26 червня 2024 р. Справа № 520/33432/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, по справі № 520/33432/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 06.04.2022 по 12.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 06.04.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 12.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2022 по 31.12.2022.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.04.2022 по 31.12.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 12 жовтня 2023 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 12 жовтня 2023 у розмірі 535%;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 12 жовтня 2023 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 12 жовтня 2023 у розмірі 535%;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 12.10.2023;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 12.10.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 12.10.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно за період з 06.04.2022 року по 12.10.2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 06.04.2022 по 12.10.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період з 06.04.2022 по 12.10.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення Позивача на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 - 12.10.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 20 діб, та за 2023 рік за 30 діб;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 20 діб, та за 2023 рік за 30 діб;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я з 16.06.2022 по 12.10.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 16.06.2022 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 12.10.2023 по 10.11.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 12.10.2023 по 10.11.2023, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 частково задоволено позов.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.04.2022 по 12.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06.04.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 12.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 12 жовтня 2023 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 12 жовтня 2023 у розмірі 535% .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 12 жовтня 2023 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 12 жовтня 2023 у розмірі 535%.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення позивача на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 - 12.10.2023.
В іншій частині позову - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме: визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 16.06.2022 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Зокрема зазначив, що він має право на додаткову винагороду в розмірі 10 000 грн.
Відповідачем надано відзив, якому просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 06.04.2022 року позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_2 .
Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №81 від 06.04.2022 року військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 з 06.04.2022 вважати таким, що справи та посаду прийняв у приступив до виконання службових обов'язків, зарахований на всі види забезпечення. Виплачувати надбавку за проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 277%.
Відповідно до довідки про обставини травми Військової частини НОМЕР_1 №27/1189 від 26.06.2022 року ОСОБА_1 16.06.2022 року отримав вогнепальне осколкове поранення правого стегна з вогнепальним багатоуламковим переломом правої стегнової кістки. Спонтанний пневмоторакс плевральної порожнини праворуч. Вогнепальне осколкове дотичне поранення підборіддя. Поранення тримане під час проходження військової служби, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, з захистом Батьківщини, в зоні ведення бойових дій.
Відповідно до Довідки ЗНА Мідделгейм ортопедичного відділення складеної доктором ОСОБА_2 від 03.08.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.07.2022 по 02.05.2023 року.
Відповідно до виписного епікризу №2661 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 у період з 11.09.2023 по 21.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні. На підставі ст. 81 графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №973 позивач перебував на обстеженні та лікуванні у в/ч НОМЕР_3 з 16.06.2022 по 22.06.2022, у КНП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського» з 22.06.2022 по 14.07.2022, у лікарні ЗНА ОСОБА_3 з 20.07.2022 по 06.08.2023, у військовій частині НОМЕР_4 з 11.09.2023 по теперішній час (станом на дату видачі свідоцтва 28.09.2023).
Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травм відноситься до тяжких. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №291 від 12.10.2023 року військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , номера обслуги кулеметного взводу 2 штурмового батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.10.2023 №62-РС з військової служби у запас за ст.26 ч. 4 п. 2 пп «б» (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 12.10.2023 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за весь період перебування на лікуванні у стаціонарі, а також за період перебування у відпустці для лікування тяжкого поранення, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Відмовляючи в цій частині в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, який продовжувався та діє і дотепер.
Вимогою позивача є стягнення на його користь коштів, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пункт 1 Постанови №168 передбачав (на час виникнення спірних правовідносин), що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23 червня 2022 року №912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн за період перебування його на лікуванні, адже лікування, на якому перебував позивач пов'язане із захистом Батьківщини згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.07.2022 №27/1189, з якої вбачається, що ОСОБА_1 16 червня 2022 року близько 21.00 отримав вогнепальне осколкове поранення правого стегна з вогнепальним багатоуламковим переломом правої стегневої кістки. Спонтанний пневмоторакс плевральної порожнини праворуч. Вогнепальне осколкове дотичне поранення підборіддя. Поранення тримане під час проходження військової служби, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, з захистом Батьківщини, в зоні ведення бойових дій.
Зокрема, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 за безпосередньої участі 16 червня 2022 року отримав травму, поранення під час виконання під час виконання обов'язків військової служби, а саме, а саме: під час ворожого артилерійського обстрілу, перебуваючи на бойових позиціях у складі підрозділу в районі населеного пункту Дементіївка Харківської області, при захисті Батьківщини.
Судом встановлено, що:
- відповідно до Довідки ЗНА Мідделгейм ортопедичного відділення складеної доктором ОСОБА_2 від 03.08.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.07.2022 по 02.05.2023 року.
- відповідно до виписного епікризу №2661 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 у період з 11.09.2023 по 21.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні. На підставі ст. 81 графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
- відповідно до Свідоцтва про хворобу №973 позивач перебував на обстеженні та лікуванні у в/ч НОМЕР_3 з 16.06.2022 по 22.06.2022, у КНП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського» з 22.06.2022 по 14.07.2022, у лікарні ЗНА ОСОБА_3 з 20.07.2022 по 06.08.2023, у військовій частині НОМЕР_4 з 11.09.2023 по теперішній час (станом на дату видачі свідоцтва 28.09.2023).
Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травм відноситься до тяжких. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Даний факт сторонами не оспорюється.
Крім того, як вбачається зі змісту свідоцтва про хворобу № 973 (а.с.42, 43) ОСОБА_1 надавались відпустки за станом здоров'я загальним терміном 60 календарних днів.
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №291 від 12.10.2023 року військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , номера обслуги кулеметного взводу 2 штурмового батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.10.2023 №62-РС з військової служби у запас за ст.26 ч. 4 п. 2 пп «б» (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 12.10.2023 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За період з 16.06.2022 до 15.10.2022 ОСОБА_1 виплачувалась щомісячно додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. пропорційно на місяць (на час знаходження на лікуванні).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №832 від 27.10.2023 ОСОБА_1 на підставі наданих ним медичних документів виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. пропорційно на місяць за весь період лікування з 16.06.2022 до 15.10.2022: - 34475 грн. за червень 2022; - 68950 грн. за липень 2022; - 68950 грн. за серпень 2022; - 68950 грн. за вересень 2022; - 33870,97 грн. за жовтень 2022.
Проте матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за цей період.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст.245 КАС України, колегія суддів вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі за період з 02 липня 2022 року по 26 липня 2022 року та з 27 липня 2022 року по 26 серпня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню і належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я з 16.06.2022 по 12.10.2023 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 16.06.2022 по 12.10.2023, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
Таким чином, колегія суддів доводи апелянта є обґрунтованими і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я з 16.06.2022 по 12.10.2023 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 16.06.2022 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі № 520/33432/23 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я з 16.06.2022 по 12.10.2023 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 16.06.2022 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я з 16.06.2022 по 12.10.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 16.06.2022 по 12.10.2023, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі № 520/33432/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко