26 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/725/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Сторожинецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Сторожинецької міської ради що полягає у не прийнятті рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати Розпорядження органу приватизації №335 від 05.10.1993 року в частині приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 71,9 кв. м., на ім'я Позивача, ОСОБА_1 ;
- визнати частково нечинним свідоцтво про право власності на житло виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
1.2. Ухвалою суду від 20.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 25.06.2024 року клопотання представника Сторожинецької міської ради про залишення позову без розгляду - повернуто заявнику без розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів позиція позивача обґрунтована наступним.
2.2. Так позивач зазначає, що він військовослужбовець, маючи намір реалізувати своє законне право на безоплатне отримання житла, при підготовці відповідних документів, дізнався, що на його ім'я було приватизовано квартиру.
2.3. Повідомляє, що з 1988 року, позивач з батьками та братом проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі позивач був зареєстрований та проживав до березня 2007 року.
2.4. Під час розгляду питання про зарахування позивача, як військовослужбовця, на квартирний облік, йому стало відомо, що у 1993 році коли він був малолітнім та проживав зі своїми батьками і братом, його батьки здійснили приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі й на ім'я Позивача.
2.5. 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області на підставі розпорядження органу приватизації №335 від 05.10.1993 року видано свідоцтво про право власності на житло за вказаною адресою: АДРЕСА_1 . Однак, орган приватизації без належних на те підстав здійснив запис про використання права позивача на приватизацію, тоді як не було необхідності здійснювати приватизацію саме на його ім'я. В той же час, без належного волевиявлення та всупереч інтересам позивача, останнього записали співвласником (1/4) у праві спільної власності на згадану квартиру.
2.6. Бажання приватизувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 позивач ніколи не мав, документи не підписував, заяву до органів приватизації не подавав, при оформленні приватизації його згоди на приватизацію квартири на його ім'я ніхто не питав, тому вважає, що свідоцтво про право власності на житло не відображає справжнього волевиявлення позивача, оскільки оформлене без його участі.
2.7. Наголошує, що його батьки діяли під впливом помилки, не в його інтересах, оскільки його участь у приватизації призвела до негативних наслідків та порушення прав в подальшому, зокрема, він не у змозі в повній мірі реалізувати гарантоване Конституцією та Законами України право на приватизацію житла.
2.8. Дії органу приватизації Сторожинецької міської ради призвели до порушення прав ОСОБА_1 , оскільки розпорядженням № 335 передано у спільну сумісну власність тільки частину квартири, а право безоплатної приватизації не реалізовано у повній мірі, що підтверджується видачею головою приватизаційної комісії Сторожинецької міської ради посвідчення № 624 про право ОСОБА_1 на додаткові житлові чеки на суму 2762 карбованців в Сторожинецькому Ощадбанку.
2.9. Стверджує, що 31.07.2023 року він звернувся до Сторожинецької міської ради із заявою, в якій просив прийняти рішення, яким частково скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, на підставі якого було зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в частині спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2.10. У відповідь на вказану заяву, листом від 03.08.2023 року №1827, Сторожинецька міська рада повідомила, що приватизація квартири за адресою: АДРЕСА_1 відбувалася у відповідності до норм чинного на той час законодавства, а у Виконавчого комітету відсутні підстави та повноваження скасувати свідоцтво на право власності, видане на підставі розпорядження органу приватизації №335 від 05.10.1993 року.
2.11. Однак, позивач вважає, що відмова відповідача у частковому скасуванні свідоцтва про право власності на житло, видане 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, на підставі якого було зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в частині спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав відсутності підстави та повноваження скасувати свідоцтво на право власності, є незаконною, необґрунтованою та такою, що грубо порушує норми матеріального права в частині гарантованих позивачу, як військовослужбовцю, прав та законних інтересів.
Позиція відповідача
2.12. 08.03.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, яке ухвалою суду від 25.06.2024 року повернуто заявнику без розгляду.
2.13. При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача наголошує, що позовні вимоги ОСОБА_1 Сторожинецька міська рада не визнає в повному обсязі.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. З матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області видано свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно вказаного свідоцтва про право власності на житло посвідчено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної (сумісної) власності гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Квартира приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 71,9 кв.м., відносна вартість на момент приватизації 35950 крб.
Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 05.10.1993 року №335.
3.2. 31.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Сторожинецької міської ради із заявою, в якій просив прийняти рішення, яким частково скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, на підставі якого було зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в частині спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3.3. Листом від 03.08.2023 року №1827 Сторожинецька міська рада Сторожинецького району Чернівецької області повідомила позивача про те, що згідно архівних документів, при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , розрахунок площі квартири (будинку) проводився на 4-ох осіб відповідно до довідки про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення, яка була додана до заяви при приватизації вищевказаного житла. На підставі поданих документів та розрахунку площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується, було прийнято розпорядження органу приватизації №355 від 05.10.1993 р., відповідно до якого у спільну сумісну власність на 4-ох осіб передано квартиру загальною площею 71,9 кв. м (по 17,975 кв. м. на кожного співвласника при нормі 23,5 кв. м.), а отже у кожного співвласника вищевказаного приватизованого житла є залишок житлового чека по 5,5250 кв.м. на кожного члена сім'ї. Враховуючи вищевикладене, приватизація квартири за адресою: АДРЕСА_1 була здійснена у відповідності до норм чинного законодавства. У Виконавчого комітету відсутні підстави та повноваження скасувати свідоцтво на право власності, видане на підставі розпорядження органу приватизації №335 від 05.10.1993 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Частинами 3, 5 статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України (Назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 року) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
4.2. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
4.3. Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом із ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
4.4. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання, визначено Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року №2482-XII XII (далі - Закон №2482-XII, у редакції чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача), який передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
4.5. Згідно частин 1, 2 статті 1 Закону №2482-XII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
4.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №2482-XII до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
4.7. Згідно статті 3 Закону №2482-XII приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).
4.8. Частиною 5 статті 5 Закону №2482-XII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
4.9. Частиною 1 статті 8 Закону №2482-XII визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку (частина 2 статті 8 Закону №2482-XII).
4.10. Згідно частини 10 статті 8 Закону №2482-XII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
4.11. Суд також звертає увагу на те, що відповідно до Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 717, та з метою приведення у відповідність до законодавства власних нормативно-правових актів, Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16.12.2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення №396, у редакції чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача).
4.12. Так, згідно пункту 4 Положення №396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.
4.13. Як визначено пунктом 5 Положення №396 передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю).
4.14. При цьому, згідно пункту 18 Положення №396 за малолітніх та неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
4.15. У свою чергу, суд зазначає, що станом на час видачі виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 від 05.10.1993 року, було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 15.09.1992 року №56 (далі - Положення №56).
4.16. Так, згідно пункту 5 Положення №56 передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.
4.17. Пунктом 6 Положення №56 визначено, що передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно, виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю).
4.18. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним державне житло на умовах, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» один раз (пункт 12 Положення №56).
4.19. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (пункт 16 Положення №56).
4.20. Відповідно до пункту 20 Положення №56 при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення (додатки 4, 5).
4.21. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (пункт 21 Положення №56).
4.22. Згідно пункту 22 Положення №56 оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.
4.23. Відповідно до пункту 23 Положення №56 зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки (додатки 6, 7) та видає розпорядження (додаток 8). При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).
4.24. На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру (додаток 9), а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло (додаток 10) та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (додаток 11) (пункт 26 Положення №56).
4.25. При видачі власнику квартири (будинку) свідоцтва про право власності на житло у паспортах усіх повнолітніх членів сім'ї власника і у свідоцтвах про народження неповнолітніх осіб робиться така помітка: "Право на безоплатну приватизацію житла використано в обсязі ______ кв. м при нормі ______ кв. м загальної площі" (пункт 30 Положення №56).
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Предметом цього спору є бездіяльність Сторожинецької міської ради, що полягає у не прийнятті рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності вказаної бездіяльності відповідача з огляду критеріїв законності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.2. Суд зазначає, що особливістю спірних правовідносин є їх тривалість у часі з огляду на те, що приватизація квартири за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної (сумісної) власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , мала місце у 1993 році, тобто коли позивач був неповнолітнім членом сім'ї його батька ОСОБА_2 . Натомість, із заявою до Сторожинецької міської ради про скасування частково свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1993 року позивач звернувся 31.07.2023 року.
5.3. Обґрунтовуючи позовні вимог позивач стверджує, що орган приватизації без належних на те підстав здійснив запис про використання права позивача на приватизацію, тоді як не було необхідності здійснювати приватизацію саме на його ім'я. В той же час, без належного волевиявлення та всупереч інтересам позивача, останнього записали співвласником (1/4) у праві спільної власності на згадану квартиру. Бажання приватизувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 позивач ніколи не мав, документи не підписував, заяву до органів приватизації не подавав, при оформленні приватизації його згоди на приватизацію квартири на його ім'я ніхто не питав, тому вважає, що свідоцтво про право власності на житло не відображає справжнього волевиявлення позивача, оскільки оформлене без його участі. Наголошує, що його батьки діяли під впливом помилки, не в його інтересах, оскільки його участь у приватизації призвела до негативних наслідків та порушення прав в подальшому, зокрема, він не у змозі в повній мірі реалізувати гарантоване Конституцією та Законами України право на приватизацію житла.
5.4. Водночас, у листі від 03.08.2023 року №1827 Сторожинецька міська рада Сторожинецького району Чернівецької області повідомила позивача про те, що згідно архівних документів, при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , розрахунок площі квартири (будинку) проводився на 4-ох осіб відповідно до довідки про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення, яка була додана до заяви при приватизації вищевказаного житла. На підставі поданих документів та розрахунку площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується, було прийнято розпорядження органу приватизації №355 від 05.10.1993 р., відповідно до якого у спільну сумісну власність на 4-ох осіб передано квартиру загальною площею 71,9 кв. м (по 17,975 кв. м. на кожного співвласника при нормі 23,5 кв. м.), а отже у кожного співвласника вищевказаного приватизованого житла є залишок житлового чека по 5,5250 кв.м. на кожного члена сім'ї. Враховуючи вищевикладене, приватизація квартири за адресою: АДРЕСА_1 була здійснена у відповідності до норм чинного законодавства. У Виконавчого комітету ради відсутні підстави та повноваження скасувати свідоцтво на право власності, видане на підставі розпорядження органу приватизації №335 від 05.10.1993 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
5.5. Для оцінки спірних правовідносин суд системно застосовує норми Закону №2482-XII, Положення №56 та Положення №396.
5.6. Суд звертає увагу на те, що на час процедури приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 Положення №56 не передбачало іншого варіанту приватизації житла, окрім як спільну сумісну або часткову, оскільки у приватну власність житло надавалося для одиноких наймачів. При цьому, приватизації житла здійснювалася на усіх членів сім'ї, які були визначені у довідці про склад сім'ї, яка в обов'язкову порядку надавалася особами при поданні заяви про приватизацію житла.
5.7. У подальшому, у зв'язку із затвердженням Положення №396 вказане Положення №56 втратило чинність. У новому Положенні №396 Міністерство з питань житлово-комунального господарства внесло корективи у процедуру приватизації житла та визначило, що за малолітніх та неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини (пункт 18 Положення №396).
5.8. З огляду на зазначене, суд вважає, що використане батьком ОСОБА_1 право на приватизацію житла із одночасним, по своїй суті безальтернативним, зазначенням виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_1 як співвласника на праві спільної (сумісної) власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , фактично унеможливлює реалізувати останнім гарантоване законодавством право на приватизацію житла.
5.9. Відтак, суд вважає доводи позивача про те, що відмова відповідача у частковому скасуванні свідоцтва про право власності на житло, видане 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, на підставі якого було зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в частині спільної сумісної власності ОСОБА_1 , є необґрунтованою та такою, що порушує його права та законні інтереси.
5.10. У свою чергу, суд зазначає наступне щодо заявлених позивачем вимог щодо скасування розпорядження органу приватизації №335 від 05.10.1993 року в частині приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 71,9 кв. м., на ім'я Позивача, ОСОБА_1 та визнання частково нечинним свідоцтво про право власності на житло виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
5.11. Вказані вимоги суд вважає необґрунтованими, оскільки оцінка на предмет правомірності вказаних розпорядження органу приватизації №335 від 05.10.1993 року та свідоцтва про право власності на житло виданого 05.10.1993 року не є предметом даного спору.
5.12. У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правомірність бездіяльності Сторожинецької міської ради, що полягає у не прийнятті рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
5.13. Однак, вирішення судом порядку та способу прийняття рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області матиме наслідком підміну повноважень уповноваженого на це державного органу - Сторожинецької міської ради, що є неприпустимим.
5.14. Вирішуючи цей спір по суті, суд має визначити свою роль у модерновому суспільстві, як умовного "стабілізатора" суспільних відносин, або їх "дестабілізатора".
5.15. Однак, розсуд суду або іншими словами його дискреційні повноваження, має свої "червоні лінії", перехід за які є порушенням права. Такими "червоними лініями" є розсуд роботодавця-суб'єкта публічного права, який зобов'язаний забезпечити належно функціонування, продуктивність і ефективність ввірених йому підрозділів. Втручатись в дискреційні повноваження роботодавця, значить підмінювати його і тим самим розділяти з ним відповідальність за функціонування ввірених йому підрозділів, що призводить на розбалансування діючої системи органів державної влади. Дискреційні повноваження роботодавця не є необмеженими, адже положення частини 2 статті 19 Конституції України передбачають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.16. Натомість, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач здійснюю свою діяльність як суб'єкти владних повноважень, а отже його діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування. При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).
5.17. Належне урядування, зобов'язує державу діяти послідовно і заперечує будь-який інструмент, суть якого полягає в тому "даю однією рукою, а іншою забираю".
5.18. А тому, суд наголошує, що всі органи державної влади та їх посадові особи, які задіяні у ланцюгу приватизації житла, передбаченої Законом №2482-XII та прийнятими на його основі підзаконними актами, мають діяти послідовно та передбачувано для досягнення мети, з якою вказаний Закон було прийнято.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
6.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що Сторожинецькою міською радою допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не прийнятті рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
6.3. Таким чином, враховуючи положення частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, зобов'язати відповідача:
- вчинити дії щодо прийняття рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
6.3. Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
6.4. Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.
6.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
6.6. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
7.2. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
7.3. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3478208931.1 від 17.02.2024 року.
7.4. Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Сторожинецької міської ради, що полягає у не прийнятті рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Зобов'язати Сторожинецьку міську раду вчинити дії щодо прийняття рішення про скасування свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.10.1993 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради народних депутатів Сторожинецького району Чернівецької області, в частині права спільної сумісної власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сторожинецької міської ради судові витрати у вигляді сплаченого згідно платіжної інструкції №0.0.3478208931.1 від 17.02.2024 року судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області (Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Чернівецька, буд. 6А, код ЄДРПОУ 04062179).
Суддя О.В. Анісімов