25 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1389/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації", Міністерства юстиції України про визнання протиправним дій та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Державної установи "Центр пробації" (далі - відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2) в якому просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Міністерства юстиції України, викладене у листі Міністерства юстиції України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із установленням ІІ-ої групи інвалідності та збільшенням відсотку втрати працездатності, що настало внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби та про повернення матеріалів про призначення йому вказаної одноразової грошової допомоги;
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо не нарахування та невиплати вказаної одноразової грошової допомоги, у зв'язку із збільшенням відсотку втрати працездатності;
- зобов'язати Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України повторно прийняти заяву разом з доданими до неї документами стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності на 60% та повторно належним чином підготувати (оформити) та подати до Міністерства юстиції України, у встановлений законом строк, висновок щодо виплати грошової допомоги та всі необхідні документи для вирішення питання про призначення та виплати передбаченої одноразової допомоги;
- зобов'язати Міністерство юстиції України, у зазначений законодавством строк, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з збільшенням відсотка втрати працездатності до 60%, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016, "Якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми"
Позов обґрунтовано тим, що у зв'язку зі зміною групи інвалідності та втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, позивач звернувся до відповідача-1 з заявою для отримання грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідач-1 направив вказані документи до Міністерства юстиції України для призначення одноразової грошової допомоги. Однак відповідач-2 повернув вказані документи без реалізації, оскільки зміна групи інвалідності не передбачає право на отримання вказаної допомоги.
Не погоджуючись з рішенням відповідачів позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідач-2 подав відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечував щодо задоволення позовних вимог. Вказував, що оскільки зміна група інвалідності настала після спливу шести місяців після звільнення зі служби, підстав для виплати одноразової грошової допомоги не має.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач згідно наказу №325/К від 30.12.2021 (про особовий склад) звільнений з посади начальника Дністровського районного сектору №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Чернівецькій області 04.01.2022 року.
03.03.2022 р. згідно довідки до акту огляду наданої Чернівецькою обласною комунальною медичною установою "Центр медико-соціальної експертизи" №577065 серії 12ААВ позивачу було встановлено третю групу інвалідності захворювання, пов'язане з проходженням служби в ДКВС.
03.03.2022 р. згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 40 (сорок) % - одноразово.
14.03.2022 р. позивач звернувся до відповідача-1 з документами для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
14.06.2022 р. згідно висновку про призначення одноразової грошової допомоги, позивачу вирішено призначити одноразову грошова допомога у сумі 173670,00 грн.
Протоколом №04-22 від 14.05.2023 вирішено призначити і виплатити одноразову грошову допомогу позивачу в сумі 173670,00 грн.
27.12.2023 р. за результатами повторного огляду позивача згідно довідки до акту огляду наданої Чернівецькою обласною комунальною медичною установою "Центр медико-соціальної експертизи" №583304 серії 12 ААГ позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в ДКВС України.
02.02.2024 р. згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 60 (шістдесят) % - одноразово.
У зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ДКВС, позивач звернувся з заявою до відповідача-1 з документами для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Листом відповідач-1 повідомив, що оскільки порядком виплата ОГД у разі зміни групи інвалідності не передбачено, права на отримання вказаної допомоги позивач немає. Копії матеріалів щодо призначення та виплати вказаної допомоги повертаються для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу", Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських.
Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно вимог ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Отже, вказана стаття Закону України "Про Національну поліцію" визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога поліцейським, однією з яких є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Частиною 2 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
При цьому, ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, зокрема, отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату (пункт 6 вказаної статті).
Відповідно до ч.1 ст. 100 Закону України "Про Національну поліцію" визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статей 97 - 101 Закону України „Про Національну поліцію та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 11.01.2016 року №4 (далі - Порядок).
Пунктом 4 розділу І Порядку визначено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:
1) під час виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням службових обов'язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Порядку днем виникнення права на отримання ОГД є:
1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана бухгалтерською службою цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу 03.03.2022 первинно було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія 12ААА №058511 від 03.03.2022 згідно якої позивачу встановлено 40% втрати працездатності, у зв'язку з чим відповідачем-1 на підставі протоколу Комісії від 14.06.2022 №4-22 призначено та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
27.12.2023 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ДКВС України. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії 12ААА №089430 від 02.02.2024 позивачу встановлено 60% втрати працездатності.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, як на підставу для задоволення заявлених позовних вимог, позивач посилається на п. 8 Порядку №4 щодо наявності у нього права на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку з встановленням позивачу більшого відсотку втрати працездатності, а саме з 40% до 60%.
Суд зазначає, що питання стосовно застосування п. 8 Розділу IV Порядку № 4 було предметом розгляду Верховного Суду.
У постановах від 18.11.2021 у справі № 240/9996/19, від 24.11.2021 у справі № 520/1726/2020, від 25.07.2022 у справі №520/12401/2020 та від 25.07.2022 у справі № 520/12401/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що положення зазначеної норми підлягають застосуванню в наступних випадках:
- якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності;
- якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії більший відсоток втрати працездатності.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд приходить до висновку, що положення вказаної норми не містять підстав та умов для призначення та виплати поліцейському грошової допомоги в більшому розмірі у разі якщо поліцейському після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності.
Суд наголошує, що 03.03.2022 під час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності визначено 40 % втрати працездатності, в свою чергу при повторному огляді позивачу встановлено ІІ групу інвалідності в визначено 60 % втрати працездатності, що не відповідає вимогам п. 4 Порядку №4.
Суд вважає помилковими доводи позивача щодо наявності у нього права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, з підстав зміни відсотка втрати працездатності, оскільки визначальною умовою п. 8 Порядку №4 є те, що встановлення ступеня втрати працездатності вперше має здійснюватися без встановлення особі відповідної групи інвалідності.
В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, мають поліцейські у разі отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, згідно вимог п.6 ч. 1 ст. 97 та п. 6 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про національну поліцію".
Аналогічна позиція викладені в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі № 600/4246/23-а від 02.05.2024 р.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень довели в повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
Стосовно розподілу судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідачі - Державна установа "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154)
Міністерство юстиції України (вул. А. Городецького, 13, м. Київ, 01001 Код ЄДРПОУ 00015622)
Суддя І.В. Маренич