Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 червня 2024 р. № 520/7948/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3,м. Київ,03048) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить суд:
1. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 305 643, 40 грн (триста п'ять тисяч шістсот сорок три гривні, сорок копійок).
2. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн (сто тисяч гривень).
Ухвалою суду від 05.04.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 14.05.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що спірне питання було вирішено в межах адміністративної справи № 520/19227/23.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції України №838 о/с від 09 червня 2022 року "Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади" позивача - ОСОБА_1 , було звільнено із служби в поліції.
Не погодившись з зазначеним наказом позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року по справі № 520/19227/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року по справі № 520/19227/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі № 520/19227/23 скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Департаменту патрульної поліції "По особовому складу" від 09.06.2022 № 838 о/с в частині звільнення інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Жука Дмитра Олександровича зі служби в поліції.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з 10.06.2022 року.
Судове рішення в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з 10.06.2022 року, звернуто до негайного виконання.
Додатковою Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року по справі № 520/19227/23 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Прийнято додаткову постанову, якою стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10.06.2022 року по 06.02.2024 р. у розмірі 305 643 грн. (триста п'ять тисяч шістсот сорок три гривні) 40 коп.
Судове рішення в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.06.2022 року по день поновлення на посаді, в межах стягнення за один місяць, звернуто до негайного виконання.
Позивач, вбачаючи в невиплаті на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 305 643, 40 грн., звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає про наявність у КАС України спеціальних норм, а саме: ст. 382, ст. 383 КАС України, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо, і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати останнє шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Таким чином, даний позов фактично направлений на контроль за виконанням іншого судового рішення та спрямований на спонукання відповідача вчинити дії, покладені на нього згідно додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року по справі № 520/19227/23.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №520/11829/17.
Щодо вимоги стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідальність заподіювача моральної шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Частина 2 статті 1167 Цивільного кодексу України містить перелік випадків цивільно-правової відповідальності заподіювача незалежно від його вини, до яких не відноситься підстави відповідальності за моральну шкоду Позивачу вказану нею у своєму позові.
Для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності на підставі статі 1167 Цивільного кодексу України, обов'язково необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач в позовній заяві не наводить доказів щодо факту заподіяння йому душевних хвилювань чи фізичних страждань або дискримінації, не довів в чому полягає непоправна моральна шкода, що робить вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди необгрунтованими та безпідставними.
Також суд зазначає, що позивач також не підтверджує факт заподіяння моральних страждань або фізичної шкоди, за яких обставин вони заподіяні саме відповідачем.
Позивач оцінюючи моральну шкоду саме на суму розмірі 100 000,00 грн., не надав доказів на її підтвердження, не надав підтвердження тому, що це спричинило його здоров'ю шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги, а отже позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3,м. Київ,03048) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.