Справа № 420/9960/24
25 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, який розглянув заяву Позивача та 01.02.2024 прийнято рішення № 213050012941 про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 на посаді директора Херсонської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини ім. Л.С.Ценковського з 24.10.1994 по 17.08.1999 включно; перевести з 25.01.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №14.6.2-2-09/518-24 від 25.01.2024, видану Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області, де зазначено оклад, надбавки за ранг та за вислугу років та довідки № 14.6.2-2-09/520-24 від 25.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 та виплатити ОСОБА_1 недоотримані кошти.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії (перехід на пенсію по Закону України «Про державну службу»), зареєстровано за № 1100, на підставі довідки №14.6.2-2-09/518-24 від 25.01.2024 р., виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області, де зазначено оклад, надбавки за ранг та за вислугу років та довідки № 14.6.2-2-09/520-24 від 25.01.2024 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, який розглянув заяву позивача та 01.02.2024 року прийнято рішення № 213050012941 про часткову відмову у перерахунку пенсії, яке мотивоване тим, у позивача станом на 1 травня 2016 р. стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, - менше 20р. Немає підстав при призначенні пенсії згідно ЗУ «Про Державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII враховувати довідку про складові заробітної плати в середніх розмірах за грудень 2023 р. №14,6,2-2-09/520-24 від 25.01.2024. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.04.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив, в якому представник зазначає, що відсутні підстави для зарахування позивачу до стажу державної служби періодів роботи з 24.10.1994 по 17.08.1999 включно та переведення з 25.01.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив, яким відповідач заперечує проти доводів позивача, просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм діючого законодавства.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.01.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ із заявою, в якій просив перевести його з одного виду пенсії на інший, зокрема, пенсію державного службовця.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та результатами розгляду поданої заяви рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області №213050012941 від 01.02.2024 ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду України перевести позивача на інший вид пенсії, зокрема, пенсію державного службовця.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі Закону № 889), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.
За нормами статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889).
Отже, при наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 року у справі №560/2398/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №676/4235/17.
Спірним у цій справі є стаж служби позивача за період з 24.10.1994 по 17.08.1999.
Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Разом з тим, за змістом п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» дію Закону України "Про державну службу" поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Питання обчислення стажу державної служби у цей період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 .
Так, згідно із п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
Аналіз викладених норм свідчить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493-III.
Відповідно до записів № 10-11 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач працював у період з 24.10.1994 року по 17.08.1999 року на посаді Директора Херсонської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини ім. Л.С.Ценковського (а.с.21-25).
Отже, період роботи позивача з 24.10.1994 року по 17.08.1999 року в державному органі зараховується до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.
На момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII, а саме 25.01.2024 досяг встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж його державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 20 років, а тому позивач має право на призначення вищевказаної пенсії.
З огляду на вище зазначене суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача призначити спірну пенсію є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.
Відповідно до норм статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом першим частини третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Водночас, відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», діяв з порушенням матеріально-правових засад діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у ч.2 ст.2 КАС України, з огляду на що рішення підлягає визнанню протиправним, а право позивача на отримання державного соціального забезпечення - судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» з часу його звернення 25.01.2024 року.
Таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській від 01.02.2024 року є протиправними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, який має вчиняти дії та здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз. 13 п.4.2 вказаного Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п.4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку за принципом екстериторіальності, органом, що приймав рішення стосовно призначення пенсії за віком позивачу було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 25.01.2024 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави для зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як визначеного суб'єкта призначення позивачу пенсії за віком за принципом екстериторіальності.
Підсумовуючи викладене та враховуючи вищевказані висновки суду, позовні вимоги заявлені до ГУ ПФУ в Херсонській області не підлягають задоволенню.
Окрім того, стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідачів виплати ОСОБА_1 недоотримані кошти, то суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги, з огляду на її передчасність.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 1211,20 грн. судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на його користь.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області за № 213050012941 від 01.02.2024, яким частково відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу державної служби періоду роботи ОСОБА_1 на посаді директора Херсонської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини ім. Л.С. Ценковського з 24.10.1994 по 17.08.1999 включно та перевести ОСОБА_1 з 25.01.2024 р. на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №14.6.2-2-09/518-24 від 25.01.2024, видану Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області, де зазначено оклад, надбавки за ранг та за вислугу років та довідки № 14.6.2-2-09/520-24 від 25.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд. 6, м. Херсон, Херсонська обл., 73036, код ЄДРПОУ 21295057).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, Ужгород, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ: 20453063)
Повний текст рішення складений та підписаний судом 25.06.2024 року.
Суддя Н.В. Бжассо