26 червня 2024 року справа № 340/3411/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина) про визнання рішення протиправним і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до військової частини про визнання протиправним рішення від 13 травня 2024 року, яким відмовлено у звільненні з військової служби під час дії воєнного стану.
Водночас просив суд зобов'язати відповідача звільнити з військової служби.
Пояснив, що має право на звільнення зі служби, так як у 2014 році під час виконання обов'язків військової служби загинув брат.
Військова частина заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.32-33).
Зазначила, що брат ОСОБА_1 , який помер від поранення, не здійснював заходи зі забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, котрі розпочались у 2018 році.
24 травня 2024 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.27-28).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації і проходить її у військовій частині (а.с.1-5).
Позивач і ОСОБА_2 - неповнорідні брати (по батькові) (а.с.12-16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер внаслідок поранення, що отримав, проходячи службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.11).
Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (мінометний обстріл поблизу м.Горлівка Донецької області).
ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей з 16 липня по 15 серпня 2014 року.
09 травня 2024 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) (а.с.9).
Підстава - сімейні обставини (смерть брата під час здійснення заходів зі забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях).
13 травня 2024 року командир військової частини прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні рапорту (а.с.10).
Підстава - ОСОБА_2 не здійснював заходи зі забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, оскільки їх проводили з 30 квітня 2018 року по 24 лютого 2022 року.
Позов подано до суду 23 травня 2024 року (а.с.26).
Юридична оцінка встановлених судом обставин і фактів справи.
Перш за все, 24 лютого 2022 року Президент України прийняв Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ).
Відповідно до приписів пункту 1 Указу воєнний стан введено в дію з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Приписами пункту 1 Указу Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Отже, ОСОБА_1 призвали на військову службу під час мобілізації, а воєнний стан діє досі.
Приписами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону (в редакції на час подання і розгляду рапорту) встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Норма права визначає, що заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях здійснювали і до початку воєнного стану.
Такий факт загальновідомий, а введення в дію воєнного стану став черговим його доказом.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Антитерористична операція розпочалась в Донецькій і Луганській областях на підставі Рішення РНБО від 13 квітня 2014 року, яке введено в дію Указом Президента України від наступного дня №405/2014.
Антитерористична операція стала першим заходом зі забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції і отримав поранення на території Донецької області.
Отже, ОСОБА_2 (неповнорідний брат ОСОБА_1 ) загинув під час здійснення заходів зі забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Тому на день подачі рапорту позивач мав право на звільнення з військової служби, а у відповідача і у день його розгляду (законодавство не зазнало змін) виник обов'язок задовільнити його.
Таким чином суд визнає протиправним і скасовує рішення командира військової частини про відмову у звільненні з військової служби.
Захист порушеного права полягає у зобов'язанні військової частини звільнити ОСОБА_1 з військової служби за законодавством, яке діяло на час розгляду рапорту.
Водночас суд проаналізує зміни до приписів норми права, що регулює спірні правовідносини, які набрали чинності з 18 травня 2024 року.
Так, приписами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Приписами частини 12 статті 26 Закону встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Зміни позбавили права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, якщо загинув неповнорідний брат чи сестра під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Суд зробив висновок, що така зміна законодавства породжує дискримінацію, тому суперечить положенням частини 1 статті 24 Конституції України.
Цією нормою права встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Отже, Основний Закон встановлює рівність і перед законом.
Норма права, що регулює спірні правовідносини, оберігає батьків від втрати двох і більше дітей під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Щоб цього не сталося, у разі смерті однієї дитини інших звільняють або не призивають на військову службу (якщо не висловили бажання).
Тому зміна приписів Закону породила різне ставлення до батьків, що мають дітей від різних чоловіків і жінок, і батьків, що мають дітей від одного чоловіка і жінки.
За змінами до Закону батьки, які мають дітей від різних чоловіків і жінок, під час безпосередньої участі дітей у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану можуть втратити їх усіх, а батьки, що мають дітей від одного чоловіка і жінки, - лише одну.
Дискримінація - різне ставлення до різних осіб за однакових обставин і за відсутності виправдання такого різного ставлення.
Різне ставлення до груп батьків, що мають повнорідних і неповнорідних дітей, немає логічного виправдання та є дискримінаційним (несправедливим).
Припис частини 3 статті 7 КАС України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Тому дискримінаційна зміна приписів підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону не могла позбавити і не позбавила батька ОСОБА_1 права на звільнення сина з військової служби, яке останній реалізовує на підставі власного бажання.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про задоволення позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору, однак сплатив його (а.с.25, 27-28).
Кошти можуть бути повернуті на підставі його заяви як помилково сплаченні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов.
Визнати протиправним і скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 від 13 травня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби від 09 травня 2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 09 травня 2024 року і приписів підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ