"06" вересня 2006 р. Справа № 13-05/2721а
Господарський суд Черкаської області в складі судді Скиби Г.М. при секретарі Бордунос Л.І. розглянув справу від 22.05.2006 року
за позовом Черкаського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Черкаси
до комунального підприємства «Черкасиводоканал», м. Черкаси
про стягнення 114785 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів
в присутності представників:
позивача: Слуцька Н.Ю. - довіреність № 391/06-4 від 21.03.2006 року,
Сук С.В. - довіреність № 111/06-4 від 15.02.2006 року,
відповідача: Гуцало В.Д. - довіреність №25/16 від 10.01.2006 року.
Дослідивши наявні письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 114785 грн. штрафних санкцій за невиконання відповідачем нормативу 5 робочих місць для інвалідів у 2005 році.
Клопотанням від 4 липня 2006 року позивач зменшив суму вимог до 93 915 грн. Заяву прийнято судом до розгляду.
Відповідач надав відзив, в якому посилається на те, що на підприємство не покладений обов'язок самостійно знаходити і працевлаштовувати інвалідів. Вказує на те, що всі направлені для працевлаштування інваліди - 4 особи -працюють на підприємстві.
Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників у 2005 році становила 692 особи, на підприємстві при нормативі 28 інвалідів працювало 23 інваліди. Середньорічна заробітна плата склала 10435 грн. (а.с. 6-7).
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі -органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до ст. ст. 19-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства, установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Аналіз зазначених положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу 2 пункту 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою КМУ №1434 від 26.09.02р.), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Представники позивача в засіданні суду підтвердили, що Фонд інвалідів не несе обов'язку направляти на підприємства інвалідів для працевлаштування.
Представник відповідача представив звіти (форми 3-ПН) до служби зайнятості про потребу в робітниках на роботу, де відображена потреба в направленні інвалідів також. Служба зайнятості до комунального підприємства «Черкасиводоканал»направила 11 інвалідів на роботу. Реально звернулися 4 інваліди і вони були працевлаштовані. Решта на підприємство не звертались.
Представники позивача в засіданні суду вказують на те, що відповідач відмовився прийняти на роботу інваліда, направленого громадською організацією інвалідів для працевлаштування у відповідача (лист від 10.08.2006 року). Посилаються на пояснення громадянки Мірошниченко Ніни Петрівни від 17.08.2006 року. Належних доказів звернення інваліда до відповідача з метою працевлаштування та відмови відповідача у прийнятті на роботу інваліда -позивачем не подано.
Представник відповідача вказує на здійснення всіх заходів на підприємстві для працевлаштування інвалідів, в тому числі і врахування шкідливих факторів виробництва (висота, глибина колодязів, хімічні речовини, загазованість) тощо. Відповідно штатному розкладу з 782 робочих місць 579 робочих місць -зі шкідливими умовами праці.
Викликаний в судове засідання та опитаний як спеціаліст головний експерт МСЕК Краснянський Василь Іванович пояснив, що МСЕК обов'язково має враховувати умови роботи (робочого місця) для інвалідів. Чинне законодавство не передбачає винятків для комунальних підприємств по працевлаштуванню інвалідів, але підприємство має враховувати і нозологію інваліда, і умови роботи для інваліда і не допускати влаштування інваліда на роботу зі шкідливими умовами праці. Крім того, експерт Краснянський В.І. вказує на наявне порушення -робочі місця для інвалідів підприємством «Черкасиводоканал»не атестовані.
Представник відповідача вимоги заперечив та вказує на те, що було працевлаштовано 23 інваліди на підприємстві, тому робоче місце інваліда вважається створеним. Решта робочих місць не атестувалась, оскільки така атестація можлива лише під конкретного інваліда (його нозологію).
Доказів, що установи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів направляли в господарство інвалідів для працевлаштування, чи доказів відмови КП «Черкасиводоканал» в працевлаштуванні інвалідів -сторонами не представлено.
Згідно зі ст. ст. 72, 73 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав доказів того, що ним у 2005 році для працевлаштування у відповідача направлялись інваліди, або відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні кому-небудь з інвалідів.
Відповідач систематично повідомляв в Черкаський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць і вакантних посад, в тому числі і для інвалідів.
Таким чином, відповідач здійснив всі можливі заходи по самостійному розшуку та працевлаштуванню інвалідів на підприємстві, його вина в відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не доведена, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 160, 163 КАС України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова (судове рішення) набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання постанови, оформленої відповідно до вимог ст. 167 КАС України. Сторони у справі протягом 10 днів мають право подати заяву про намір оскарження та в 20 денний строк подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказану постанову через господарський суд Черкаської області.
Суддя Г.М. Скиба