26 червня 2024 р.Справа № 480/5377/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.,
представника відповідача Великодної Н.О., спеціаліста Комендант В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 30.01.23 року по справі № 480/5377/22
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» 05.01.2022 №0000072419 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем МИТО на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами, на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 72286,90 грн.;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми «Р» від 05.01.2022 №0000082419 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 159031,19 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що після розмитнення на підставі митної декларації №UA805180/2018/026105 транспортного засобу, відповідачем було прийнято 05.01.2022 податкові повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 25.11.2021. Однак, контролюючий орган при проведенні невиїзної документальної перевірки та ухваленні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов необґрунтованого та неправильного порядку визначення бази оподаткування за митною декларацією, та як наслідок неправильних розрахунків податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено у повному обсязі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до даних зазначених в МД №14А805180/201 8/026105 та доданих до неї документів: акту про проведення огляду № ІМ209020/2018/5 1275 від 14.12.2018, висновку про якісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 2112/348 від 21.12.2018 - транспортний засіб після ДТП. Пошкоджено: капот, передній бампер, ліве передне крило, підсилювач бампера, дві спрацьованих подушки безпеки».
Отже, суд не врахував рахуноюфактуру (інвойс) № В-041799 від 02.11.2018 із зазначенням вартості автомобіля після ДТП у розмірі 10350,00 дол. США, поданого для митного оформлення транспортного засобу 28.12.2018.
Так, зокрема, висновок контролюючого органу щодо не декларування позивачем у повному обсязі фактурної вартості товару (транспортного засобу) є необґрунтованим, оскільки на підтвердження митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, за декларацією №UА805180/2018/026105 контролюючому органу було надано всі необхідні достовірні та достатні відомості стосовно складових митної вартості даного автомобіля, які підтверджені документально.
Крім того, при здійсненні митних формальностей за митною декларацією №UА805180/2018/026105 у контролюючого органу були відсутні сумніви у правильності визначення загальної фактурної вартості товару, додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості у митного брокера не витребовувалися, рішення про коригування митної вартості не приймалися, митна декларація прийнята, а транспортний засіб пропущено на територію України для подальшої реєстрації.
Також, представник позивача зазначає, що відповідач порушив порядок проведення документальної невиїзної перевірки, порядок оформлення результатів перевірки та порядок коригування митної вартості товарів, зокрема:
1) відповідачем порушено порядок оформлення рішення про коригування митної вартості товарів після їх випуску за митною декларацією №UА805180/2018/026105, оскільки таке рішення прийнято на підставі ч.14 ст.354 Митного кодексу України, в той час як згідно положень ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів після їх випуску приймається якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів;
2) базою для нарахування податкових зобов'язань позивачу за платежами мито на транспортні засоби та податок на додану вартість, стала відкоригована відповідачем митна вартість товару, що ввозився на територію України за митною декларацією №UА805180/2018/026105 від 28.12.2018. При цьому, ні в акті перевірки, ні в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, Сумська митниця не вказує із застосуванням якого саме метода коригувалась митна вартість та не зазначає причин неможливості обрання інших методів визначення митної вартості;
3) відповідачем неправильно визначено базу оподаткування за митною декларацією - з огляду на твердження відповідача про недостовірність заявленої фактурної вартості товарів, ним мало бути визначено відповідно до вимог МК України митну вартість товарів за митною декларацією саме на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари; але відповідачем в Акті та оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях не зазначено, із застосуванням якого саме методу визначення митної вартості товарів ним здійснено коригування митної вартості товарів за митною декларацією;
4) відсутність обставин, визначених ч.2 ст.351 Митного кодексу України, для проведення документальної невиїзної перевірки позивача - листи Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31- 146вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, на підставі яких здійснювалася перевірка правильності визначення загальної митної вартості товарів, у розумінні п.1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України не є інформацією, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Також у листах не вказувалось копії яких саме платіжних доручень та інвойсів надаються до контролюючого органу та не зазначається і те, чи підписано копії документів, що надаються Слобожанській митниці Держмитслужби електронним цифровим підписом. Відтак указані листи не можуть використовуватися для таких перевірок, бо вони не визначені Митним кодексом України та не є матеріалами, отриманими в порядку та способом, передбаченим цим Кодексом або іншими законами України.
Також представник позивача у позові наголосив на тому, що питання щодо коригування митної вартості транспортного засобу вже було предметом судового розгляду у справі №480/318/19, що набрало законної сили, та згідно висновків апеляційної інстанції в якому декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі необхідні документи, що передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, а за своїм змістом документи не суперечать один одному і не містять жодних розбіжностей. Однак, незважаючи на наявність вказаного рішення суду, Сумською митницею проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено Акт від 25.11.2021 № 48/21/7.24-19/2947407268, відповідно до якого, митну вартість товару за митною декларацією №UА805180/2018/026105 від 28.12.2018 скориговано за тих же обставин та майже на ту ж саму суму, що і в 2018 році, що в подальшому було предметом розгляду справи №480/318/19, та на підставі рішення в якій ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що Сумською митницею отримано лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 (вх. 2225/8.7 від 12.02.2021), в якому, крім іншого, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив'язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу).
Листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, митниці додатково надано копії інвойсів виписаних на ім'я ОСОБА_1 з вказанням адреси проживання(із засвідченням уповноваженою особою банку) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти у іноземній валюті на рахунки іноземних фірм (аукціони) та надано дозвіл митниці відповідно до статті 222 КПК України на використання цих даних.
Разом з листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 (вх. 2225/8.7 від 12.02.2021) було надано матеріали кримінального провадження на матеріальних носіях інформації DVD - R диски 2 шт.
Крім цього, відповідно до листа четвертого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава від №16983-22/15-02-4 зазначено: «Вивчення матеріалів кримінального провадження №42019200000000189 встановлено, що у ньому міститься компакт - диск на який записані документи в електронному вигляді, а саме графічні зображення документів - інвойсів, як додаток до протоколу, які отримані слідчим СУ ГУ НП в Сумській області у ході здійснення тимчасового доступу до речей і документів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в 2021 році на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду та зовні відповідають оригіналу».
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28.12.2018 митним постом «Центральний» Сумської митниці ДФС за митною декларацією типу «ІМ40ДЕ» №UA805180/2018/026105 здійснено митне оформлення товару «Легковий автомобіль, що був у використанні. Марка AUDI, модель SQ5. Ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2017. Модельний рік виготовлення 2018. Тип кузова універсал. Колір сірий. Тип двигуна бензиновий. Робочий об'єм циліндрів двигуна 2995 см3 . Потужність двигуна 187кВт. Колісна формула: 4x4. Відповідає екологічним вимогам «ЄВРО-5». Місць для сидіння, включно з місцем водія, 5. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в акті митного огляду. Пошкоджено: капот, передній бампер, ліве переднє крило, підсилювач бампера, дві спрацьованих подушки безпеки», (код 8703239031 згідно з УКТ ЗЕД) (а.с.39).
Для митного оформлення вказаного автомобіля, як вбачається з досліджених матеріалів справи (а.с.33,39, 119,126) контролюючому органу було надано, зокрема:
- інвойс (BALTIC AUTO SHIPPING) від 02.11.2018 №В-041799 на суму 10350,00 дол. США (а.с.42, 120) та декларацію про походження товару (Declaration of origin) від 02.11.2018 №В-041799 (а.с.119,126);
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів від 14.12.2018 UA209020/2018/51275 (а.с.40);
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів від 21.12.2018 (а.с.119);
- документ права власності на пошкоджений транспортний засіб (CERTIFICATE OF TITLE) від 09.05.2018 № UT004519933 (а.с.41, 128-129);
- платіжні документи (квитанція про сплату митних платежів від 12.12.2018 №0.0.1209614082.1 , платник: ОСОБА_2 , з призначенням платежу: «*;350; 2947407268; ОСОБА_1 , передплата за митне оформлення» на суму 95500,00 грн. та квитанція про сплату митних платежів від 27.12.2018 № 0.0.1224794566.1, платник: ОСОБА_3 , з призначенням платежу: «*;350; 2947407268; доплата за митне оформлення; 2018,Audi Sg 5 3000см бензиновий ОСОБА_1 » на суму 189000,00 грн. (а.с.43-44, 132-133);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.09.2018 №7707759393 (а.с.126);
- висновок про якісні характеристики товарів від 21.12.2018 №2112/348 (а.с.-130-131);
- рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2018 (а.с.119,123);
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2018/000749 (а.с.126-127).
Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, на рівні 10350,дол. США (еквівалент 282221,61 грн. за курсом НБ України на дату подачі МД:1 дол. США = 27.26778800 грн.). При цьому, складовими визначеної декларантом митної вартості автомобіля була сума продажу транспортного засобу: 10350,00 дол. США у відповідності до інвойсу ((BALTIC AUTO SHIPPING ) від 02.11.2018 № В-041799, який зазначено у графі 44 МД (а.с.39,42).
У подальшому, відповідачем отримано лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 (а.с.47), а також лист Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021 (а.с.45) з додатками, в яких була зазначена інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив'язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу) та надано копії інвойсів виписаних на ім'я ОСОБА_1 з вказанням адреси проживання (із засвідченням уповноваженою особою банку) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти у іноземній валюті на рахунки іноземних фірм (аукціони).
Крім іншого Сумською обласною прокуратурою та Головним управлінням Національної поліції в Сумській області надано дозвіл митниці відповідно до статті 222 КПК України на використання цих даних.
Наказом Сумської митниці Державної митної служби від 16.11.2021 №198 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянкою України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи» на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 1 частини 3 статті 345, пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України та інформації, наданої листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21, листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, визначено провести з 22.11.2021 по 23.11.2021 документальну невиїзну перевірку дотримання громадянкою України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару «Легковий автомобіль, що був у використанні. Марка AUDI, модель SQ5. Ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2017...», митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 28.12.2018 №UА805180/2018/026105 тривалістю 2 робочих дні (а.с.31).
На підставі наказу Сумської митниці Державної митної служби від 16.11.2021 №198 уповноваженою особою митного органу було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянкою України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 28.12.2018 №UА805180/2018/026105, висновки якої зафіксовані в акті перевірки від 25.11.2021 №48/21/7.24-19/2947407268 (а.с.32-38), в якому зафіксовано наступні порушення законодавства України з питань оподаткування платником податку позивачем:
1) ч.1, ч.2 ст.51, п.2 ч.2 ст.52, ч.21 ст.58, ч.1 ст.257, ст.368 Митного кодексу України та п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 28.12.2018 №UА805180/2018/026105 на загальну суму 57829,52 грн.;
2) п. 190.1 ст. 190 п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів (продукції) за митною декларацією від 28.12.2018 №UА805180/2018/026105 на загальну суму 127224,95 грн.
05.01.2022 на підставі вищезазначеного акта перевірки Сумською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:
1) №0000072419, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "мито на транспорті засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами" на загальну суму 72286,90 грн., з них за податковим зобов'язанням 57829,52грн. та за штрафними санкціями 14457,38 грн. (а.с.26-27, 30);
2) №0000082419, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів" на загальну суму 159031,19 грн., з них за податковим зобов'язанням 127224,95грн. та за штрафними санкціями 31806,24грн. (а.с.28-30).
Не погодившись з вказаними рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо заниження позивачем митної вартості товару, що призвело до порушення частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митною декларацією від 28.12.2018 №UA805180/2018/026105.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 1 Митного кодексу України визначено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (ч.1 ст. 345 Митного кодексу України).
Частиною третьою статті 345 Митного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Відповідно до частини другої статті 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
У свою чергу відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Судом першої інстанйції встановлено, що строки давності, визначені ст. 102 Податкового кодексу України, під час проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи Сумською митницею Держмитслужби було дотримано.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що з наказу від 16.11.2021 № 198 (а.с.31) вбачається, що правовою підставою для призначення перевірки відповідачем вказано, серед іншого п.1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, відповідно до якої, як вже зазначалось вище, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
З аналізу п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України вбачається, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки є виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи.
Тобто з наказу вбачається, за якою підставою призначена перевірка п.1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України (виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи).
У наказі також зазначено, що саме підлягало перевірці: правильність визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару «Легковий автомобіль, що був у використанні. Марка AUDI, модель SQ5. Ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2017...”, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 28.12.2018 №UА805180/2018/026105».
Крім того, з наказу та акта перевірки (а.с.31,32-34) вбачається, що аналіз електронних копій митних декларацій, у результаті чого виявлені ознаки, що свідчать про можливе порушення позивачем законодавства України з питань митної справи, що і стало підставою для призначення спірної перевірки, відповідачем було здійснено у зв'язку з отриманням інформації, наданої листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 № 31-146 вих-21, листом ГУ Нацполіції в Сумській обл. від 29.03.2021 № 2714/117/24/6-2021 (а.с.45-47), у результаті якої і був здійснений аналіз відповідної електронної копії митної декларації позивача.
Так, зі змісту листів Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 з додатком та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, вбачається, що ними, зокрема, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами (в тому числі і позивачем) на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив'язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу) та копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти (а.с.45-47).
Зокрема, митному органу було надано інформацію за якою встановлено, що позивач здійснила сплату коштів за платіжним дорученням від 17.09.2018 (SW24І917О68214) на суму 15000,00 дол. США проведеного через ПАТ КБ “ПриватБанк” на рахунок 4823592727, USA InterCargo LLC 564 Industrial Dr US/Carmel, IN 46032, оплаченого згідно інвойсу від 17.09.2018 №44090138 (а.с.95,97) та за платіжним дорученням від 17.09.2018 (SW24І917О68202) на суму 16558,00 дол. США проведеного через ПАТ КБ “ПриватБанк” на рахунок 4823592727, USA InterCargo LLC 564 Industrial Dr US/Carmel, IN 46032, оплаченого згідно інвойсу від 17.09.2018 №44090138/1 (а.с.96,98) за транспортний засіб VIN WA1C4AFY6J2041799.
Так, відповідно до ч.1 ст. 558 Митного кодексу України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.
Крім того, частиною 4 статті 334 Митного кодексу України правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити митних органів або з власної ініціативи інформують митні органи про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Так, з матеріалів справи встановлено, що обставини щодо коригування митної вартості даного транспортного засобу стали предметом судового розгляду ще 2019 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 480/318/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA805180/2018/000170/2 від 22 грудня 2018 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2018/00749 від 22 грудня 2018 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишено без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 480/318/19 залишено без змін.
Так, в своїй постанові Другий апеляційний адміністративний суд від 05.11.2019 зазначає, що ОСОБА_1 на підставі рахунку-фактури № 5811 від 02.11.2018 придбала для власних потреб автомобіль "AUDI SQ5". Обставина щодо придбання згаданого автомобіля саме для власних потреб. Сумською митницею ДФС не заперечувалась, доказів на підтвердження іншого, відповідач не надавав.
Для підтвердження обгрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані до Сумської митниці ДФС: Митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами від 21.12.2018 року, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.12.2018, рахунок-фактуру, технічний паспорт, акт про проведення огляду, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, висновок про якісні актеристики транспортного засобу.
При визначенні митної вартості імпортованого для власних потреб транспортного засобу, була застосована фактурна вартість, вказана у рахунку-фактурі та довідці до рахунку В-041799 від 02.11.2018 у розмірі 10350 доларів США.
Таким чином, декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої декларації митної вартості товару були подані всі необхідні документи, що передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, а за своїм змістом документи не суперечать один одному і не містять жодних розбіжностей.
На підставі вищевикладеного, подані позивачем для митного оформлення документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили дані що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягали сплаті позивачем на користь продавця.
Також суд у рішенні не спростував обставин, зазначених в позові щодо джерела походження копій платіжних доручень в іноземній валюті та копій інвойсів, які як стверджує відповідач надані йому разом із листами Сумської обласної прокуратури та ГУНП в Сумській області, оскільки до листа Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та листа Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 714/117/24/6-2021 додані матеріальні носії інформації DVD-R диски.
Таким чином, документи, що надані відповідачем позивачу, а саме: копії платіжних доручень в іноземній валюті та копії інвойсів на 2 арк. є роздруківками зображень сканованих копій друкованих файлів, належним чином не завірені, а тому не є офіційними документами, та не можуть братися судом до уваги в зв'язку із порушенням відповідачем порядку їх отримання та відсутності достовірних даних про джерело їх походження.
Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 99 КАС України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 72 КАС України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 99 КАС України, у подібних правовідносинах.
Слід звернути увагу, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 року по справі № 916/3027/21.
Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 року по справі №480/5377/22 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень зобов'язано Сумську митницю надати до суду апеляційної інстанції оригінали для ознайомлення та копії для долучення до матеріалів справи компакт - диску формату DVD-R, на якому записані електронні документи - копії інвойсів у вигляді графічних зображень та матеріали кримінального провадження на матеріальних носіях інформації DVD-R, які були направлені разом з листами Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6- 2021.
22.03.2024 року відповідачем Сумською митницею було надано до Другого апеляційного адміністративного суду компакт - диски формату DVD-R, на яких записані електронні документи - копії інвойсів у вигляді графічних зображень та матеріали кримінального провадження на матеріальних носіях інформації.
Відповідач окремо наголошував на тому, що зазначені диски зовні відповідають оригіналу.
Як було зазначено вище, відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обовязкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну рорму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізиіами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Колегія суддів, дослідивши 4 компакт - диски формату DVD-R, які підписані відповідачем як "оригінал диску формату DVD-R - 2 шт. та копії диску формату DVD-R - 2 шт." дійшла висновку, що на зазначених компакт дисках не містяться обов'язкові реквізити, у тому числі електронного підпису автора, отже такі диски не можуть вважатися оригіналом електронного документа.
Отже, на підставі наведеного колегія суддів вважає, що листи Сумської обласної прокуратури та ГУНП в Сумській області не є документами, визначеними МК України чи іншими матеріалами, що отримані в порядку та спосіб, передбачені МК України та іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1,2 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що листи Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 № 31-146 вих-21, ГУ Нацполіції в Сумській обл. від 29.03.2021 № 2714/117/24/6-2021 та компакт диски, які досліджувались колегією суддів не є засобом встановлення даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи викладене, для належного та ефективного відновлення порушеного права позивача ОСОБА_1 необхідно визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» 05.01.2022 №0000072419 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами, на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 72286,90 грн.; визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми «Р» від 05.01.2022 №0000082419 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 159031,19 грн.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року по справі № 480/5377/22, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 992 грн 40 коп. згідно з квитанцією № 4566-9554-4621-8113 від 16.08.2022 року, в сумі 992 грн 40 коп. згідно з квитанцією № 3153-9833-6014-2260 від 16.08.2022, та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 2977 грн 20 коп. згідно з квитанцією № 32528798800006411868 від 01.03.2023 року, в сумі 492 грн 57 коп. згідно з квитанцією № 32528798800007514896 від 11.08.2023.
Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5454 грн 57 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 по справі № 480/5377/22 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» 05.01.2022 №0000072419 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами, на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 72286,90 грн.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми «Р» від 05.01.2022 №0000082419 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 159031,19 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, буд. 24, код ЄДРПОУ 44017631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 5454 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн 57 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 26.06.2024 року