24 червня 2024 року № 640/18082/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Кірієнко А.В. щодо прийняття рішення від 21.07.2022 у пенсійній справі за №047150014359 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та скасувати зазначене рішення;
зобов'язати начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача №4607 від 14.07.2022 щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з додатками до неї та обов'язковим урахуванням наданої судом у рішенні за цим позовом правової оцінки підстав зарахування позивачу до вислуги років періоди його роботи з 10.07.1998 по 14.03.2001 включно як роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
зобов'язати відділ призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, діючи відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов'язково врахувати надану судом у рішенні за цим позовом правову оцінку підстав зарахування позивачу до вислуги років періоди його роботи з 10.07.1998 по 14.03.2001 - суми пенсії, не одержані своєчасно позивачем з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплатити за минулий час тобто з 27.08.2021 без обмеження будь-яким строком, та сплачувати у подальшому позивачу нараховані згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» суми пенсійних виплат відповідно до вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років та не включення до вислуги років періоду його роботи з 10.07.1998 по 05.07.2000 та з 06.07.2000 по 14.03.2001.
Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 14.07.2022 звернувся до пенсійного органу із заявою №4607 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України Про прокуратуру.
Рішенням від 21.07.2022 №047150014359 Головного управління ПФУ в м. Києві відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України Про прокуратуру, оскільки вислуга років позивача становить 23 роки 7 місяців 9 днів, стаж роботи на посадах прокурорів - 18 років 6 місяців 1 день. Загальний страховий стаж становить 30 років 5 місяців 12 днів.
Не враховано до вислуги років періоди роботи з 10.07.1998-05.07.2000, з 06.07.2000-14.03.2001, оскільки відсутня інформація про присвоєння ранку державного службовця.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугою років, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Суд вважає за необхідне наголосити, що на час звернення позивача за призначенням пенсії був чинним Закон України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
У зв'язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.
У свою чергу, ст. 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління від 21.07.2022 №047150014359 відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю у нього на день звернення вислуги років не менше 25 років, оскільки до такої вислуги років не включені періоди роботи позивача з 10.07.1998 по 05.07.2000 в Криворізькій митниці та з 06.07.2000 по 14.03.2021 в Державній податковій інспекції у м. Кривого Рогу, оскільки відсутня інформація про присвоєння рангу державного службовця.
Згідно зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 81 Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами ст. 82 Закону України Про пенсійне забезпечення, документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Згідно ст. 83 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Відповідно до п. 1.1. Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, (у редакції чинній на дату виникнення правових відносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Головне управління не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З трудової книжки НОМЕР_1 від 05.04.1994 вбачається, що його видано 05.04.1994, де позивач працював за вказаний вище період, тобто за його останнім на той час місцем роботи, що відповідає Інструкції №58 від 29.07.1993. До цього ж, вказані записи про роботу позивача містять посилання на номери наказів, а саме містить інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, а також відділ і посаду, на яку його було прийнято. Крім того, зазначено на підставі яких наказів позивач приймався на роботу та звільнявся.
Зважаючи на здійснені записи, є підстави вважати, що їх у трудовій книжці позивача здійснено на підставі належно оформлених документів. Відповідальність за внесення до трудової книжки працівника певних відомостей несе роботодавець або уповноважений ним орган за місцем останньої на той час роботи, оскільки саме ним здійснюються записи, відтак, працівник не може нести за це відповідальність або бути позбавлений права на пенсію.
Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії, відповідач діяв необґрунтовано.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копію Довідки Дніпровської митниці ДМС України від 03.12.2021 №7.5-08-01-1/12/10/4029, якою підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював у період з 10.07.1998 по 05.07.2000 в Криворізькій митниці на посадах інспектора відділу по боротьбі з КБ та ПМП та інспектора митного поста «Кривий Ріг-Аеропорт», інспектора митного поста «Криворіжсталь» та старшого інспектора юридичного сектору.
Вказаною довідкою також повідомлено, що наказом Державної митної служби України від 10.03.1999 №155-к «Про присвоєння персональних звань» ОСОБА_1 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу».
Стаж державної служби ОСОБА_1 в Кіровоградській митниці складає 1 рік 11 місяців 25 днів.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) «на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки…», «на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання».
Згідно Довідки Офісу великих платників податків ДФС від 24.06.2019 №358 підтверджено стаж роботи позивача на державній службі в ДПІ у м. Кривому Розі з 06.07.2000 по 14.03.2021.
Таким чином, суд приходить до висновку, що трудовий стаж позивача за його трудовою книжкою, мав бути врахований під час розгляду заяви позивача.
Отже, рішення Головного управління ПФУ в м. Києві від 21.07.2022 №047150014359 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» є протиправним та підлягає скасуванню.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугою років.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням тієї обставини, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у розглядуваній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, то порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки, а саме: з 10.07.1998 по 05.07.2000 та з 06.07.2000 по 14.03.2001 включно, як роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України Про прокуратуру, з 27.08.2021.
Суд звертає увагу на те, що позивач з первинною заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі статті 86 Закону України Про прокуратуру звертався 27.08.2021, за результатами якої рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.09.2021 №047150014359 йому було відмовлено у призначені пенсії з аналогічних підстав. Вказане рішенням позивачем не оскаржувалось у зв'язку з його перебуванням на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 26.02.2022, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 992,40грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.07.2022 №047150014359 про відмову у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки, а саме: з 10.07.1998 по 05.07.2000 та з 06.07.2000 по 14.03.2001 включно, як роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України Про прокуратуру, з 27.08.2021.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.