Справа № 307/535/24
Провадження № 2/307/124/24
17 червня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Кривошея Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
ТзОВ «Споживчий центр» 12 лютого 2024 року пред'явило до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 8 205,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30 квітня 2021 року укладено Кредитний договір (оферти) № 30.04.2021-100006030. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 7 875 грн., що підтверджується чеком від 30 квітня 2021 року, строком на 42 дні.
Зазначений кредитний договір було переоформлено шляхом укладання кредитного договору 11.02.2021-010000099 від 11.02.2021 року.
Факт переведення заборгованості за цим договором підтверджується випискою по кредитному договору 11.02.2021-010000099 від 11.02.2021 року. Зазначений кредитний договір було переоформлено шляхом укладання кредитного договору 28.01.2021-100007931 від 28.01.2021 року. Факт переведення заборгованості за цим договором підтверджується випискою по кредитному договору 28.01.2021-100007931 від 28.01.2021 року.
Фіксована процентна ставка «Економ» - 2 % за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.
Проценти «Економ» розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку «Економ» та на кількість днів користування кредитом/залишком Кредиту протягом первинного та
пролонгованого строків.
Фіксована процентна ставка «Стандарт» - 3 % за 1 (один)день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти «Стандарт» розраховуються шляхом шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку «Стандарт» та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків.
Пунктом 1.1 за цим договором передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається для використання позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника. Сторони погодились, що кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на
умовах його строковості, платності та поворотності.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що надання кредиту здійснюється шляхом
перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту -день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.
Відповідно до п. 4.1. договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування кредитом, шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту - до дати, вказаній у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) проценти за користування кредитом - до дати, вказаної у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти, або до останнього дня пролонгованого строку.
Відповідно до договору від 28.01.2021 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 42 дні, Відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі цього позову, утворилась заборгованість у розмірі 8 205,75 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 875,00 грн. по процентах в розмірі 330, 75 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно п.8.1 договору, цей договір набирає чинності з дати отримання Кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора.
Відповідачем 30.04.2021 року підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7 875,00 грн., а отже акцептовано умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо узобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
У зв'язку із чим, позивач просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 205,75 грн. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, що є малозначною та розгляд якої визначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 29 квітня 2024 року та в подальшому відкладено на 17 червня 2024 року.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, у судове засідання не з'явився. У встановлений строк подав відзив у якому позов не визнав псилаючись на те, що ним вживались дії на погашення кредиту, а саме: 13.05.2021 була внесена сума 2735,25 грн; 27.05.2021 була внесена сума 2735,25 грн., 10.06.2021 була внесена сума 2735,25 грн. Проти стягнення відсотків в сумі 330,75 грн. також заперечив, оскільки 17.03.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року. Його положення стосуються питань, зокрема кредитування. Цим Законом внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов?язань.
Відтак, вважає, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язания за договором, відповідно до якого позичальнику було надано банком або кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов?язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов?язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-1018), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Даної позиції притримувався і ВСУ, згідно постанови від 03.07.2019 року справа№ 342/180/17. Згідно зазначеної постанови, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки потребують як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Позивач 29 квітня 2024 року подав відповідь на відзив у якій зазначив, що відповідачем відзиві заперечується правомірність нарахування процентів, посилаючись на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України. Разом з тим зазначив, що це положення Кодексу визначає наступне: “У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано
кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, ця норма стосується саме звільнення від відповідальності, яка визначена, по-перше, ст. 625 ЦК України, чим є сплата суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а, по-друге, неустойки (пеню та штрафу). Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 визначила, що за кредитним договором позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином суд розділяє поняття «проценти за користування кредитом» та «проценти за прострочення зобов'язання», перші з яких не є заходом цивільно-правової відповідальності боржника, а лише можливістю правомірно не сплачувати кошти протягом певного часу. Слід визначити, що кредитним договором №. 30.04.2021-100006030 від 30.04.2021 року передбачено проценти за користування кредитом, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності у розумінні ЦК України, а тому посилання Відповідача на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у цьому випадку є некоректним. Щодо посилання Відповідача на правові позиції Верховного Суду щодо заборони кредитодавцю нараховувати проценти поза межами строку кредитування. Норми ЦПК визначають, що правові позиції Верховного Суду є обов'язковими для врахування судами та всіма учасниками процесу. Проте, як визначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року по справі №154/3029/14-ц, суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до усіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Зазначив, що правові позиції ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 14 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року №202/4494/16-ц, на які спирається відповідач, стосуються випадків, коли кредитодавець нараховує проценти після строку кредитування. Разом з тим позивачем було нараховано проценти у межах строку дії кредитного договору, що прямо вказано у довідці-розрахунку про заборгованість, яку було надано до суду разом із позовною заявою. Тому, вважають доводи відповідача, що представлені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та недоведеними жодним належним чином і доказом, а тому такими, що суд не має брати до уваги через їх недоведеність.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Із пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 29 січня 2021 року, заявки на отримання кредиту від 28 січня 2021 року, підтвердження укладення кредитного договору від 29 січня 2021 року та квитанції відомо, що ТОВ «Споживчий центр», відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн., акційний період - термін користування кредитом з дати його видачі до 11 лютого 2021 року, протягом якого застосовується «Акційна ставка» у розмірі 0,01 % за один день користування кредитом виключно за умови, якщо вся сума кредиту повернута не пізніше останнього дня акційного періоду. Графік платежів при виборі позичальником акційного періоду користування кредитом у розмірі 5000,00 грн. та проценти у розмірі 7 грн. сплачується до 11 лютого 2021 року; строк користування кредитом - 28 календарних днів з дати надання (а. с. 32-35, 36-38, 39-40, 49).
Також, 29 січня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому визначені, у тому числі, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, яка становить 912, 5%, тип процентної ставки, порядок зміни змінюваної кредитної процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка відсотків річних - 912, 5 %, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, графік платежів та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором (а. с. 41-42).
Із квитанції від 29 січня 2021 року видно, що кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. за кредитним договором № 28.01.2021-100007931 переведені на картку з номером 516874*84 (а. с. 49).
Тобто, судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 28.01.2021-100007931 від 28.01.2021 року.
Крім цього, із пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 11 лютого 2021 року, заявки на отримання кредиту від 11 лютого 2021 року, підтвердження укладення кредитного договору від 11 лютого 2021 року відомо, що ТОВ «Споживчий центр», відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн., на строк користування кредитом - 14 календарних дні з дати надання; графік платежів: сума кредиту у розмірі 5000,00 грн. та проценти у розмірі 1400,00 грн. сплачуються до 25 лютого 2021 року. Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк (а.с. 21-24, 25-27, 28).
Також, 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому визначені, у тому числі, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, сума кредиту, строку кредиту, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, процентна ставка становить 881,64 %, тип процентної ставки, порядок зміни змінюваної кредитної процентної ставки, загальні витрати за кредитом - 1400,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 15 000,00 грн., реальна річна процентна ставка відсотків річних - 881,64 %, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, графік платежів та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором (а. с. 29-30).
В подальшому, із пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки на отримання кредиту від 30 квітня 2021 року, підтвердження укладення кредитного договору від 30 квітня 2021 року та таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної ставки за договором від 30 квітня 2021 року відомо, що ТОВ «Споживчий центр», відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) - надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн., на строк користування кредитом - 28 календарних дні з дати отримання; при виборі позичальником акційного періоду користування кредитом - 7 грн., при неповерненні позичальником сієї суми кредиту до останнього акційного періоду позичальник сплачує проценти «Стандартні» 3500,00 грн. і це підтвердження є невід'ємною частиною договору (а. с. 13-17, 18-20).
Так, відповідно до пунктів 1.1., 1.2.,1.3. 2.1., 2.3., 2.4. 2.6. та 4.1. Договору, кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит надається для використання позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов'язків найманого працівника.
Сторони погодились, що кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції позичальником кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: тип кредиту - фінансовий кредит; сума кредиту, термін повернення кредиту, проценти за користування кредитом встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною цієї оферти; графік платежів міститься в окремому документі, та є невід'ємною частиною кредитного договору.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.
Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 74,76 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 8205,75 грн.
Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту - до дати, вказаній у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) проценти за користування кредитом - до дати, вказаної у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти, або до останнього дня пролонгованого строку.
Також, згідно п. 11.10. Договору, позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування, графік платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України, загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та примірник цього договору (а. с. 13-17).
Також, 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому визначені, у тому числі, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, тип кредиту - фінансовий кредит; сума/ліміт кредиту - 7875,00 грн., строк кредитування - 42 днів, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, процентна ставка становить 36, 5 % річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом - 330,75 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 8205,75 грн., реальна річна процентна ставка відсотків річних - 74,76 %, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, 13.05.2021 - 2 735,25 грн., 27.05.2021 - 2 735,25 грн., 10.06.2021 - 2 735,25 грн. (а. с. 9-11).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних
систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її
прийняття.
Частино третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст.11 цього Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього
Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п.8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора.
Відповідачем 30 квітня 2021 року підписано пропозицію про укладення договору (офети) заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти.
Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.04.2021-100006030 видно, що заборгованість ОСОБА_1 становить 8 205,75 грн., з яких 7875,00 грн. - основний борг; 330,75 ,00 грн. - проценти ( а.с.31).
Згідно ст. 1046 та ст. 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відомості про добровільну сплату боргу кредитору відповідачем відсутні. Будь-яких спростувань доказів, що подані позивачем суду на обґрунтування викладених в позовній заяві обставин, відповідачем також не надано.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України, одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом досліджені надані докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, враховано те, що позивач у відзиві вказав, що він вживав заходи на погашення кредиту та 13 травня 2021 року, 27 травня 2021 року та 10 червня 2021 року у розмірі по 2735,25 грн., однак доказів на підтвердження сплати кредиту не надано, що є його процесуальним обов'язком.
Наведене узгоджується з висновком висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.
Ураховуючи наведене, а також те, що сторонами у справі укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов такого договору, відтак позов підлягає задоволенню у межах заявлених вимог.
Що стосується посилання відповідача на те, що у зв'язку із набранням чинності 17 березня 2022 року Закону України № 2120-Х звільняються споживачіа від сплати кредитодавця неустойки (штрафу, пені) слід зазначити те, що кредитним договором №. 30.04.2021-100006030 від 30.04.2021 року передбачено проценти за користування кредитом, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності у розумінні ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 2 422,40 грн., пов'язаних зі сплатою судового збору, які документально підтверджені (а. с. 10).
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У постанові від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 8 205 (вісім тисяч двісті п'ять) грн. 75 коп. за кредитним договором № 30.04.2021-100006030 від 30 квітня 2021 року з яких: 7 875, 00 грн. - тіло кредиту та 330,75 грн. - відсотки за користування кредитом та 2 422,40 грн. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133, код ЄДРПОУ - 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 25 червня 2024 року.
Суддя Л.Р.Сас