про залишення позовної заяви без руху
26 червня 2024 р. справа № 400/5788/24
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні з 09.11.2009 року по 01.12.2010 року та з 31.05.2012 року по 12.01.2017 року в не поновленні виплати ОСОБА_1 дитині-сироті, пенсії у разі втрати годувальника;
2) зобов'язати відповідача з 09.11.2009 року по 01.12.2010 року та з 31.05.2012 року по 12.01.2017 року провести нарахування ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника - мати ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 37 років м. Баштанка, серія НОМЕР_1 , підписано керівництвом державного органу реєстрацій актів цивільного стану.
Суд ознайомився з позовом та встановив наступне.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті з 09.11.2009 року по 01.12.2010 року та з 31.05.2012 року по 12.01.2017 року пенсії позивачу як дитині-сироті у разі втрати годувальника.
З листа відповідача від 12.04.2024 року судом встановлено, що пенсію у разі втрати годувальника позивач отримував у період з 01.12.2010 року по 31.05.2012 року.
Таким чином, датою, з якою суд пов'язує початок перебігу строку на звернення до суду з даним позовом, є червень 2012 року - наступний місяць після припинення виплати пенсії.
Позивач подав до суду позов 20.06.2024 року, тобто більше ніж через 12 років з дати припинення виплати пенсії.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач не подав.
У позові позивач зазначає, що відповідач повідомив про припинення виплати пенсії у разі втрати годувальника.
Позивач неодноразово звертався до Головного управління щодо повідомлення причин припинення виплати пенсії, проте відповіді не звернення не надходили, надійшла тільки 06.04.2024 року.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 наголосив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також Верховний Суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що отримання ним листа відповідача від 12.04.2024 року у відповідь на його заяву від 29.03.2024 року щодо поновлення пенсії у разі втрати годувальника, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через більше як 12 років після припинення виплати пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання даного позову підлягає до сплати судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Всупереч викладеному, позивачем до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору.
Поряд з цим, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Тобто, зазначена норма передбачає звільнення засуджених від сплати судового збору виключно у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку та розглядаються за правилами кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, законом не передбачено безумовного звільнення позивача від сплати судового збору в даній адміністративній справі.
Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відтак, підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.
Позивачем до матеріалів справи долучено довідку про доходи засудженого ОСОБА_1 , проте суд не бере її до уваги, оскільки відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може звільнити від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Доказів річного доходу позивача за попередній (2023) календарний рік до суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подана заява не містить достатніх документально підтверджених відомостей про майновий стан позивача та не підтверджує неспроможність сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відмовити.
3. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин;
- документ про сплату судового збору в сумі 1 211,20 грн.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А. О. Мороз