м. Черкаси
25 червня 2024 року справа № 580/10881/23
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №580/10881/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 95 від 03 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітнього ОСОБА_2 та прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_2 пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_3 з 03.04.2023.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №580/10881/23 позов задоволено повністю, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітнього ОСОБА_2 та прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_2 пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_3 з 03.04.2023.
31.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №580/10881/23.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 4, 7 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
Як наслідок, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Також, заявником не надано до суду доказів (умисного) невиконання відповідачем рішення суду у цій справі.
Крім того, суд враховує те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”).
Так, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на виконання рішення суду від 19.12.2023 у справі №580/10881/23 призначено ОСОБА_2 пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_3 з 03.04.2023.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про зобов'язання відповідача у визначений строк подати до суду звіт про виконання рішення у справі №580/10881/23.
Щодо виплати донарахованої пенсії ОСОБА_2 у сумі 158781,67 грн, то суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише у межах видатків, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України.
Отже, невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатись об'єктивні причини, що унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Згідно з реєстром рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 01.06.2024 загальна сума заборгованості за рішеннями судів, що надійшли до Головного управління, за 2020-2024 роки становить 1646914774,39 грн, отже заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка виникла у зазначений період, значно перевищила видатки, передбачені бюджетом Головного управління на її погашення.
Таким чином, заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка виникла у 2020-2024 роках, значно перевищила видатки, передбачені бюджетом Головного управління на її погашення.
Враховуючи викладене, відсутність коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду є об'єктивною, поважною причиною, яка унеможливила здійснення виплати боргу ОСОБА_2 у сумі 158781,67 грн, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення поданої заяви.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №580/10881/23 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО