ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" червня 2024 р. справа № 300/8674/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову щодо зарахування перерваного періоду роботи в освітніх закладах з 22.12.1989 до 01.11.1993 до страхового стажу, який дає право на виплату допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у зв'язку з обранням на посаду секретаря виконкому Яблуницької сільської ради Верховинського району та виплатити належну одноразову допомогу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, які позивач усунув у строк встановлений судом.
17.01.2024 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в травні 2023 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Відповідач протиправно не зарахував до вислуги років період її роботи на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради Верховинського району з 22.12.1989 до 01.11.1993, оскільки така посада не визначає право на виплату одноразової грошової допомоги і не відповідає Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 909 від 04.11.1993, та протиправно відмовив у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом свої прав.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів, викладених у відзиві.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
20.05.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням страхового стажу 42 роки 2 місяці.
Відповідно до довідки Яблуницької початкової школи Білоберізької сільської ради за № 09 від 30.05.2023 позивач працює в Яблуницькій початковій школі Білоберізької сільської ради, яка має комунальну форму власності.
Згідно записів копії трудової книжки № 8 - 12 позивач 11.10.1989 прийнята на роботу вихователем у Яблуницьку школу-садок. 22.12.1989 звільнена з посади вихователя у зв'язку з обранням секретарем сільської ради народних депутатів, з якої звільнена 01.11.1993із закінченням строку трудового договору. 01.11.1993 прийнята на посаду вихователя дитячого садка Яблуницької школи-садок І ступеня.
Предметом даного адміністративного позову є правомірність наявності підстав на отримання, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Мотивами відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідач визначає відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та виплати такої допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки посада секретаря сільської ради не відповідає Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 909 від 04.11.1993, тому відсутні підстави для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року за № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії по віку.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Як встановив суд, підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є висновки відповідача про те, що період з 22.12.1989 до 01.11.1993 не зараховується до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та виплати такої допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки посада секретаря сільської ради не відповідає Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 909 від 04.11.1993.
Щодо періоду роботи позивача на виборній посаді, суд зазначає наступне.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовані Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III).
Відповідно до статтей 1, 2 Закону №2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (стаття 1).
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2).
Відповідно до статті 3 даного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно зі статтею 7 Закону №2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон №93-IV), депутат місцевої ради - представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу. Депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
Таким чином, до виборних посад, на які особи обираються на місцевих виборах, зокрема відносяться депутати місцевих рад.
Частиною 2 статті 6 Закон №93-IV встановлено, що депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Тобто, посада секретаря виконкому Яблуницької сільської ради, яку займала позивач з 22.12.1989 до 01.11.1993 в розумінні статті 3 Закону №2493-III відноситься до виборних посад в органах місцевого самоврядування, на які особи обираються на місцевих виборах.
Частиною 4 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді..
Враховуючи вище викладене, стаж роботи позивача, що підтверджений записами її трудової книжки, з 22.12.1989 до 01.11.1993 на виборній посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради, підлягає зарахуванню до спеціального стажу, як працівника освіти.
Як наслідок, з врахуванням зарахованого відповідачем стажу роботи позивача 29 років, а також зарахованого судом до стажу позивача період її роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради, стаж позивача на момент призначення її пенсії становив більше 30 років.
За таких обставин, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розміру XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача був наявний пенсійний вік - 60 років, необхідний страховий стаж більше 30 років, позивач вийшла на пенсію за віком саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також, неотримання нею до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку відповідач протиправно, при призначенні пенсії за віком не виплатив.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача суд вважає, що належним способом захисту її прав, з врахуванням змісту заявлених вимог, є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу позивача період її роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради та у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій та зобов'язання зарахувати до стажу позивача період її роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради та виплатити їй визначену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем адміністративний позов є обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають до задоволення у визначений судом спосіб.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією за № 0.0.3366471421.1 від 18.12.2023, підтвердила сплату судового збору на суму 1 073, 60 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення в солідарному порядку на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір в розмірі 1 073, 60 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до стажу ОСОБА_1 період її роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради та у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) період роботи з 22.12.1989 до 01.11.1993 на посаді секретаря виконкому Яблуницької сільської ради та виплатити їй визначену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.