Справа № 420/8241/24
25 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі відповідач) у якому просить: визнати протиправним рішення відповідача від 25.01.2024 року №155350012557 у призначенні йому пенсії за віком, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з зарахуванням до стажу позивача періодів роботи, які зазначені в трудовій книжці, а саме: з 01.08.1980 р. по 02.11.1980 р.; з 03.01.1983 р. по 15.02.1985 р.; з 01.03.1985 р. по 26.05.1989 р.; з 01.06.1989 р. по 22.11.1990 р.; з 26.11.1990 р. по 02.02.1993 р. ; з 01.02.1993 р. по 01.03.2000 р., мотивуючи це тим, що 19.01.2024р. звернувся до Малиновського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, яку було направлено на розгляд до відповідача, який прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу так як не врахований стаж з 01.08.1980р. до 31.12.2003 року за трудовою книжкою через відсутність на титульній сторінці книжки підпису відповідальної особи . З такою позицією відповідача позивач не погоджується, вважає, що відповідачем безпідставно не враховано періоди роботи згідно трудової книжки та відмовлено йому в призначені пенсії за віком, а надані документи є достатніми для призначення пенсії за віком. Та не може на нього покладатися відповідальність за дії особи яка заповнювала трудову книжку.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року адміністративний позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 12.04.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині вимог щодо визнання рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову від 22.07.2022 року №155350012557 протиправним - повернути позивачу без розгляду.
Ухвалою від 16.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.
Згідно з приписами ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши зміст адміністративного позову, відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Малиновського об'єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви крім іншого надано: трудову книжку НОМЕР_1 , диплом (атестат).
25.01.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 155350012557, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, так як страховий стаж особи становить 14 років 05 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутній підпис відповідальної особи, що є порушенням п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993р..
Та для врахування страхового стажу роботи вищевказаних періодів роботи та навчання заявнику необхідно надати уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів.
З вказаним рішення позивач не погодився та звернувся до суду.
Джерела права та висновки суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
За змістом ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 років з 01.01.2024р. по 31 грудня 2024 року.
На час звернення позивача з заявою до відповідач вік позивача становив 61 рік 07місяців 27 днів.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
В якості підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу, що враховується у призначенні пенсії періоду трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1979 відповідач зазначає про те, що титульний лист трудової книжки не завірений підписом відповідальної особи.
При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач не вірно вказав рік видачі вказаної трудової книжки -1999, замість вірного 1979р.
Суд критично ставиться до зазначеного аргументу відповідача, з огляду на наступне.
Так, на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162.
Підпунктом 1.1 Інструкції № 162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно пп. 2.10 Інструкції №162 відомості про працввника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я по батькові (повністю без скорочення або заміни ім'я та по батькові ініціалами) та дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна чи вища - вказується тільки на підставі документів (атестату, посвідчення, диплому).
Згідно п. 2.11. Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа відповідальна за видачу трудових книжок та після цього ставиться печатка підприємства )або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнються трудова книжка.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову
діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на
підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх
форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі
осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських
(фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а
також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають
державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.2 -2.4 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться:
Відомості про працівника:прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу,
звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження
державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за
успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного
законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про
використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні
на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з
формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну
статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу,
переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про
нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним
органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше
тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і
повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.11., п.2.12 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові
(повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові
ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або
свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа,
відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться
печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше
заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п.4 Постанови КМУ №301 від 27 квітня 1993 р. N301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку,
зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть
дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу
відповідальність.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Матеріалами справи підтверджується, що підприємством, на якому вперше заповнювалася трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 01.09.1979р. є технічне училище -1 (на цей час Державний навчальний заклад «Одеське професійне училище морського туристичного сервісу» ). При цьому, на титульному аркуші стоїть печатка відділу кадрів ТУ №1 м.Одеса та у трудовій книжці міститься запис №1 про зарахування та закінчення навчання позивачем внесений директором ТУ №1, скріплений печаткою вказаного училища та стоїть підпис директора.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що недоліки заповнення трудової книжки, виявлені відповідачем щодо відсутності підпису відповідальної особи на титульному аркуші трудової книжки позивача не можуть спростовувати відомості наявні у трудовій книжці та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Адже позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є доказами для підтвердження його трудового стажу. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 р. по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18), від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Позивач надав 06.06.2024 р. до суду довідку №186-1 від 22.04.2024 року, та довідку-підтвердження №186 від 22.04.2024 року видані ДНЗ «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу», які відповідачу не надавались, що не позбавляє, його подати їх до відповідача для розгляду при повторному розгляді його заяви.
При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи викладені обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача від 25.01.2024 року №155350012557.
Щодо вимог зобов'язати відповідач повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з зарахуванням до його стажу періодів роботи з 01.08.1980 р. по 02.11.1980 р.; з 03.01.1983 р. по 15.02.1985 р.; з 01.03.1985 р. по 26.05.1989 р.; з 01.06.1989 р. по 22.11.1990 р.; з 26.11.1990 р. по 02.02.1993 р. ; з 01.02.1993 р. по 01.03.2000 р., то суд доходить наступних висновків.
Згідно ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Та як встановлено судом відповідач взагалі не перевіряв дані про страховий стаж позивача за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.09.1979., так як вважав її неприйнятою для розрахунку страхового стажу через її недолік.
Тому вимога зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача певних періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.09.1979р. , тоді як цим записам у трудовій книжці відповідачем взагалі не давалась оцінка є передчасним.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.01.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належниим чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можно тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, то з відповідача рішенням якого порушені права позивача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн. сплачений за квитанцією №51 від 12.03.2024 року.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155350012557 від 25.01.2024р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за заявою від 19.01.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.01.2024 року, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач : ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
Відповідач-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м.Львів вул.Мітрополіта Андрія буд.10 код ЄДРПОУ 13814885).
Суддя Іванов Е.А.