26 червня 2024 р. № 400/15285/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною, стягнення 114 531,70 грн,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
« 1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26 вересня 2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №400/7425/21.
2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 114531 гривня 70 копійок у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 26 вересня 2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №400/7425/21».
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасний розрахунок відповідача з ним з виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 400/7425/21.
Ухвалою від 25.12.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та доказів.
Ухвала про відкриття провадження в справі вручена сторонам 27.12.2023 доставленням її до Електронних кабінетів представника позивача та відповідача 26.12.2023 о 22 год 50 хв, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на практику Верховного Суду та зазначаючи, що позивач не звертався до відповідача за виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-III).
Одночасно з відзивом відповідач подав до суду клопотання, в якому просить:
"1. Витребувати у ОСОБА_1 докази його звернення до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
2. Витребувати у ОСОБА_1 докази - письмової відмови військової частина НОМЕР_1 у задоволенні заяви позивача про виплату йому втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Суд відхиляє клопотання відповідача з огляду на таке.
За приписами частини п'ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Позивач на обґрунтування позовних вимог посилається на невиплату йому компенсації втрати частини доходів, тобто оскаржує бездіяльність, а не відмову відповідача, тобто дію.
Позивач не посилається на обґрунтування позовних вимог на звернення до відповідача за виплатою компенсації втрати частини доходів і не посилається на відмову відповідача.
Відповідач подав клопотання, в якому просить залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на несплату позивачем судового збору. Зазначене клопотання суд відхилив, оскільки стаття 240 Кодексу адміністративного судочинства України не містить такої підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а позивач має пільгу із сплати судового збору.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Відповідач подав до суду контррозрахунок позовних вимог, відповідно до якого сума компенсації становить 110 605,89 грн. Від розрахунку, виконаного позивачем, розрахунок відповідача відрізняється в частині нарахувань за листопад 2017 року, грудень 2017 року, та з грудня 2018 року до листопада 2020 року.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини
27.11.2020 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2020 № 259 позивача, звільненого з військової служби, виключено із списків особового складу військової частини.
26.09.2023 відповідач, виконуючи судові рішення у справі № 400/7425/21, виплатив позивачу 173 967,57 грн індексації грошового забезпечення.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача за виплатою компенсації втрати частини доходів.
Згідно з поясненнями відповідача, такого звернення не було. Позивач не заперечив це твердження відповідача.
Компенсацію втрати частини доходів відповідач позивачу не виплачував, що сторонами визнається.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
У постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Крім того, Верховний Суд вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність доказів про звернення позивача до відповідача за отриманням компенсації втрати частини доходів та отримання ним відмову відповідача в нарахуванні та виплаті такої компенсації.
Керуючись наведеними вище висновками Верховного Суду, суд вказує, що така обставина не має юридичного значення для розв'язання спору.
Суд відхиляє посилання відповідача на зазначені у відзиві постанови Верховного Суду, оскільки вони ухвалені раніше за постанову, висновки якої суд застосовує у цій справі (від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20).
Одночасно суд погоджується з розрахунком компенсації втрати частини доходів, виконаним відповідачем, оскільки він ураховує періоди тимчасового виключення позивача із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (з 17.11.2017 до 06.12.2017) та суми раніше виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення в загальному розмірі 4409,11 грн. Періоди виключення позивача із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 підтверджуються записами у його військовому квитку, а суми раніше виплаченої позивачу індексації підтверджуються розрахунком індексації, виконаним позивачем і доданим до позовної заяви у справі № 400/7425/21. Розрахунок індексації суд долучив до матеріалів справи, оглянувши матеріали справи № 400/7425/21 в електронній формі засобами КП „Діловодство спеціалізованого суду”, що належить до повноважень суду на підставі частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позов належить задовольнити частково, в сумі 110 605,89 грн, а в задоволенні позовних вимог на суму 3 925,81 грн належить відмовити.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ), яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) компенсації втрати частини доходів у сумі 110 605,89 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у сумі 110 605,89 грн.
У задоволенні позовних вимог на суму 3 925,81 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна