26 червня 2024 року справа №200/6286/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 р. у справі № 200/6286/23 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправними і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якій просила: визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо непоновлення пенсії ОСОБА_1 ; визнати протиправним та дискримінаційним і скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 01 травня 2023 року № 057250005107, яке було отримано листом від 04 травня 2023 року № 0500-0202-8/36427; визнати протиправним та дискримінаційним і скасувати рішення від 16 серпня 2023 року № 0500-0210-8/69949 про відмову у поновленні пенсії на банківський рахунок; визнати протиправними та дискримінаційними дії ГУ ПФУ в Донецькій області стосовно відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області вчинити певні дії - поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2001 року на визначений нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01 травня 2023 року № 057250005107 “Про відмову в перерахунку пенсії на виконання рішення суду”.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у відмові ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії на поточний банківський рахунок за її заявою від 29 травня 2023 року, що подана її уповноваженим представником - адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем 17 липня 2023 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії на її рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в акціонерному товаристві “Акцент-Банк”.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по місяць поновлення пенсійної виплати на її рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в акціонерному товаристві “Акцент-Банк”, з компенсацією втрати частини доходів.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) гривень 76 копійок.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 29.07.2022 представник позивача повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 до якої було надано апостильовану особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 30.09.2021.
Листом від 24.08.2022 надано відповідь про не можливість поновлення виплати пенсії, оскільки ОСОБА_1 повинна особисто звернутися з заявою про поновлення пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 200/4038/22 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 01.12.2021.
На виконання рішення суду у справі № 200/4038/22 відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.12.2021 прийнято рішення від 01.05.2023 №05725005107 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Так, надана копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон, не завірена в установленому законом порядку, не може підтверджувати особу та вік заявниці.
Консульській облік є реєстрацією місця проживання /перебування громадян України, які проживають за її межами.
Згідно листа від 22.04.2022 від представника заявниці ОСОБА_2 , 01.04.2001 ОСОБА_1 виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділу посольства України в Державі Ізраїль.
Документи, які б підтверджували факт реєстрації або фактичного проживання на території України не надавались.
Також, в системі персоніфікованого обліку за РНОКПП НОМЕР_2 відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу.
Таким чином, страховий стаж особи не підтверджено в установленому порядку у відповідності до вимог до статті 24 Закону 1058-IV.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За результатами розгляду заяви від 01.12.2021 на зобов'язання згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 по справі №200/4038/22 прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в поновлені пенсії за віком у зв'язку з порушенням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України.
Щодо зобов'язання судом першої інстанції здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виходить з того, що підставою для виплати пенсійним органом особі пенсії через поточні рахунки в банках є заява цього пенсіонера про виплату йому пенсії (за формою, наведеною у Додатку № 1 до Порядку № 1596), яка подана пенсійному органу особисто пенсіонером, або такою підставою може бути заява, отримана пенсійним органом від уповноваженого банку, про перерахування пенсії на відкритий пенсіонером банківський рахунок у зазначеній банківській установі.
Головне управління вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду № 501/28/17 від 5 лютого 2020 року наведено висновок, відповідно до якого пунктом 1.5 Порядку 22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Разом із цим перелік заяв, зазначених у п. 1.5 Порядку № 22-1, не містить заяви про отримання пенсії на банківській рахунок. Отже, подання до пенсійного органу заяви про зарахування призначеної особі пенсії на банківській рахунок згідно приписів Порядку № 1596 має здійснюватись особисто особою, якій призначено пенсію.
При цьому в наступному до пенсійного органу може бути подана заява про, наприклад, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю (заяви, перелік яких наведений у п. 1.1 Порядку № 22-1 та посилання на який міститься у п. 1.5 цього ж Порядку) - як самою особою, так і представником цієї особи.
Як вбачається з матеріалів справи заява позивача про поновлення пенсії від 01.12.2021 не містить відомостей про банківські реквізити для зарахування коштів.
Доказів на підтвердження надання пенсійному органу іншої заяви або доказів на підтвердження укладення договору між позивачем та уповноваженим банком на відкриття банківського рахунку для зарахування призначеної позивачу пенсії та направлення повідомлення уповноваженим банком на адресу пенсійного органу про відкриття такого рахунку - матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 15 березня 2012 року.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків позивача - НОМЕР_2 , що підтверджується копією картки платника податків.
До 2001 року позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
01 квітня 2001 року ОСОБА_1 виїхала з Україні на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Позивач зазначає, що по досягненню пенсійного віку їй була призначена пенсія за віком за законодавством України, яку вона отримувала до 01 квітня 2001 року.
30 вересня 2021 року, на прийомі у адвоката Вадима Меламеда в Ізраїлі, ОСОБА_3 оформила заяву (встановленого зразка) про поновлення виплати пенсії з 1 квітня 2001 року. Підпис позивача у заяві, засвідчений печаткою Апостиль.
01 грудня 2021 року адвокат Меламед В.Б. як повноважний представник, який діяв від імені ОСОБА_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про поновлення пенсії позивачці. Серед іншого, представник заявниці зазначив, що по досягненню пенсійного віку ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй управлінням праці та соціального захисту населення м. Юнокомунарівськ Донецької області до виїзду за кордон; починаючи з 01 квітня 2001 року і станом на день звернення з цією заявою ОСОБА_1 призначену їй пенсію не отримує, жоден територіальний орган Пенсійного фонду України виплату пенсії їй не поновив та пенсію не виплачує; оскільки ОСОБА_1 постійно проживає в Державі Ізраїль, де немає територіальних органів Пенсійного фонду України, заява про поновлення виплати пенсії подана до ГУ ПФУ в Донецькій області за її останнім місцем проживання в Україні.
У зв'язку з цим представник заявниці просив поновити пенсію ОСОБА_1 за її заявою; про прийняте рішення повідомити адвоката Меламеда В.Б.
У переліку додатків до заяви від 01 грудня 2021 року вказані засвідчені у встановленому законом порядку копії довіреності на представників заявниці, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, картки платника податків, трудової книжки, а також оригінали ордеру на надання правничої допомоги та апостильованої особистої заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
Так, разом з заявою від 01 грудня 2021 року представник позивача - адвокат Меламед В.Д. надав пенсійному органу заяву особисту заяву ОСОБА_1 , датовану 30 вересня 2021 року, про призначення/перерахунок пенсії, в якій заявниця просила поновити пенсію за віком з моменту припинення її виплати - з 01 квітня 2001 року з масовим перерахунком на момент виплати.
У заяві ОСОБА_1 зазначила, що просить виплачувати пенсію на її банківській рахунок. Безпосередньо в заяві банківські реквізити для виплати пенсії заявниця не зазначила.
Крім того, ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою, датованою 30 вересня 2021 року, про витребування пенсійної справи та поновлення виплати пенсії.
В цій заяві позивач просила здійснити запит її пенсійної справи з управління праці і соціального забезпечення населення в м. Юнокомунарівськ та/або в м. Єнакієве та/або в будь-якого іншого органу чи особи та прийняти її на пенсійний облік в уповноваженому управлінні Пенсійного фонду України.
Позивач вказала, що проживала в Україні за адресою: АДРЕСА_1 і отримувала пенсію за віком.
Просила поновити виплату пенсії та продовжити її виплату на банківський рахунок, реквізити якого будуть надані додатково.
22 квітня 2022 року адвокат Меламед В.Б. як представник ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою, в якій просив надати рішення про поновлення виплати пенсії, прийняте за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , що подана 01 грудня 2021 року.
Листом від 01 червня 2022 року № 8753-6376/М-15/8-0500/22 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що за інформацією електронної бази ІКІС ПФУ: Підсистема “Звернення” та Системи Електронного документообігу заява ОСОБА_1 від 01 грудня 2021 року щодо поновлення виплати пенсії за віком не зафіксована, тому надати запитувану адвокатом інформацію відповідач не має можливості.
У відповідь на звернення адвоката Меламеда В.Б. як представника ОСОБА_1 , яке зареєстровано за № 10703/М-0500-22, листом від 24 серпня 2022 року № 12866-10703/М-15/8-0500/22 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України.
Цим листом пенсійний орган роз'яснив, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України. До заяви необхідно надати документи: паспорт, облікову картку платника податку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності), заяву про відкритий рахунок для виплати пенсії в уповноваженому банку (за бажанням).
Між тим, станом на серпень 2022 року жодного рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії ГУ ПФУ в Донецькій області так і не прийняло.
Вважаючи, що ГУ ПФУ в Донецькій області допускає протиправну бездіяльність, чим порушує її право на пенсійне забезпечення, позивач оскаржила її в судовому порядку.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду її заяви про поновлення пенсії та зобов'язати відповідача розглянути заяву про поновлення виплати пенсії, подану 01 грудня 2021 року, та винести рішення щодо поновлення виплати пенсії відповідно до вимог Закону № 1058.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 16 листопада 2022 року у справі № 200/4038/22, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, задовольнив частково позов, а саме: визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо нерозгляду заяви про поновлення пенсії ОСОБА_1 , поданої 01 грудня 2021 року; зобов'язав ГУ ПФУ в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії, подану 01 грудня 2021 року. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
01 травня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 200/4038/22 ГУ ПФУ в Донецькій області розглянуло заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії, подану 01 грудня 2021 року, та прийняло рішення № 057250005107 “Про відмову в перерахунку пенсії на виконання рішення суду”.
В обґрунтування цього рішення пенсійний орган покликався на п. 1.1 Порядку № 22-1 і зазначив, що заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України.
Також пенсійний орган вказав, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України. До заяви необхідно надати документи: паспорт, облікову картку платника податку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності), заяву про відкритий рахунок для виплати пенсії в уповноваженому банку (за бажанням).
З огляду на викладене ГУ ПФУ в Донецькій області вирішило відмовити ОСОБА_1 в поновленні пенсії, оскільки заяву надано з порушенням вимог п. 1.1 Порядку № 22-1.
Заявниці роз'яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням вона може оскаржити його до органу Пенсійного фонду України вищого рівня або в судовому порядку.
У відповідь на запит адвоката Меламеда В.Б. листом від 04 травня 2023 року № 0500-0202-8/36427 “Про надання інформації щодо ОСОБА_1 ” ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що в результаті повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01 грудня 2021 року на виконання рішення суду у справі № 200/4038/22 прийнято рішення про відмову в поновленні виплати пенсії.
Разом з листом від 04 травня 2023 року № 0500-0202-8/36427 відповідач надіслав представнику позивача рішення про відмову в перерахунку пенсії на виконання рішення суду.
17 липня 2023 року адвокат Меламед В.Б., який діяв від імені ОСОБА_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про виплату пенсії позивачці на її рахунок в банківській установі.
До цієї заяви представник заявниці додав апостильовану особисту заяву ОСОБА_1 , датовану 29 травня 2023 року, про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок.
В цій заяві позивач просила належні їй суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) перераховувати на її особистий рахунок в акціонерному товаристві “Акцент-Банк” IBAN № НОМЕР_1 , код 14360080.
Згідно з довідкою від 29 травня 2023 року, яка видана акціонерним товариством “Акцент-Банк”, поповнення рахунку позивачки має здійснюватися за такими реквізитами: одержувач - Доценко Людмила;IBAN - НОМЕР_1 ;валюта рахунку - UAH;код ЄДРПОУ/ІПН клієнта - НОМЕР_2 ;призначення платежу - для поповнення рахунку НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
У відповідь на звернення адвоката Меламеда В.Б. від 17 липня 2023 року № ВЕБ-0500-Ф-С-23-161398 листом від 16 серпня 2023 року № 0500-0210-8/69949 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що у зв'язку з виключенням п. 1.3 Порядку № 22-1 адвокат Меламед В.Б. як довірена особа ОСОБА_1 безпідставно подав заяву про виплату пенсії через банківську установу.
Пенсійний орган роз'яснив, що виплата пенсії через банківські установи регулюється Порядком № 1596. Пунктом 10 Порядку № 1596 визначено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання одержувача або приймається органом Пенсійного фонду України від установи уповноваженого банку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.Можливість формування такої заяви передбачена в особистому електронному кабінеті пенсіонера, зареєстрованого на вебпорталі Пенсійного фонду України, у розділі “Щодо пенсійного забезпечення” - “Внесення змін до пенсійної справи” та за умови дійсного нарахування пенсії.
Заявнику роз'яснено, що у разі незгоди з відповіддю пенсійного органу він має право оскаржити його дії або бездіяльність до вищого органу або в судовому порядку.
ГУ ПФУ в Донецькій області вказало, що немає технічної можливості надати витяги з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за період з 01 квітня 2001 року по листопад 2023 року, а також докази нарахування та виплати позивачу пенсії за період з 01 квітня 2001 року по листопад 2023 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-VI).
Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини 2 статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
За приписами статті 47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Виключно цим Законом № 1058-IV визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (стаття 5 Закону № 1058-IV).
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.
При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-VI припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав передбачених Законом № 1058-VI.
Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував.
Суд зазначає, що положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058-VI встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом № 1058-VI.
Жодних змін до Закону № 1058-VI з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
У преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Суд зазначає, що позивач у даному випадку оскаржує дії відповідача в частині припинення виплати пенсії з зобов'язанням поновити її виплату з дати такого припинення.
Щодо посилання відповідача на необхідність звернення позивача особисто, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, у редакції на час звернення позивача з заявою про поновлення, регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
За п.1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
При цьому, згідно п. 1.3 Порядку, заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За п.4.1, 4.3 Порядку, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Стаття 59 Конституції України передбачає, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Отже, чинні норми законодавства містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення, перерахунок виплати пенсій тощо, не особисто, а через представника.
Суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. Суд зазначає, що у такому разі зазначені тлумачення норм права звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що має вищу юридичну силу.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто особою, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у прийнятті рішення за результатами розгляду заяви представника.
Стосовно посилання відповідача на у скарзі на ненадання разом з заявою паспорту (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III), якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III, документи, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Статтею 18 Закону № 2235-III встановлено, що громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 р. документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України;
2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року N 719-V затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення N 719-V).
Відповідно до п. 2 Положення N 719-V, паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.
Згідно п. 3 Положення N 719-V, паспорт оформляється особам, що проживають за кордоном і в установленому законодавством порядку набули громадянства України, - дипломатичними представництвами чи консульськими установами України за кордоном.
Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не оскаржує наявність у позивача громадянства України.
Матеріали справи свідчать, що позивачем управлінню Пенсійного фонду України разом з іншими документами було надано належним чином завірену копію паспорту громадянина України, що спростовує доводи апелянта.
Суд зазначає, що вказаний документ, підтверджував громадянство України у розумінні Закону України «Про громадянство України» та Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком, представником позивача були надані усі належні документи.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 19.05.2015 року по справі № 21-168а15, від 06.10.2015 року по справі № 608/1189/14-а, позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.09.2018 по справі № 754/3047/17.
Щодо посилання апелянта, як на підставу в відмові в поновленні виплати пенсії, на те, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області позивач не перебуває (і ніколи не перебував), пенсію не отримує, в управлінні відсутня паперова та електрона пенсійна справа заявника та будь-які документи щодо призначення пенсії, суд зазначає, що зазначені обставини не є передбаченими законодавством підставами для відмови у поновленні виплати пенсії. Суд зазначає, що матеріали, містять всі необхідні документи для поновлення пенсії позивачу передбачених Порядком № 22-1 та не спростовано призначення позивачеві пенсії, а тому посилання на відсутність пенсійної справи є незмістовними.
Щодо посилання відповідача на необхідність надати банківські реквізити згідно з Порядком виплати пенсій за грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, суд зазначає наступне.
Статтею 47 Закону №1058-VI визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Отже, пенсія виплачується через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затверджених постановою КМУ від 30 серпня 1999 року №1596 цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно із п. 2 Порядку уповноваженими банками є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662).
Відповідно до п. 6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Як зазначалось позивач не є внутрішньо переміщеною особою.
Позивач не є внутрішньо переміщеною особою, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи як вже зазначалось не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення та отримання пенсійних виплат у визначеній позивачем банківській установі.
На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно непоновлена виплата пенсії позивачу.
Суд зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом № 1058-VI.
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Враховуючи викладене, відповідач припиняючи виплату пенсії діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера.
Отже, оскільки позивач звернулася до суду з позовом щодо отримання пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.
Також, суд зазначає, що не належне виконання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, свої обов'язків не може створювати для позивача негативні наслідки у тому числі право на володіння власним майном.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 р. у справі № 200/6286/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 26 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко