26 червня 2024 року справа №360/1123/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 360/1123/23 (головуючий І інстанції Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - ТУ ДСА України у Черкаській області, відповідач 1), в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області щодо нарахування та виплати судді Лисичанського міського суду Луганської області, відрядженій до Придніпровського районного суду м. Черкаси, ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Лисичанського міського суду Луганської області, відрядженій до Придніпровського районного суду м. Черкаси, ОСОБА_1 :
- за період з 11 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривня, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 гривні, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 02.10.2023 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року позов задоволено:
- визнано протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684 року;
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684 грн.;
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684 грн.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Апелянт зазначив, що статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України.
Отже, дії Територіального управління щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період, та вчинені в межах повноважень.
Крім того, згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення здійснювалися із застосуванням базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн., що були чинними у зазначений період, та вчинені в межах повноважень.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинною та не визнана Конституційний судом України не конституційною, а тому підстави для її незастосування відповідачем були відсутні.
Таким чином, застосовуючи норму статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 11 липня 2022 по 31 серпня 2023 включно відповідач діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що всі документи у цій справі, що надійшли в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду скановано та експортовано в КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Указом Президента України 18 жовтня 2013 року № 570/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області строком на п'ять років.
За наказом в.о. голови Лисичанського міського суду Луганської області № 5 від 30.10.2013 року ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків судді Лисичанського міського суду Луганської області з посадовим окладом згідно штатного розпису з 30.10.2013 року.
Згідно наказу голови Лисичанського міського суду Луганської області № 1 від 15.01.2020 року ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків судді Лисичанського міського суду Луганської області з 15.01.2020 року.
За наказом в.о. голови Лисичанського міського суду Луганської області №39/пд від 08.07.2022 року ОСОБА_1 відряджено до Придніпровського районного суду м. Черкаси для здійснення правосуддя з 11.07.2022 року на підставі рішення голови Верховного Суду від 5 липня 2022 року № 248/0/149-22.
Згідно наказу голови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.08.2022 року № 8-о «Про внесення змін до наказу «Про тимчасове переведення в порядку відрядження судді ОСОБА_1 » № 1-о від 07.07.2022» внесено зміни до наказу від 07.07.2022 року № 1-о, а саме п.1 викладено у новій редакції: «1. Зарахувати до штату Придніпровського районного суду м. Черкаси суддю ОСОБА_1 відряджену із Лисичанського міського суду Луганської області, та вважати такою, що приступила до виконання повноважень судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із 11 липня 2022 року до прийняття рішення про закінчення відрядження судді, з посадовим окладом згідно штатного розпису».
Листом від 05.09.2023 року № 04-1589/23 у відповідь на запит від 01.09.2023 року ТУ ДСА у Черкаській області повідомило позивача, що розмір посадового окладу судді на 2022 - 2023 роки розраховується згідно абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ, згідно абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ. Обраховані посадові оклади суддів зазначаються у штатному розписі на відповідний період, який підписаний головою суду та затверджений начальником Територіального управління.
Згідно штатних розписів на 2022-2023 рік Черкаського районного суду посадовий оклад розрахований з базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні із застосуванням регіонального коефіцієнту станом на 1 січня 2022 року складає 69366 грн., на 01 січня 2023 року - 69366 грн.
Надано копії на 2022 та 2023 роки кошторисів та планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету та спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків). Територіальне управління у 2023 році здійснило нарахування допомоги на оздоровлення з посадового окладу 69366,00 грн, яка була виплачена 05.04.2023.
На виконаня вимог ухвали апеляційного суду від 22.05.2024 року відповідачем надано інформацію, за якою на теперішній час ОСОБА_1 є діючим суддею.
Отже, з 11.07.2022 року по 31.08.2023 року включно, ТУ ДСА нараховувало Старіковій М.М. суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, для визначення сум яких ним використовувалася величина в розмірі 2102 гривні «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», що визнається сторонами.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
За ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
За ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно ч. 1 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За п. 1 ч. 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
За ст. 136 Закону № 1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Згідно ст. 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-ІХ) установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
За ст. 7 Закону України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-ІХ) установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
В пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
За ст. 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
За змістом цієї норми Закону № 966-XIV передбачено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Згідно ст. 4 цього Закону прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Крім того, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Крім того, статтями 7 Законів № 1982-IX, 2710-ІХ введено такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить: 2102,00 грн.
До 2021 року відповідачем 1 для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Крім тог, зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII.
Водночас, Закони № 1982-IX, 2710-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Верховний Суд в постанові від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21 зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, Законом № 1402-VIII передбачено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, перший відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Отже, зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), на 01 січня 2023 року (2684 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень статті 7 Законів № 1982-IX, №2710-ІХ є протиправною.
Враховуючи, що виплата суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення регулюється статтями 135 та 136 Закону № 1402-VIII, а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невірне обчислення з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 .
Згідно ч.ч. 3, 4 статті 148 Закону № 1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
З аст. 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Враховуючи вимоги ст.ст. 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач 1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисах.
Відповідачі, як розпорядники бюджетних коштів, мали першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2022-2023 роки на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя та під час розрахунку річного фонду суддівської винагороди судів визначити необхідний та достатній розмір річного фонду суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн.
Цей обов'язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, крім згаданого вище, виходить також із особливого статусу судді, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності.
Відповідачами такий обов'язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21.
Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає, що право вибору заявляти ті чи інші вимоги належить позивачу. В той же час, саме суд, який розглядає спір по суті, наділений повноваженнями щодо обрання із декілька можливих способів захисту права, одного, який відповідає суті спірних відносин та, який найбільш ефективно відновить порушене право.
Суд, визнавши право позивача на суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення у розмірі, визначеному статтями 135 та 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», також встановив, що у спірному періоді ОСОБА_1 вони не були нараховані ТУ Державної судової адміністрації України у Черкаській області у визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розмірах.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2022-2023 роки).
За таких обставин саме Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області повинно нарахувати та виплатити недоплачену суму суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно.
Таким чином, за умови того, що ТУ Державної судової адміністрації України у Черкаській області суддівська винагорода та допомога на оздоровлення у визначених Законом розмірах нараховані не були, а повноваженнями щодо їх нарахування наділене ТУ Державної судової адміністрації України у Черкаській області, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову щодо визнання протиправними дій ТУ Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні та зобов'язання ТУ Державної судової адміністрації України у Черкаській області здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11.07.2022 по 31.08.2023 включно, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн.
За ч.ч. 3, 4 статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Згідно ст. 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
За ч.ч. 1, 2 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.
Згідно п.п. 2, 4 ч. 5 статі 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
За ч. 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року № 141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
За 2 цього Положення ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно п. 3 Положення ТУ ДСА України є територіальними органами ДСА України.
Враховуючи приписи статей 148, 149 Закону № 1402-VIII, з урахуванням положень ч.ч. 1, 2, 5 статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України слідує, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Відповідач - територіальний орган ДСА України та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік.
Тому невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана з діяльністю відповідача - ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
З урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, Верховний Суд в постанові від 24.09.2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Згідно ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України про:
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684 року;
- визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684 грн.;
- зобов'язання ДСА України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 11 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684 грн.
Правомірність обрання такого способу захисту узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 15.08.2023 року у справі №120/19262/21-а.
Згідно ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 360/1123/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 26 червня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук