26 червня 2024 р. Справа № 440/12690/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) по справі № 440/12690/23
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання дій протиправними та скасування постанови,
ОСОБА_2 (далі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернулось до суду з позовом в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.08.2023 №022096 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог наполягала на протиправності спірної постави, оскільки жодних вантажних перевезень не здійснювала, не має статусу перевізника у спірних правовідносинах, а відтак порушень не вчиняла.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не надання судом оцінки порушенню процедури проведення перевірки, зокрема складання Акту перевірки №019141 від 07 липня 2023 року посадовою особою, не уповноваженою на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), а саме ОСОБА_3 - старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області.
Також, судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки ця норма може бути застосована лише до суб'єктів господарювання, які здійснюють вантажні перевезення автомобільним транспортом, проте доказів здійснення позивачем автомобільних перевезень судом не встановлено.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що 07.07.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області за адресою а/д Т-1716 Кременчук-Семенівка-Хорол 60 км., відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку №008207 від 03.07.2023. (а.с. 86)
07.07.2023 о 11:35 год на а/д Т-1716 Кременчук-Семенівка-Хорол 60 км. під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ Atego, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія, який на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 (а.с. 90 (зворотна сторона)), а результатами якої cкладений Акт перевірки №019141 від 07.07.2023 (а.с.87).
За висновками акту перевірки зазначено про порушення ст. 34 ЗУ "Про автомобільний транспорт", під час перевезення вантажів згідно видаткового ордеру ОП000018924 від 05.07.2023 перевізник не забезпечив наявності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, чим порушено ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", накази МТЗУ №340 від 07.06.2010, №385 від 24.06.2010, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону України " Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
За змістом акту перевірки та виявлених порушень водій був ознайомлений, що засвідчив власним підписом, надав пояснення: “з актом ознайомлений”. (а.с. 87)
Про необхідність з'явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень позивачка повідомлена належним чином, що вбачається з рекомендованого листа №0600032742766 (а.с.94-95).
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022096 від 01.08.2023 , за порушення ст. 48 Закону України " Про автомобільний транспорт", на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 17 000 грн (а.с. 88 (зворотна сторона)).
Не погодившись із постановою, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
За приписами ч.7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Так, ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з ч.ч. 17-20 ст.6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).
За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Щодо суті порушення.
Судом встановлено, 07.07.2023 о 11:35 год на а/д Т-1716 Кременчук-Семенівка-Хорол 60 км. під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ Atego, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія, який на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 (а.с. 90 (зворотна сторона)).
Згідно Акту перевірки №019141 від 07.07.2023 позивачем порушено ст. 34 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме під час перевезення вантажів згідно видаткового ордеру ОП000018924 від 05.07.2023 перевізник не забезпечив наявності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, чим порушено ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010, наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення порушення є доведеним, підтверджений актом перевірки, визначений водієм, а також не заперечується позивачем.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385) водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, протокол перевірки та адаптації пристрою тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (п. 3.3 Інструкції № 385).
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
Доводи позивача що вона не є суб'єктом відповідальності за встановлене порушення, оскільки не є автомобільним перевізником, колегія суддів вважає безпідставними.
Щодо суб'єкта правопорушення.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб'єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено у постановах від 06 вересня 2023 року справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21. Висновки, у вказаних справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
Так, Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є належним суб'єктом правопорушення, оскільки під час рейдової перевірки водієм транспортного засобу ( ОСОБА_4 ) надано посадовим особам Укртрансбезпеки низку первинних документів, зокрема, рахунки на оплату та видаткові ордери на товари, відповідно до яких здійснювалася поставка товарів покупцям, а також свідоцтво серії НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz Atego, державний номерний знак НОМЕР_4 , та протокол №UA063-003819А від 28.01.2019 перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 . Інших документів, зокрема, договорів оренди чи тимчасових реєстраційних талонів, які б підтверджували використання даного транспортного засобу іншою особою, а не позивачем, на момент проведення перевірки пред'явлено не було, так само як і не було надано жодних пояснень з цього приводу.
В наданому водієм під час перевірки рахунку на оплату № ОП000009555 від 06.07.2023 Покупцем зазначено ОСОБА_5 , а постачальником Торгівельна мережа Домовий, у видатковому ордері на товари № ОП000018924 від 05.07.2023, покупцем зазначено ТОВ "Глобинський маслосирзавод".
Судом з'ясовано, що ОСОБА_2 є власником вантажного транспортного засобу Mercedes-Benz Atego державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаного тахографом, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 90 (зворотна сторона)).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (роздруківка відомостей офіційного веб-порталу https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search додається) ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, основним видом господарської діяльності якої є КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. При цьому, одним із видів господарської діяльності Позивача є КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, який включає, серед іншого, експедицію вантажів, організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом, організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій).
Також, ОСОБА_2 є одним із засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ "Нафаня Хауз" (засновники ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), що разом із ТОВ "Торговий дім "Домовой" (засновники ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 9 ) входить до групи компаній торговельної мережі Домовий.
Отже, зазначені обставини свідчать про здійснення позивачем перевезень вантажів в мажах здійснення своєї господарської діяльності з реалізації товарів.
Доказів на спростування вказаних обставин суду не надано.
Так, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно абз. 5 п. 1.4 розділу 1 Інструкції № 385 перевізники це - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Таким чином, відповідальність за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт несуть саме перевізники, як фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Доводи позивача, що вона не є автомобільним перевізником, колегія суддів відхиляє, оскільки жодного договору оренди чи іншого підтверджуючого документа, який би засвідчував право користування транспортним засобом іншою особою, не надавався ані під час перевірки водієм, ані на час прийняття постанови накладення адміністративно господарського штрафу та до суду.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи в їх сукупності, колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції шодо притягнення до відповідальності належного суб'єкта правопорушення, та прийняття спірної постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
Доводи апелянта щодо складання акту перевірки не повноважною особою , колегія суддів відхиляє та зазначає, що вказані підстави не були заявлені позивачем в позовній заяві та їм не надавалася оцінка судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 262 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Тобто, зазначеними вище нормами процесуального законодавства чітко встановлено строк, в межах якого Позивач може звернутися до суду з письмовою заявою про зміну позовних вимог, зокрема, зміну підстав позову.
Колегія суддів зазначає, зауваження щодо особи, яка склала акт перевірки позивач висловила лише в апеляційній скарзі, чим порушила визначений КАС України порядок зміни або розширення предмету та підстав позову.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у зв'язку із службовою необхідністю та введенням воєнного стану наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.06.2023 №762-К «Про визначення робочого місця ОСОБА_10 » старшому державному інспектору Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях ОСОБА_10 було визначено робочим місцем Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області з 20.06.2023 на період воєнного стану в Україні.
Тобто, з даним працівником не було розірвано трудовий договір, його робочим місцем було визначено відповідний відділ.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
ОСОБА_3 старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводив рейдову перевірку на підставі направлення на перевірку №008207 від 03.07.2023 , виданого Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області.(а.с.86). Саме ним підписано акт перевірки.
Отже доводи апелянта щодо проведення перевірки не уповноваженою на те особою є безпідставними.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу № 022096 від 01.08.2023 , діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 440/12690/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова