висновок, наведений у ній, підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про можливість застосування додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, йдеться про той самий захід примусу, а саме про позбавлення права керувати транспортними засобами, у зв'язку з вчиненням правопорушення, а також, у будь-якому разі, має бути має бути дотримана засада справедливості та принцип рівності всіх перед законом при застосуванні цього заходу примусу.
Тому, враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень ст.ст. 1, 23, 30, 33, ч. 5 ст. 126 КУпАП, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд має призначити додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення цього адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
При вирішенні питання про строк додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує наведені положення ч. 3 ст. 30 КУпАП про можливість перевищення гранично допустимого строку, передбаченого ч. 2 ст. 30 КУпАП (десяти років), загального строку такого позбавлення.
Тому, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , згідно постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.01.2024 будучи позбавленим права керування транспортним засобом на строк п'ять років, до закінчення строку дії вказаного стягнення вчинив нове адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, за яке судом також застосовується стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в силу наведеної ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП слід приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Тому, з урахуванням того, що постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.01.2024 набрала законної сили 16.01.2024, то станом на день винесення цієї постанови невідбута ОСОБА_1 частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за попередньою вказаною постановою складає чотири роки шість місяців та дев'ятнадцять днів, які в силу ч. 3 ст.30 КУпАП підлягають приєднанню.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , те, що він вже двічі притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування всіма транспортними засобами, але не зважаючи на це знов вчинив тотожне адміністративне правопорушення на тому самому автомобілі, суд дійшов висновку про те, що для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання нових правопорушень, буде необхідним застосування основного адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу, а також таких додаткових стягнень як позбавлення права керування транспортними засобами у середніх межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто на строк шість років, та з оплатним вилученням транспортного засобу.
Враховуючи, що на притягуваного підлягає накладенню обов'язкове додаткове адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість років, а також те, що невідбута ОСОБА_1 частина такого ж стягнення складає чотири роки шість місяців та дев'ятнадцять днів, то йому в силу ч. 3 ст. 30 КУпАП слід визначити загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тривалістю десять років шість місяців та дев'ятнадцять днів.
У силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 283 - 285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП з урахуванням положень ч. 3 ст. 30 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років шість місяців дев'ятнадцять днів, з оплатним вилученням транспортного засобу, а саме автомобіля «ВАЗ 2101» номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І.Яковенко