26 червня 2024 р. Справа № 440/11872/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 03.11.23 у справі №440/11872/23
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (далі по тексту також - відповідач), в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно;
- зобов'язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3849,61 грн. в місяць у загальній сумі 85 188,04 грн. за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 /а.с. 1-11/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити суми індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду в цій частині ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору застосовано положення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, від 26 вересня 2023 року у справі №200/4531/22, згідно з якими вказаними положеннями передбачено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині та зауважено на необхідності визначення у судовому рішенні загальної (конкретної) суми індексації належної до виплати. Позивач зазначає, що нормами абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції що набрала чинності з грудня 2015 року) запроваджено нові єдині підходи щодо розрахунку індексації (які полягали в тому, що для виплати індексації-різниці потрібно враховувати розмір підвищення грошового доходу та суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, і встановити, чи перевищує розмір підвищення - суму індексації). Звертає увагу, що повноваження відповідача щодо визначення суми індексації-різниці не є дискреційними; задоволення позовних вимог в повному обсязі буде належним та ефективним способом захисту прав позивача. За результатами апеляційного розгляду позивач просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення у такій редакції: «Зобов'язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3849,61 грн. в місяць у загальній сумі 85 188,04 грн. за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078».
Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дискреційні повноваження відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивача. За результатами апеляційного розгляду просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду в цій частині ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач повторно звернувся до відповідача з позовними вимогами, які були предметом судового розгляду у справі №440/10185/21, за результатами розгляду якої рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року, зокрема, зобов'язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06 вересня 2017 року по 04 січня 2020 року з встановленням базового місяця за період з 06 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року - відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення"; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №440/10185/21 відповідачем виконано та перераховано на банківський рахунок позивача 23 459,87 грн. Водночас, відповідач вказує, що з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704 у березні 2018 року відбулося підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача, у тому числі, розміру посадового окладу. Згідно із офіційними даними Державної служби статистики величина індексу споживчих цін у березні 2018 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, порогу у 103%, а тому в такому місяці індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. З огляду на викладене відповідач вважає, що оскільки в березні 2018 року розмір підвищення грошового доходу позивача перевищував суму індексації, передбачених абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, підстав для нарахування та виплати позивачу сум індексації у місяці підвищення грошового доходу немає. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, передбаченим ст.304 КАС України.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням наведеної норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданих апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до Витягу з наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) №187 від 06 вересня 2017 року (а.с. 22-зворот) підполковника ОСОБА_1 , який зарахований Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23 серпня 2017 року № 575 слухачем інституту оперативного забезпечення та логістики Національного університету оборони України імені Івана Черняховського і прибув до університету, з 06 вересня 2017 року зараховано у списки особового складу університету, на всі види забезпечення та наказано вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з витягом з наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) №2 від 03 січня 2020 року /а.с. 23/ підполковника ОСОБА_1 , викладача кафедри технічного забезпечення інституту забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій, звільненого Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по особовому складу) від 10 грудня 2019 року № 68 у запас за підпунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, з правом носіння військової форми одягу, наказано вважати, що 04 січня 2020 року справи та посаду здав і вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 січня 2020 року виключено зі списків особового складу університету та всіх видів забезпечення (чинність контракту припиняється 04.01.2020).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 440/10185/21, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06 вересня 2017 року по 04 січня 2020 року із встановленням базового місяця за період з 06 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року - відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Листом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського №182/2913 від 15 червня 2023 року (а.с.15-зворот) повідомлено ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року університетом направлено заявку до довольчого органу на виділення коштів на загальну суму 23378,33 грн.; після отримання коштів університет в добровільному порядку перерахує їх на його банківські реквізити.
До вказаного листа додано довідку № 182/3/492 від 12 травня 2023 року (а.с. 16-зворот), згідно з якою нараховано ОСОБА_1 індексацію за період з 01 березня 2018 року по січень 2020 року з урахуванням базового місяця - березень 2018 року у сумі 2029,16 грн., та довідку № 182/3/491 від 12 травня 2023 року (а.с.16), згідно з якою нараховано індексацію за період з 06 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року у сумі 21349,17 грн., в т.ч. військовий збір 320,23 грн., до виплати - 21028,94 грн.
20 липня 2023 року ОСОБА_1 виплачено індексацію грошових коштів у сумі 23459,87 грн. згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №440/10185/21.
Вважаючи, що відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року у фіксованій величині 3849,61 грн. в місяць на загальну суму 85 188,04 грн., позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Дійшовши висновку про протиправність бездіяльності Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в цій частині та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити суму індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплати індексацію у чітко визначеній сумі - 85188,04 грн., суд першої інстанції виходив із їх передчасності з огляду на те, що нарахування індексації відповідно до вимог Порядку №1078 наразі відповідачем не здійснено. Крім того, суд першої інстанції послався на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі по тексту - Закон № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас, в силу вимог ст. ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Як убачається з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
На виконання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №440/10185/21 позивачу за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року нарахована та виплачена відповідачем поточна індексація грошового забезпечення в сумі 2029,16 грн., яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.
Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 2029,16 грн.
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили.
Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку №1078 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, Постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Зазначені висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Стосовно дискреційних повноважень Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17).
З наведеного вбачається, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Такі висновки колегією суддів у цій справі зроблено з огляду на останню правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, сформовану зокрема в постановах від 23.05.2023 у справі №380/7782/21 і від 18.05.2023 у справі №400/7421/21.
Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, у постановах від 19.05.2022 в справі №400/103/21, від 31.05.2022 в справах №380/7071/21, №400/4491/20, від 09.06.2022 в справі №600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21, від 21.03.2023 в справі №620/7687/21, від 22.03.2023 в справі №380/1730/22, від 06.04.2023 в справах №380/166/21, №380/12370/21, №380/19089/21, №420/18162/21, від 19.04.2023 в справі №380/10594/21, від 20.04.2023 в справі №320/8554/21, від 27.04.2023 року в справах №380/6869/21, №420/15397/21, від 03.05.2023 в справах №400/5597/20, №160/10790/22, від 04.05.2023 в справі №640/29759/21 та від 10.05.2023 в справі №260/5461/21.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Такі висновки враховано в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
При вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з довідкою про фактичну виплату грошового забезпечення позивачу, що містить в матеріалах справи (а.с.22), грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило - 12 283,41 грн., а саме:
посадовий оклад - 1 145,00 грн.;
оклад за військовим званням - 130,00 грн.;
надбавка за вислугу років - 446,25 грн.;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 860,63 грн.;
надбавка за таємність - 171,75 грн.;
премія - 4 923,50 грн.;
щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 606,28 грн.
У березні 2018 року грошове забезпечення позивача становило - 12 896,95 грн, а саме:
посадовий оклад - 5 500,00 грн.;
оклад за військовим званням - 1410,00 грн.;
надбавка за вислугу років - 3 109,50 грн.;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1001,95 грн.;
надбавка за таємність - 825,00 грн.;
премія - 1 050,50 грн.
Отже, збільшення грошового доходу позивача внаслідок підвищення посадового окладу в березні 2018 року склало 613,54 грн. (12 896,95 грн. - 12 283,41 грн.), що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Тобто в період з 01.03.2018 по 04.01.2020 включно позивач мав право на нарахування і виплату індексації-різниці.
Висновок суду першої інстанції про те, що розмір підвищення доходу позивача становив 549,80 грн. (12283,41 - 11733,61) є помилковим, оскільки грошове забезпечення у сумі 11733,61 грн. нараховано позивачу у січні та виплачено у лютому 2018 року, а грошове забезпечення у сумі 12 283,41 грн. виплачено у березні, проте нараховано у лютому 2018 року. З огляду на приписи Порядку №1078 визначальним для нарахування і виплати індексації-різниці є саме факт збільшення грошового доходу внаслідок підвищення посадового окладу позивача в березні 2018 року, якого у місяці, що взято судом першої інстанції при обчисленні збільшення грошового доходу позивача, не відбулося.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року колегія суддів визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 %.
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.
Відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:
1 762,00 грн. х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.
Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, що за обставин цієї справи складає: 4463,15 грн. - 613,54 грн. = 3 849,61 грн.
Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі 3 849,61 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
Проте, відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року, докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці в матеріалах справи відсутні.
Спірний період з 01.03.2018 по 04.01.2020 включно складає 22 місяці 04 дні.
Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 по 04.01.2020 включно, становить: 3 849,61 грн. х 22 місяці + (3 849,61 грн. / 31 день х 04 дні) = 84 691,42 грн. + 496,72 = 85 188,14 грн.
Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів керується приписами п.4 ч.2 ст.245 КАС України, згідно з якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на зазначене наслідком визнання протиправною бездіяльності відповідача є покладення на нього рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону.
Таким обов'язком відповідача у спірних правовідносинах є зобов'язання нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 3 849,61 грн. в місяць у загальній сумі 85 188,14 грн. за період з 01.03.2018 по 04.01.2020 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як просить позивач.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
За таких умов Верховний Суд у справі №400/3826/21 дійшов до висновку, що оскаржувані судові рішення протирічать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України і не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 цього Кодексу.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації, про передчасність позовних вимог у відповідній частині, є помилковими.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач повторно звернувся до відповідача з позовними вимогами, які були предметом судового розгляду у справі №440/10185/21, колегія суддів відхиляє, оскільки вимоги позивача про встановлення розміру щомісячної фіксованої індексації та загальної суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, не були предметом оцінки під час судового розгляду справи №440/10185/21.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для зміни рішення є підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 4 ст.317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині невизначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, на яку позивач має право та яку відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити, що є підставою для його зміни в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №440/11872/23 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:
«Зобов'язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3849,61 грн. в місяць у загальній сумі 85 188, 14 грн. за період з 01 березня 2018 року по 04 січня 2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078».
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №440/11872/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський