Провадження № 2-а/760/801/24
Справа № 760/3446/24
26 червня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до поліцейського 6 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м. Києві Голобородька Юрія Володимировича /далі - інспектор поліції Голобородько Ю.В./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; e-mail: public@patrol.police.gov.ua), третя особа: Головне управління Національної поліції у м. Києві /далі - ГУНП/ (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; e-mail: police@kyiv.police.gov.ua), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Рух справи
12.02.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов вказаний адміністративний позов, датований 12.02.2024, за підписом позивача, в якому він просить суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1366749 від 03.02.2024, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 13.02.2024.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19.02.2024 вказаний позов було залишено без руху та надано час для виправлення недоліків.
11.03.2024 до суду надійшла заява позивача у порядку усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15.03.2024 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що постановою серія ЕНА № 1366749 від 03.02.2024, винесеною поліцейським 6-роти 1-батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у м. Києві Голобородько Ю.В., позивача ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що нібито 03.02.2024 в 13.42 год., в м. Києві, по бульвару Лесі Українки, 28, поліцейські в автомобілі позивача TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , на розсіювачах світлових приладів виявили нанесення тонування чи покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання чим порушено п. 31. 4.3. ґ, п. 31.4. 3. ПДР України.
Позивач вважає винесення такої постанови безпідставним.
Так, зазначає, що оскаржувана постанова винесена незважаючи на те, що позивач керував автомобілем TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , 03.02.2024 в 13.42 год в денний час, та пояснення позивача щодо його не втручання в зміни світлових приладів.
На думку позивача, при прийнятті оскаржуваної постанови поліцейський не дотримався вимог ст. 280 КУпАП, оскільки незважаючи на доводи позивача про не нанесення ним тонування чи фарбування на зовнішні світлові прилади, вказаних доводів не перевірив, належних доказів вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення не зібрав та керуючись виключно власним баченням.
Позивач звертає увагу на те, що технічний стан та обладнання транспортного засобу під час їх експлуатації перевіряється візуально та з використанням засобів вимірювальної техніки відповідно до ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» без втручання в роботу (без розбирання) вузлів та агрегатів ТЗ, що перевіряються.
При цьому, наголошує, що поліцейським особисто зроблені висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі, без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки, без врахування пояснень позивача; світловіддача фар не вимірювалася, відповідні акти технічного стану не складалися.
Позивач вважає, що в даному випадку не дотриманий порядок фіксації правопорушення, встановлений Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затверджений наказом МВС України № 534 від 13.10.2008, згідно з яким працівник поліції повинен скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, який перевіряється. Як зауважує позивач, такий акт не складався та копія акту позивачу не надавалася.
Таким чином, на думку позивача, поліцейський не вжив жодних заходів з метою підтвердження або спростування факту порушення норми світлопропускання та прозорості зовнішніх світлових приладів за вказаних обставин справи. Відсутність належних доказів того, що затемнене скло блок фари погіршувало світло пропускання та прозорість зовнішніх світлових приладів, свідчить про недоведеність факту наявності в його діях порушення "ґ" п. 31.4.3 Правил дорожнього руху.
Також, позивач вважає, що всупереч ст.ст. 245, 280 КУпАП поліцейський не вжив заходів для повного, всебічного, об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення по даній справі, а винесена ним (суб'єктом владних повноважень) постанова від 03.02.2024 не відповідає вимогам обґрунтованості та безсторонності (неупередженості), передбаченим п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Щодо правової позиції Департаменту
29.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 27.05.2024, за підписом представника Департаменту - Нестерович А.С. (діє на підставі довіреності), в якому відповідач просить суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення (а.с. 29-30).
Департамент вважає, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги - безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Так, у відзиві вказується, що твердження позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху не відповідають дійсності та обставинам справи.
Звертається увага на те, що згідно з п. 31.4.3 (ґ) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання.
Зауважується, що у відповідності до пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», Національний стандарт України, кількість, коліт та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1. У відповідності до вказаної таблиці, визначено національний стандарт в України стосовно: ліхтаря заднього ходу, який повинен бути білого кольору; покажчик повороту задній жовтого кольору; задній габаритний сигнал червоного кольору; задній протитуманний ліхтар червоного кольору; контурний вогонь задній червоного кольору; задній світло відбивальний пристрій трикутної форми для автомобілів червоного кольору.
Пунктом 6.1.2 правила ДСТУ визначено, що не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світло відбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування, тощо), що зменшує світло пропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.
Як стверджується у відзиві, на транспортному засобу позивача зовнішні світлові задні прилади не відповідають за кольором вимогам ДСТУ, зокрема задній габаритний ліхтар замінений за кольором з білого на чорний, та прилад заднього стоп сигналу чорного кольору.
При цьому, згідно з ч. 1 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо посилань позивач на те, що інспектор повинен був скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, відповідно до наказу МВС № 534 від 13.10.2008, Департамент наголошує, що вказаний позивачем наказ втратив чинність, на підставі наказу МВС № 726 від 12.10.2020, а отже, ніяких актів інспектор складати не був повинен.
Разом з тим, Департамент зауважує на тому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що задні прилади зовнішнього світла, які не відповідають за кольором вимогам ДСТУ 3649:2010, є заводськими установками транспортного засобу.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспектора в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі.
Щодо правової позиції ГУНП
29.05.2024 до суду надійшли пояснення, датовані 27.05.2024, за підписом представника ГУНП - Матвієнко П.П. (діє в порядку самопредставництва) в яких ГУНП просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
У поясненнях звертається увага на те, що відповідно до п. 12 частини 1 розділу II Функції Департаменту патрульної поліції наказу Національної поліції України від 18.11.2015 № 96 «Про внесення змін до наказу Національної поліції від 06 листопада 2015 року № 73» Департамент патрульної поліції відповідно до завдань патрульної поліції: виявляє та припиняє факти порушення безпеки дорожнього руху, а також виявляє причини і умови, що спричиняють їх вчиненню.
Зауважується, що в штаті ГУНП у м. Києві відсутній такий структурний підрозділ. Судове рішення не може вплинути на права або обов'язки Головного управління, але зачіпає інтереси Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
Зазначається, що інспектор управління патрульної поліції у місті Києві Голобородько Юрій Володимирович не є працівником Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Наголошується на тому, що з матеріалів справи вбачається, до адміністративної відповідальності позивача було притягнуто посадовою особою Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ - 40108646), в свою чергу позивач зазначив в якості третьої особи ГУНП у м. Києві, яке не має жодного відношення до винесення оскарженої постанови.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
03.02.2024 інспектор поліції Голобородько Ю.В. склав постанову серії ЕНА № 1366749 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 16), за змістом якої 03.02.2024 о 13:42, у м. Київ, бульв. Лесі Українки, 28, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керував транспортним засобом TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1 , на розсіювачах світлових приладів якого нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світо пропускання чим порушено п. 31.4.3г ПДР України - керування водієм тз, що має насправ. зовн. світл. приладів (темної пори доби), з якими відпов. до встанов. правил експл. його заборон., переобл. з порушен. відпов. правил, норм і станд, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
У зв'язку з зазначеним на Голобородько Ю.В. накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Пункт 7 вказаної постанови - «до постанови додаються» - не заповнений.
Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки було порушено порядок фіксації правопорушення, встановлений Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затверджений наказом МВС України № 534 від 13.10.2008, згідно з яким працівник поліції повинен скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, який перевіряється.
Департамент наголошує, що вказаний позивачем наказ втратив чинність, на підставі наказу МВС № 726 від 12.10.2020. Разом з тим, Департамент зауважує на тому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що задні прилади зовнішнього світла, які не відповідають за кольором вимогам ДСТУ 3649:2010, є заводськими установками транспортного засобу.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з Законом України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).
Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами ст. 14 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом п. 31.4.3г ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності, зокрема, таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади - на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Так, оскаржена постанова не містить відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.
Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення (див. постанову Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).
При цьому, рапорт працівника поліції також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 524/4668/17, адміністративне провадження № К/9901/33802/18).
Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного позовні вимоги в частині скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо судових витрат
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с. 7), сплачений позивачем за подання позову у даній справі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за звернення з позовом у даній справі позивачем помилково сплачено надмірну суму судового збору - 1 211,20 грн тобто зайво сплачено 605,60 грн (а.с. 7).
Відповідно о п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, проте наразі матеріали справи такого клопотання не містять.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 6 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м. Києві Голобородька Юрія Володимировича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Головне управління Національної поліції у м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Скасувати постанову серії ЕНА № 1366749 від 03.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Голобородько Юрієм Володимировичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич