26 червня 2024 року справа №200/6641/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Донецького апеляційного суду на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/6641/23 (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Донецького апеляційного суду (даді - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії щодо видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3.11-16/12/2023 від 03.11.2023 та №3.11-16/13/2023 від 03.11.2023, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік»;
- зобов'язати видати довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривень, і з 1 січня 2023 року 2684 гривні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 29 січня 2024 року позов задоволений:
- визнано протиправними дії Донецького апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3.11-16/12/2023 від 03.11.2023 та №3.11-16/13/2023 від 03.11.2023, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»;
- зобов'язано Донецький апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривень, і з 1 січня 2023 року 2684 гривні.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що для розрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід брати до уваги виключно той показник, який передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», як єдиним нормативним актом, який може визначати розмір суддівської винагороди, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з тим, введення в Законах України «Про Державний бюджет» спеціальної категорії прожиткового мінімуму для суддів, а саме «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», тягне для відповідача обов'язок застосовувати дану норму, так як він не наділений правом на тлумачення закону та застосування його на власний розсуд за наявності суперечностей чи неузгодженості.
Таким чином, в діях Донецького апеляційного суду відсутня протиправність, так як він діяв на виконання норми закону, яка є чинною і протиправність якої може констатувати виключно суд. У даному випадку єдиним способом розв'язання спору такого роду, є надання Конституційним Судом України правової оцінки введенню законодавцем окремої величини прожиткового мінімуму для суддів, який не передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Щодо обставин, які виникли чи змінилися після прийняття судом рішення.
Згідно форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановленої додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09.02.2023 № 7-2), така довідка підписується керівником установи.
Протягом 2022-2023 року єдиним суддею в штаті Донецького апеляційного суду була ОСОБА_2 , яка, згідно вимог закону виконувала обов'язки голови суду без внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі станом на момент надходження заяви позивача щодо видачі довідки про суддівську винагороду судді.
Наказом в.о. голови суду від 05.01.2024 № 4/к/г, ОСОБА_2 відраховано зі штату Донецького апеляційного суду з 07.01.2024, на період відрядження для здійснення правосуддя до Дніпровського апеляційного суду. Станом на сьогодні єдиною особою з правом підпису в Донецькому апеляційному суді є керівник апарату суду ОСОБА_3 , яка, відповідно до даних Реєстру, є представником юридичної особи, а не її керівником.
Таким чином, в Донецькому апеляційному суді відсутній голова суду або особа яка може виконувати його обов'язки, також в штатному розписі відсутні судді які працюють на відповідній посаді та отримують суддівську винагороду, що також викликає питання, оскільки довідка видається з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи викладене, питання наявності повноважень у керівника апарату суду, який не є керівником установи, щодо підпису довідок про суддівську винагороду судді з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України» є дискусійним та також потребує надання правової оцінки судом, оскільки така обставина виникла перед винесенням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2024 (в.о. голови суду була відрахована зі штату суду з 07.01.2024).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За трудовою книжкою позивача 20.12.1993 року обрано суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя, наказ №387 від 20.12.1993 року, з 19.06.2003 року звільнено з займаної посади в зв'язку з обрання суддею Апеляційного суду Донецької області безстроково, постанова Верховної Ради України №731-ІV від 17.04.2003 року, наказ №119 від 19.06.2003 року, 20.06.2003 року прийнято на посаду судді Апеляційного суду Донецької області, наказ №271 від 20.06.2003, постанова Верховної Ради України №731-ІV від 17.04.2003 року, 28.04.2016 року відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку, наказ №122-к від 28.04.2016 року, постанова ВРУ №1119-VІІІ від 19.04.2016 року.
Донецьким апеляційним судом видано довідку від 3 листопада 2023 року №3.11-16/13/2013 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», зігдно якої суддівська винагорода ОСОБА_1 складає 184976,00 гривень станом на 01.01.2023, у тому числі посадовий оклад - 115610,00 гривень, доплата за вислугу років (60%) - 69366,00 гривень (а.с. 21).
Донецьким апеляційним судом видана довідка від 3 листопада 2023 року №3.11-16/12/2023 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», згідно якої суддівська винагорода ОСОБА_1 складає 184976,00 гривень станом на 01.01.2022, у тому числі посадовий оклад - 115610,00 гривень, доплата за вислугу років (60%) - 69366,00 гривень (а.с. 22).
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За ч.ч. 1, 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 2 ч. 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, який встановлюється виключно цим Законом і не може визначатись (змінюватись) іншими законами України.
За ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2393,00 гривень, з 1 липня 2508,00 гривні, з 1 грудня 2589,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2100,00 гривень, з 1 липня 2201,00 гривня, з 1 грудня 2272,00 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2618,00 гривень, з 1 липня 2744,00 гривні, з 1 грудня 2833,00 гривні; працездатних осіб: з 1 січня 2481,00 гривня, з 1 липня 2600,00 гривень, з 1 грудня 2684,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600,00 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1934,00 гривні, з 1 липня 2027,00 гривень, з 1 грудня 2093,00 гривні.
За ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2589,00 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2272,00 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2833,00 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури - 1600,00 гривень; осіб, які втратили працездатність - 2093 гривень.
Спосіб визначення розміру суддівської винагороди передбачений ст. 130 Конституції України, відповідно до якої, розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться положення частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які у поєднанні (системному зв'язку) дають чітке розуміння того, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і має визначатися розмір суддівської винагороди є саме Закон №1402-VIII.
Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).
Також, норми Конституції України є нормами прямої дії, тому на виконання ч. 4 ст. 7 КАС України, при вирішенні спору суд зобов'язаний застосовувати їх безпосередньо, якщо дійде висновку, що закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.
Розмір суддівської винагороди передбачено ст. 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні ч. 2 статті 130 Конституції України.
Крім того, відсутні правові підстави і для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, оскільки відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999 року (далі - Закон №966-XIV).
За ст. 1 Закону №966-XIV прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Крім того, в цій статті Закону №966-XIV міститься вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
За ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Крім того, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас, цей Закон не відносить суддів до соціальної демографічної групи населення стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
При цьому, статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн. (станом на 01.01.2022), в розмірі 2684,00 грн. (станом на 01.01.2023), був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого визначено в сумі 2102,00 грн. в той час, коли а ні до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а ні до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму відповідні зміни не вносилися.
Згідно рішення Конституційного Суду України №5-рп(II)/2020 від 18.06.2020 до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Також, Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.
Крім того, Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Отже, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
За такого правового підходу при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» необхідно вважати загальними нормами (lex generalis).
На цей аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та №10-рп/2008 від 22.05.2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, відповідач зобов'язаний при видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року діяти відповідно до Закону №1402-VIII та обчислювати розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» в сумі 2481,00 грн. та Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» в сумі 2684,00 грн.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про:
- визнання протиправними дій Донецького апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3.11-16/12/2023 від 03.11.2023 та №3.11-16/13/2023 від 03.11.2023, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»;
- зобов'язання Донецький апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривень, і з 1 січня 2023 року 2684 гривні.
Щодо доводів апелянта про те, що в Донецькому апеляційному суді відсутній голова суду або особа яка може виконувати його обов'язки, також в штатному розписі відсутні судді які працюють на відповідній посаді та отримують суддівську винагороду, що також викликає питання, оскільки довідка видається з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді; питання наявності повноважень у керівника апарату суду, який не є керівником установи, щодо підпису довідок про суддівську винагороду судді з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України» є дискусійним та також потребує надання правової оцінки судом, оскільки така обставина виникла перед винесенням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2024 (в.о. голови суду була відрахована зі штату суду з 07.01.2024), то апеляційний суд не бере їх до уваги, оскільки вони стосуються безпосередньо порядку виконання рішення суду, передбаченого ст. 372 КАС України, та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Донецького апеляційного суду - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/6641/23 за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 26 червня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв