27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 752/2593/22
провадження № 61-9145ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», третя особа - Національна комісія цінних паперів та фондового ринку, про захист прав споживача та визнання недійсними окремих положень договору, внесення змін до договору,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Гарант Капітал»), третя особа - Національна комісія цінних паперів та фондового ринку, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати недійсним третє речення пункту 43 Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 04 червня 2018 року № 86007: «При перенесенні Забудовником, на підставі офіційного листа, запланованої дати введення об'єкта
в експлуатацію, зміни до Договору не вносяться. Управитель оформлює нове Свідоцтво про участь у фонді, запланованою датою введення в експлуатацію буде вважатися дата, вказана у Свідоцтві про участь у фонді.»;
- визнати недійсним третє речення пункту 43 Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 15 червня 2018 року № 86153: «При перенесенні Забудовником, на підставі офіційного листа, запланованої дати введення об'єкта
в експлуатацію, зміни до Договору не вносяться. Управитель оформлює нове Свідоцтво про участь у фонді, запланованою датою введення в експлуатацію буде вважатися дата, вказана у Свідоцтві про участь у фонді.»;
- визнати недійсним Повідомлення ТОВ «ФК «Гарант Капітал» від 01 листопада
2022 року б/н про збільшення строків будівництва Об'єкту будівництва в частині встановлення запланованої дати введення в експлуатацію житлового будинку № 2 - грудень 2025 року, запланованої дати передачі під заселення - березень 2026 року;
- визнати недійсним Повідомлення ТОВ «ФК «Гарант Капітал» від 01 листопада
2022 року б/н про збільшення строків будівництва Об'єкту будівництва в частині встановлення запланованої дати введення в експлуатацію житлового будинку № 28 - грудень 2029 року, запланованої дати передачі під заселення - березень 2030 року;
- змінити вказану в пункті 5 Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 04 червня 2018 року № 86007 заплановану дату введення об'єкта будівництва
в експлуатацію: складова частина об'єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_1
з «квітень 2020 року» на «жовтень 2023 року», якщо іншу дату не буде визначено шляхом проведення судово-будівельної експертизи;
- змінити вказану в пункті 5 Договору від 15 червня 2018 червня № 86153 заплановану дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію: складова частина об'єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_2 з «серпень 2020 року» на «січень
2024 року», якщо іншу дату не буде визначено шляхом проведення судово-будівельної експертизи.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 травня
2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Гарант Капітал», третя особа - Національна комісія цінних паперів та фондового ринку, про захист прав споживача та визнання недійсними окремих положень договору, внесення змін до договору відмовлено.
25 червня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року (повний текст постанови виготовлено
30 травня 2024 року, касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 26 червня
2024 року), у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Посилання заявника на те, що висновки Верховного Суду щодо питань застосування норма права у подібних правовідносинах відсутні, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки таке посилання є загальним та не відповідає вимогам ЦПК України.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
До касаційної скарги заявник долучив заяву про звільнення від сплати судового збору.
Заява про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, як споживача, а отже на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що
у задоволенні клопотання необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Із тексту судових рішень, які були прийняті у даній справі, не вбачається того, що суди, при розгляді справи, застосовували положення Закону України «Про захист прав споживачів» (лише позивач посилався на положення даного закону), тобто судами першої та апеляційної інстанції не застосовано норми даного закону до спірних правовідносин.
Питання, чи вірно суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, Верховний Суд може вирішити лише при розгляді справи по суті.
Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до суду з позовом у 2022 році та заявляв 6 позовних вимог немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 992,40 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги
у розмірі 11 908,80 грн((992,40*6)*200%=11 908,80).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць