Справа № 149/1746/24
Провадження №2/149/614/24
Номер рядка звіту 9
іменем України
25.06.2024 року м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Войнаревича М.Г.,
за участі секретаря Паламарчук Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Війтівецької сільської ради, про визнання права власності на майно, -
ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Війтівецької сільської ради про визнання права власності на майно. Позов мотивований тим, що з 09 грудня 2003 року позивач разом із своєю сім'єю розпочав проживати у житловому будинку за АДРЕСА_1 та до данного часу, тобто на протязі більше двадцяти років, безперервно там і проживає. При цьому, право власності на вказаний житловий будинок належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Хмільницької районної державної нотаріальної контори Глуздань С.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 2469. В свою чергу, ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_1 повністю кошти за зазначений будинок, виїхала із села, пообіцявши при цьому підготувати документи на будинок вже на ОСОБА_1 , про що його, обіцяла повідомити додатково. Таким чином, з 2003 року та по теперішній час ОСОБА_1 безперервно користується будинком, сплачує комунальні послуги, у зазначеному будинку зареєстроване як його місце проживання, так і членів його сім'ї, проте зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно для нього виявилося неможливим - через смерть ОСОБА_2 . Разом з тим на домаганняОСОБА_1 відносно виготовлення документів на будинок, ОСОБА_2 повідомляла його неодноразово, що вже переоформлює право власності на вищезазначений житловий будинок на його ім'я та обіцяла підвезти документи, тому ОСОБА_1 був впевнений - що вона це зробила. Однак, лише нещодавно він дізнався, що право власності на будинок ОСОБА_2 на ОСОБА_1 так і не переоформила. Це стало для нього очевидним коли її родичі, які проживають у селі, у 2024 році передали ОСОБА_1 весь пакет правовстановлюючих документів на будинок, але на ім'я ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 за життя ніколи ніяких претензій до ОСОБА_1 не пред'являла, гроші були отримані нею у повному обсязі, тривалий час ОСОБА_1 та його сім'я вільно користуються вказаним будинком. Між ними не існувало спорів щодо зазначеного нерухомого майна. Згідно висновку про вартість майна від 28 травня 2024 року, вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , визначена у 84000 грн. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на вказаний будинок, оскільки жодним іншим шляхом, він позбавлений можливості це зробити, із незалежних від нього обставин.
Ухвалою суду від 03.06.2024 у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач та його представник адвокат Адамчук П.Б. у судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи за їхньою відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо задовлення позовних вимог не заперечує.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
З довідки виданою виконкомом Війтівецької сільської ради за № 279 від 08.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно з грудня 2003 року та по даний час разом зі своєю сімёєю у складі: дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно безперервно проживають у житловому будинку за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 22).
З довідки виданою виконкомом Війтівецької сільської ради за № 280 від 08.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за наявною інформацією, будинок АДРЕСА_1 був придбаний у грудні 2004 року у ОСОБА_2 , яка в свою чергу прийняла його у спадщину після смерті матері - ОСОБА_5 - яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23).
З довідки виданою виконкомом Війтівецької сільської ради за № 281 від 08.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: по АДРЕСА_1 з 24.03.2004 року по теперішній час (а.с. 24).
З довідки виданою виконкомом Війтівецької сільської ради за № 282 від 08.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається власником житлового будинку АДРЕСА_1 з грудня 2004 (а.с. 25).
З довідки виданою виконкомом Війтівецької сільської ради за № 283 від 08.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично зареєстрований і проживає за адресою: у будинку АДРЕСА_1 в складі сім'ї: ОСОБА_1 - голова д/г, ОСОБА_3 - дружина (а.с. 26). Згідно висновку про вартість майна від 28 травня 2024 року, вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , визначена у 84000 грн.(а.. 21).
Як вбачається право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Хмільницької районної державної нотаріальної контори Глуздань С.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 2469, що також підтверджується копією довідки - характеристики від 10.05.2005 року № 144 та копією технічного паспорту та копією домової книги (а.с. 6 - 20).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Таким чином, позивач вважає, що сторони виконали умови договору купівлі-продажу, однак колишня власниця житлового будинку померла, тому єдиним шляхом вирішення спору та захисту прав покупця є звернення до суду з даним позовом. Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною 2 статті 220 ЦК України вказано, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата другою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України. Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року, справа № 665/2266/16-ц, провадження № 61-29416св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року, справа № 2-4783/07, провадження № 61-14587св18. Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК (435-15) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК (435-15). Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. З огляду на встановлені судом фактичні обставини, позивачем доведено в чому саме полягає безповоротне ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі статтею 220 ЦК України. Керуючись ст.ст. 81,258,264,265,273,354,355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити. Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 загальною площею 56,9 кв. м., житловою площею 24,3 кв. м., зазначений під літерою «А» з прибудовою «а», ганком з навісом, гаражем «Б», літнім душем «В», погребом з шиєю «Г», сараєм «Д», вбиральнею «Е», сараєм «Ж», ямою для кормів «З», сараєм «К», погребом «Л», огорожею № 1, воротами з хвірткою № 2 та криницею № 3, вартістю 84000 гривень, який належав ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Хмільницької районної державної нотаріальної контори Глуздань С.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 2469.
Судові витрати залишити за сторонами.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Михайло ВОЙНАРЕВИЧ