Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 червня 2024 року № 520/28098/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.09.2023 №2214 про порушення військової дисципліни та покарання винних, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також невиплати премії за серпень 2023 року.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив, що 08.03.2023 року, Позивача зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №67.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.04.2023 року № 119, Позивача призначено на посаду начальника електротехнічної служби сил підтримки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.10.2023 року №304 Позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби.
Станом на момент розгляду справи Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .
Щодо обставин справи, то судом встановлено, що 30 серпня 2023 року о 17 год. 00 хв. Позивач, будучи військовослужбовцем, в тимчасовому розташуванні військової частини, в умовах дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, неохайний зовнішній вигляд, явне почервоніння обличчя, при ходьбі похитувався, мова не розбірлива, рухи не чіткі), чим вчинив дисциплінарне правопорушення порушивши статті 11,13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10 вересня 2023 року №2214 на Позивача накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану.
27.12.2023 року Постановою Барвінківського районного суду Харківської області у справі № 611/410/23, Позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів) та провадження в справі закрито в зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення стягнення.
Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП Позивачем, підтверджується: актом про відмову у проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, складеного у присутності свідків, письмовими поясненнями свідків від 30.08.2023, витягом з наказу командира військової частини від 08.03.2023 № 67 та від 23.004.2023 № 119; службовою характеристикою, копією військового квитка Позивача.
Зважаючи на відповідні факти від 30.08.2024 року, Позивача, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10.09.2023 року № 2214, не включено до відповідних наказів про виплату премії за особистий внесок та додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” та наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за серпень 2023 року.
Також встановлено, що Постанова Барвінківського районного суду Харківської області у справі № 611/410/23, набрала законної сили 08.01.2024 року.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 4 ст.2 Закону України від25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг врегульовано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
На підставі ст.1 Закону України від24.03.1999 №551 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно ст.2 Статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Пунктом 3 Статуту встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, тощо.
Відповідно до ст.4 Статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Так, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Статуту).
Наказом Міністерства оборони України від21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно положень Розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Воно проводиться для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; тощо.
Також, Розділом ІІ Порядку визначено, що службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно ст.48 Дисциплінарного статут на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст.84 Дисциплінарного статуту).
Згідно ст.90 Дисциплінарного статуту накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, який перебуває у стані сп'яніння, та отримання від нього пояснень проводиться після його протвереження. Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб (ст.91 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.92 Дисциплінарного статуту якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Згідно ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями , що передбачено ст.13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (ст.49 Статуту ВС ЗСУ).
За приписами ст.241 Статуту ВС ЗСУ кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Суд вказує, що 30.04.2017 року Міністерством оборони прийнято наказ №233 Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України, згідно з п.1 якого, наказано Командувачам видів Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, керівникам інших органів військового управління, командувачу Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, командувачу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та командувачам оперативних командувань, начальнику Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальнику Озброєння Збройних Сил України, начальнику Тилу Збройних Сил України, начальнику Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, начальнику Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, командирам військових частин, зокрема, приймати рішення щодо накладення дисциплінарних стягнень за неналежне виконання службових обов'язків та позбавлення премії повністю за вживання алкогольних напоїв на території військових частин як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу (роботу) в нетверезому стані, порушення громадського порядку в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п.5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам в військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Також, приписами п.15 XХХІV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Матеріалами справи підтверджено, що факт перебування Позивача у стані алкогольного сп'яніння підтверджувався актом про відмову у проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, складеного у присутності свідків, письмовими поясненнями свідків від 30.08.2023 року, витягом з наказу командира військової частини від 08.03.2023 року № 67 та від 23.04.2023 року № 119; службовою характеристикою, копією військового квитка Позивача.
Отже, , складені матеріали свідчать про перебування Позивача 30.08.2023 року у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена дисциплінарна відповідальність, і застосування відповідних заходів належить до компетенційної влади командира Військової частини, в якій проходить службу Позивач.
Разом, з тим, факт перебування Позивача 30.08.2023 року у стані алкогольного сп'яніння також, підтверджено 27.12.2023 року Постановою Барвінківського районного суду Харківської області у справі № 611/410/23, якою Позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів) та провадження в справі закрито в зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення стягнення.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер.
Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17.
Водночас, підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності не ставляться в залежність від наявності або відсутності рішення суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто адміністративної.
Суд вважає за необхідним зазначити, що в умовах воєнного стану та необхідності постійно підтримувати бойову готовність, перебування Позивача (офіцера) у стані алкогольного сп'яніння безумовно вимагає від командира не залишати поза увагою дисциплінарне правопорушення та створює підстави для застосування заходів дисциплінарного впливу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина Позивача встановлена Відповідачем на підставі належних доказів та за обставин, які не спростовані Позивачем, а отже накладення стягнення на нього є правомірним, а відтак наказ Військової частини НОМЕР_2 від 10.09.2023 року №2214 скасуванню не підлягає.
За таких обставин, з огляду на наявність у Позивача дисциплінарного правопорушення у вигляді зловживання алкогольними напоями під час виконання обов'язків військової служби підтвердженого Постановою Барвінківського районного суду Харківської області у справі № 611/410/23, позовні вимоги Позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Закарпатська область, Мукачівський район) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.