про залишення позовної заяви без руху
24 червня 2024 року справа № 755/4210/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності зобов'язання вчинити певні дії,
04.03.2024 до Дніпровського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Дніпровського Відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- прийняти цей адміністративний позов та у випадку пропущення строку визнати поважними причини пропуску та поновити строки для подання позову, враховуючи, що строк пропущений з поважних причин, що не залежать від мене;
- визнати бездіяльність Дніпровського Відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 35011660) протиправною;
- зобов'язати вчинити певні дії, а саме скасувати арешт на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий позов не відповідає вимогам ст.160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суд зазначає, що пункт 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на невичерпний перелік інформації, яка може бути висвітлена в адміністративному позові задля правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Отже, суд звертає увагу, що адміністративний позов має письмову форму, містить вимоги щодо предмета спору, тобто прохальну частину позову та їх обґрунтування, які є підставою позову.
Суд звертає увагу, що наведену у частині 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямоване на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Також суд звертає увагу позивача на те, що дії суб'єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та діями відповідача із винесення оскаржуваного рішення позивач зобов'язаний окремо обґрунтувати кожну із заявлених вимог.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати бездіяльність Дніпровського Відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 35011660) протиправною; зобов'язати вчинити певні дії, а саме скасувати арешт на нерухоме майно.
Позивачем не зазначено у прохальній частині позову, яку саме бездіяльність просить суд визнати протиправною. Крім того, позивач не зазначає, щодо якого об'єкту нерухомого майна заявлені вимоги про скасування арешту.
Отже позовні вимоги не визначають конкретних вимог позивача до відповідача та є абстрактними.
У зв'язку з цим позовні вимоги підлягають уточненню шляхом викладення їх в уточненій позовній заяві, із чітким зазначенням всіх позовних вимог позивача до відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, всупереч вимогам статей 160-161 КАС України, позивачем не додано до позовної заяви всі докази, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме копію виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/13603/14-ц, копію скарги позивача на дії державного виконавця по виконавчому провадженні ВП №49121708, а також копію постанови про накладення арешт на нерухоме майно позивача.
Відсутність доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, унеможливлює здійснення підготовки справи до судового розгляду.
Також, частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративно судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений шестимісячний строк, який є загальним строком, для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів.
При цьому, частиною 1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є вимога, зокрема, про скасування арешту на нерухоме майно.
Позивач у позовній заяві зазначає, що виявив наявність арешту свого нерухомого майна у жовтні 2023 року, після цього протягом місяця позивачем здійснювалися дії по встановленню підстав та обставин блокування рахунку останнього.
При цьому, позивач у позовній заяві не вказує, де, коли і за яких обставин позивач ознайомився з постановою про арешт свого нерухомого майна; не вказує чи отримав копію постанови про арешт нерухомого майна.
У зв'язку з цим, для вирішення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно зазначити у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, де, коли, за яких обставин позивач ознайомився з постановою про арешт нерухомого майна по ВП №49121708, чи отримав таку постанову, та надати відповідні докази цього.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати уточнену позовну заяву (у двох примірниках), в якій чітко визначити зміст позовних вимог позивача до відповідача у зобов'язальній частині;
- надати клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому чітко зазначити, де, коли, за яких обставин позивач ознайомився з постановою про арешт нерухомого майна по ВП №49121708, чи отримав таку постанову, та надати відповідні докази на підтвердження цього;
- надати докази, на які є посилання у позовній заяві, а саме: копію виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/13603/14-ц, копію скарги позивача на дії державного виконавця по виконавчому провадженні ВП №49121708, копію постанови про накладення арешту на нерухоме майно позивача.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.