26 червня 2024 року Справа № 280/3273/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012),
Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В; код ЄДРПОУ 13358826)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Волинській області), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №084150005403 від 29.03.2024 ГУ ПФУ у Волинській області щодо не зарахування до трудового стажу позивача роботи у колгоспі «Заповіт Леніна» у період 03.06.1981 по 29.09.1986 та з 12.06.1987 року по 22.08.1996 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати при призначенні пенсії позивачу роботу у колгоспі «Заповіт Леніна» з 03.06.1981 по 29.09.1986 та з 12.06.1987 року по 22.08.1996 року в трудовий стаж.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Карою Р.Т., яка діє на підставі ордеру серія АР №1171255 від 08.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Рішенням № 084150005403 від 29.03.2024 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 03.06.1981 по 29.09.1986 та з 12.06.1987 по 22.08.1996 в колгоспі «Заповіт Леніна» у зв'язку з відсутністю довідки про кількість вироблених трудоднів. Позивач вважає відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у вказані періоди. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
14.05.2024 відповідач 1 подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 29.03.2023 № 084150005403 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року. Наявність страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку. Згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж складає 30 років 01 місяць 10 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» з 03.06.1981 по 29.09.1986, оскільки відсутня довідка про кількість вироблених трудоднів та з 12.06.1987 по 22.08.1996, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні та довідка про реорганізацію колгоспу. Отже, оскільки позивач станом на дату звернення з питання призначення пенсії в порядку, визначеному Законом №1058-IV не мав підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку стажу, то відповідач не мав підстав для зарахування до стажу та призначення пенсії. З урахуванням викладеного, вважає, що оскільки органом Пенсійного фонду не допущені порушення при здійсненні владних повноважень щодо позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.
23.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий ГУ ПФУ у Волинській області, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області розглянуто заяву позивача та відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (трудова книжка, диплом, довідка про підтвердження стажу), страховий стаж позивача становить 30 років 01 місяць 10 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсійне забезпечення. Дослідивши подану позивачем трудову книжку встановлено, що в трудовій книжці позивача не зазначено відпрацьованих трудоднів (людиноднів) за період з 03.06.1981 по 29.09.1986 та з 12.06.1987 по 22.08.1996 в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв'язку з чим зазначені періоди не зараховані до страхового стажу позивача. Інших документів, що підтверджують стаж роботи, позивачем не надано. Таким чином, позов є безпідставним та необґрунтованим, а дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсійного забезпечення є правомірними, правові підстави про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із досягненням пенсійного віку 60 років, 22.03.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV та необхідними документами.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1) передбачено, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи наведене, заява позивача від 22.03.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Волинській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №084150005403 від 29.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Згідно з вказаним рішенням необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить не менше 31 року. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, документи про стаж), страховий стаж складає 30 років 01 місяць 10 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи: в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 03.06.1981 по 29.09.1986 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про кількість вироблених трудоднів; в колгоспі «Заповіт Леніна» з 12.06.1987 по 22.08.1996 відповідно до трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_3 та архівної довідки № 05-07/Ш-584 від 21.03.2024, оскільки відсутня довідка про кількість вироблених трудоднів. Прийняте рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії по віку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Подібні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція №162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі - Інструкції №58) які були чинними в спірний період.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
Щодо не зарахованого до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі з 03.06.1981 по 29.09.1986, з 12.06.1987 по 22.08.1996, суд зазначає таке.
Згідно із записами №1-2 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.10.1986 позивача, містяться такі відомості: з 03.06.1981 по 29.09.1986 робота в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », запис внесено на підставі трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 .
Також, згідно із записами №1-2 трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 15.01.1988, позивач 12.06.1987 прийнятий до членів колгоспу «Заповіт Леніна» Василівського району Запорізької області, призначений на роботу механізатором (протокол №7 від 12.06.87); 22.08.1996 звільнений за власним бажанням (протокол №10 від 06.08.1996).
Вказані періоди трудової діяльності не зараховані пенсійним органом до страхового стажу позивача з підстав відсутності довідки про кількість вироблених трудоднів.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із записами, внесеними до трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 15.01.1988 (аркуші 18,19), наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема:
- за 1987 рік: 177 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 161;
- за 1988 рік: 317 відроблених трудодні при встановленому мінімумі трудоднів 290;
- за 1989 рік: 312 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 290;
- за 1990 рік: 290 відроблених трудодні при встановленому мінімумі трудоднів 290;
- за 1991 рік: 291 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 290;
- за 1992 рік: 290 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 290;
- за 1993 рік: 319 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 270;
- за 1994 рік: 211 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 270;
- за 1995 рік: 170 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 270;
- за 1996 рік: 135 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 160.
Отже, позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання за період 1987 - 1996 роки.
Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання відповідачів на відсутність інформації про встановлений мінімум трудової участі позивача у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні не відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому, відсутність такої інформації саме в наданій позивачем архівній довідці №05-07/Ш-584 від 21.03.2024 не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (обрахунку) пенсії, оскільки інформація про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні наявна у трудовій книжці колгоспника позивача, а тому додаткового підтвердження уточнюючою довідкою не потребує.
Крім того, слід зазначити, що єдиною підставою для врахування до страхового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин, що випливає з аналізу положень частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII.
Водночас, у відповідному розділі трудової книжки колгоспника позивача відсутні записи про невиконання ним мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 12.06.1987 по 22.08.1996 у колгоспі «Заповіт Леніна» до страхового стажу позивача, відповідач 2 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Водночас, щодо періоду роботи позивача в колгоспі «Заповіт Леніна» з 03.06.1981 по 29.09.1986 в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.10.1986 та в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 від 15.01.1988, відсутні будь-які відомості щодо кількість вироблених трудоднів.
Не підтверджено вказані обставини жодними іншими доказами, зокрема, уточнюючою довідкою.
Також слід зазначити, що питання щодо підтвердження стажу роботи показаннями свідків може бути ініційовано тільки особою, яка звертається за призначенням пенсії, оскільки орган Пенсійного фонду з об'єктивних причин не володіє інформацією щодо осіб, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пункту 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 р. за № 1231/13105, територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідка..
..Запрошення свідку надсилається протягом трьох робочих днів з дня звернення заявника до територіального органу Пенсійного фонду України (з дня одержання запиту територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка).
Отже, для підтвердження страхового стажу показаннями свідків, заявник має ініціювати таку процедуру, подавци відповідну заяву.
До суду не надано доказів того, що позивач звертався до органу Пенсійного фонду із завою про підтвердження стажу показаннями свідків.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду з 03.06.1981 по 29.09.1986 до страхового стажу позивача.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 12.06.1987 по 22.08.1996, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком як такого, що не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу, а також встановлювати його достатність для призначення позивачу пенсії за віком.
За наведеного вище, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» з 12.06.1987 по 22.08.1996, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.03.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, відповідний обов'язок необхідно покласти на ГУ ПФУ у Волинській області як на суб'єкта владних повноважень, уповноваженого в порядку екстериторіальності на вирішення питання щодо призначення відповідного виду пенсії позивачу.
Водночас, у спірних правовідносинах судом не встановлено порушення прав позивача з боку ГУ ПФУ в Запорізькій області будь-якими його рішеннями, діями або бездіяльністю, а тому в задоволенні позовних вимог до відповідача 1 необхідно відмовити.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Інші аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення спору та не вимагають окремої оцінки суду.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, інших судових витрат не заявлено.
Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь в розмірі 1 211,20 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 132, 139, 143, 241- 246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №084150005403 від 29.03.2024, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи у колгоспі «Заповіт Леніна» з 12.06.1987 по 22.08.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 22.03.2024, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, місцезнаходження: 43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В; код ЄДРПОУ 13358826.
Повне судове рішення складено 26.06.2024.
Суддя М.О. Семененко