Справа № 444/868/24
Провадження № 2/444/553/2024
(повне)
17 червня 2024 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Олещук М. М.
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
з участю представника позивачки - ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,-
01 березня 2024 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання так, як вона продовжує навчання.
Позов обґрунтовує тим, що її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Шлюб між її батьками було розірвано на підставі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24.11.2015 року, відтак з часу розірвання шлюбу між батьками, вона проживала разом з матір'ю та перебувала на її утриманні.
31.12.2023 року позивачці ОСОБА_3 виповнилось 18-ть років.
З довідки НУ «Львівська політехніка» № 282 від 15.02.2024 року встановлено, що позивачка ОСОБА_3 була зарахована на 1-ий курс згідно з наказом № 2906-4-10 від 10.08.2023 року і на даний час вона є студенткою першого курсу денної форми навчання рівня вищої освіти Бакалавр Інституту ІХХТ НУ «Львівська політехніка». Закінчує навчання 30.06.2027 року.
Довідкою про доходи № 360 від 16.02.2024 року, виданою НУ «Львівська політехніка», підтверджується той факт, що ОСОБА_3 не отримує стипендії, хоча навчається на безоплатній формі навчання.
Щодня позивачка вимушена добиратись з села Зашків Львівського району Львівської області, де вона зареєстрована і проживає, до міста Львова на навчання, і повертатись після закінчення навчання назад додому, внаслідок чого щоденно вона несе витрати, пов'язані з навчанням, а саме витрати на проїзд до місця навчання і місця проживання, витрати на харчування, а також на придбання канцтоварів та необхідних підручників, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батька.
Відповідач в справі ОСОБА_2 офіційно працевлаштований у Жовківському РЕМ та має стабільний дохід, його стан здоров'я та матеріальне становище дозволяють брати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Інших дітей, непрацездатної дружини, батьків на утриманні у ОСОБА_2 немає.
Як встановлено з інформації з ДРРПНМ № 366879188 від 22.02.2024 року, ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 4622784100:02:001:0009.
Позивачка ОСОБА_3 не має самостійного джерела доходів, оскільки навчається на денній формі навчання, що саме по собі виключає можливість офіційного працевлаштування. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована на території України, однак періодично їздить працювати закордон, щоб мати можливість забезпечити доньці належний рівень навчання та її утримання.
Окрім того, представник позивача в позові зазначає, що згідно додатку № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 19/02 від 19.02.2024 року, укладеного між ОСОБА_3 та представником позивача - адвокатом Броною Мар'яною Василівною, розмір гонорару адвоката за супровід та представництво позивача в суді у даній справі становить 9 000,00 грн., які було сплачено позивачкою в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг від 19.02.2024 року.
Таким чином, орієнтовний попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач ОСОБА_3 очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи в суді, складається з коштів, витрачених для надання професійної правничої допомоги у розмірі 9 000,00 грн.
У зв'язку з наведеним, позивач просить ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, і до закінчення ОСОБА_3 навчання або досягнення нею 23-х років, в залежності яка з зазначених обставин настане першою. А також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 01.04.2024 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в судове засідання на 27.05.2024 року.
27.05.2024 року розгляд справи відкладено на 17.06.2024 року.
В судовому засіданні 17.06.2024 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з наведених у позові підстав, просила суд позов задовольнити. Додатково зазначила, що до повноліття дитини з відповідача стягувалися аліменти. Щодо тверджень відповідача про те він хворіє, здійснює витрати на лікування, а тому не погоджується із сплатою аліментів в розмірі 1/4, представник ствердила, що доказів на підтвердження витрат на ліки відповідачем не подано. Представник просить врахувати те, що відповідач не є особою з інвалідністю, працює, а тому може сплачувати аліменти на дочку, яка продовжує навчання в розмірі 1/4 частки від доходу.
В судовому засіданні 17.06.2024 року відповідач пояснив, що позовні вимоги визнає частково, а саме готовий сплачувати 1/7 частину від його доходу. Зазначив, що після інфаркту він не має змоги платити 1/4 аліментів на утримання доньки, так як значну частину коштів він витрачає на своє лікування. Зазначив що він не підтримує відносин із донькою. Просив врахувати, що він хворіє, та має проблеми із здоров'ям, на підтвердження чого ним подано виписки про його лікування та діагноз. Крім того, відповідач зазначив, що не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, що становить 9000 грн. та вважає такий розмір витрат завищеним.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася позивач ОСОБА_3 . Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (арк. спр. 5).
Із витягу з реєстру територіальної громади встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (арк.спр.11).
З довідки НУ «Львівська політехніка» № 282 від 15.02.2024 року встановлено, що позивачка ОСОБА_3 була зарахована на 1-ий курс згідно з наказом № 2906-4-10 від 10.08.2023 року і на даний час вона є студенткою першого курсу денної форми навчання рівня вищої освіти Бакалавр Інституту ІХХТ НУ «Львівська політехніка». Закінчує навчання ОСОБА_3 30.06.2027 року (арк. спр. 6).
Довідкою про доходи № 360 від 16.02.2024 року, виданою НУ «Львівська політехніка», підтверджується той факт, що ОСОБА_3 не отримує стипендії, хоча навчається на безоплатній формі навчання (арк. спр. 7).
Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , є повнолітньою та продовжує навчання, та потребує певної матеріальної допомоги зі сторони відповідача, у зв'язку з продовженням навчання у вищому навчальному освітньому закладі.
Із довідки про доходи № 452 від 29.05.2024 року встановлено що ОСОБА_2 працює на посаді інженер 2 категорії (керівник групи з експлуатації приладів обліку) ПрАТ "Львівобленерго", його середня сума доходу становить 20 930 грн. 15 коп. За останні шість місяців за виключенням аліментів загальна сума доходу становить 125 580 грн. 92 коп.
Із витягу із медичної карти №2729 та Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3896 ОСОБА_2 встановлено, що останній з 14.09.2022 року по 28.09.2022 року, та з 23.08.2023 року по 04.09.2023 року проходив лікування в КНП "Жовківська лікарня" (арк.спр. 34-35).
Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 201120 встановлено, що відповідач хворіє, цукровий діабет ІІ типу, стадія декомпенсації, стеатоз печінки, переніс операцію, діагноз стенокардія з документально підтвердженим спазмом (арк.спр. 39-41).
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0.25 га. кадастровий № 4622784100:02:001:0009 (арк. спр. 8).
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, з наданих суду доказів, суд враховує, що відповідач є особою працездатною, хворіє, має у власності земельну ділянку та житловий будинок. Також суд враховує твердження відповідача про те, що він хворіє та значну суму коштів витрачає на лікування, та погоджується сплачувати аліменти у зв'язку з навчанням доньки в розмірі 1/7 від заробітку щомісяця, а відтак, має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої доньки, яка навчається.
Положеннями ст.141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Враховуючи встановлені судом обставини та їх нормативне регулювання, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_3 має право на отримання аліментів від відповідача ОСОБА_2 , який є її батьком, оскільки вона продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Суд враховує те, що навчання ОСОБА_3 на денній формі навчання виключає можливість власного працевлаштування та отримання нею доходів, а отже вона потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.
Ураховуючи вищенаведені обставини, розмір прожиткового мінімуму громадян, який встановлений законом станом на час розгляду справи, потреби доньки у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який не має на утриманні інших осіб, часто хворіє, працює, часткове визнання відповідачем розміру аліментів на навчання доньки у розмірі 1/7 частини від його доходів щомісячно, наявність у відповідача нерухомого майна, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування статті 199 СК України та підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Водночас при визначенні періоду стягнення аліментів суд враховує вимоги ч. 1 ст. 191 та ч. 2 ст. 199 Сімейного кодексу України, відповідно до яких, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову і право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
На підставі ч. 2 ст. 199 Сімейного кодексу України, суд присуджує аліменти до припинення ОСОБА_3 навчання або досягнення нею двадцяти трьох років (залежно від того яка подія настане першою).
З огляду на встановлені у справі обставини, керуючись принципами законності, справедливості та розумності, враховуючи рівність обов'язку утримувати дітей обох батьків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково та належить стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання, щомісячно в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - 01.03.2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, в залежності яка з зазначених обставин настане першою.
Згідно із п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. 00 коп., суд враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, відповідно до котрої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду подані ордер серії ВС №1263028, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000283 адвоката Брона М.В., договір про надання професійної правничої допомоги №19/02 від 19 лютого 2024 між ОСОБА_3 та адвокатом Брона М.В. та акт приймання-передачі надання послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №19/02 від 19.02.2024 року (арк. спр. 12-16).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виходячи із встановленої реальності участі адвоката у наданні професійної правничої допомоги у даній цивільній справі та необхідності такої, беручи до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, кількість судових засідань, присутність на них адвоката позивача, тривалість судових засідань, заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та беручи до уваги зазначені в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає обґрунтованим та доведеним розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., які можна вважати необхідними для позивачки, яка звернулась до адвоката для надання їй професійної правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, ст. ст. 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її утримання у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - 01.03.2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, в залежності яка з зазначених обставин настане першою.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , працює - інженер 2 категорії (керівник групи з експлуатації приладів обліку) ПрАТ "Львівобленерго" м. Львів, вул. Козельницька, 3.
Повне рішення складено 24.06.2024 року.
Суддя: Олещук М. М.