26 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/4291/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.01.2024 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території зони гарантованого (добровільно) відселення з 01.02.1988 року по 19.09.1994 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 19.01.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, в період з 01.02.1988 року по 19.09.1994 року працював та проживав в м.Коростені Житомирської області, тобто на території, яка відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення.
Позивач 19.01.2024 року з досягненням 57 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 01.02.2024 року Відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні добровільного (гарантованого) відселення Позивач прожила менше 3 років.
Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у відзиві на позов проти позову заперечується і зазначається, що Позивачем до заяви не долучено жодних доказів на підтвердження його проживання в зоні гарантованого (добровільного) відселення станом на 01.01.1993 року. Відповідач вважає обґрунтованим рішення щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи Позивача з 01.02.1988 року по 19.09.1994 року на Коростенській бавовнопрядильній фабриці, так як записи завірені печаткою з кодом установи, що ще не було передбачено законодавством на той період.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 19.01.2024 року до Відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-2, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а не Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як помилково зазначено в позові, було прийнято оскаржуване рішення №064250008501 від 26.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 3 роки.
Таке рішення Відповідача частково відповідає обставинам справи та частково ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено у відзиві Відповідачів, суть спору між сторонами по даній справі зведена до того, що загальний страховий стаж Позивача становить 23 роки 5 місяців 11 днів і відсутній період проживання Позивача в у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що виключає пісдтави для зниження пенсійного віку на 3 роки.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (19.01.2024 року) був особою, якій виповнилося повні 57 років.
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією 10.01.1994 року;
- копія архівної довідки архівного відділу Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 20.05.2021 року №239-Л про нарахування Позивачу заробітної плати на Коростенській бавовнопрядильній фабриці за період з лютого 1988 року по вересень 1994 року;
- копія довідки Відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради Житомирської області від 11.01.2024 року №102 про те, що Позивач в період з 07.01.1988 року по 08.04.1991 року та з 24.10.2003 року по даний час постійно проживав та був прописаний відповідно по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 ;
- копія довідки Відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради Житомирської області від 11.01.2024 року №103 про те, що Позивач в період з 11.07.1991 постійно проживав та був прописаний по АДРЕСА_3 , а дата зняття з реєстрації відсутня;
- копія трудової книжки.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону № 796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за наявності одночасно двох умов:
- постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
- постійного проживання чи роботи в цій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Позивачем до позову не долучено жодних доказів на підтвердження його проживання, навчання чи роботи на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року.
Зазначене свідчить про відсутність у Позивача права на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 3 роки відповідно до примітки до частини другої статті 55 Закону № 796-XII.
Разом з тим, Позивачем до позову долучено докази на підтвердження його роботи на Коростенській бавовнопрядильній фабриці за період з 01.02.1988 року по 19.09.1994 року, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_4 .
Більш того, Позивачем до позову долучено докази на підтвердження його проживання за адресою: АДРЕСА_3 з 11.07.1991року.
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. N 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) м.Коростень Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Тобто, Позивач в період з 01.02.1988 року по 01.01.1993 року постійно працював на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, що сумарно становить не повні 5 років.
Зазначене свідчить, про наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку лише на 2 роки ( один рік за два повні роки), а не на 3 роки, що при досягненні 57 річного віку не надає право на призначення пенсії за віком з часу звернення (19.01.2024 року).
Суд вважає безпідставними доводи Відповідача-2, наведені в оскаржуваному рішенні та відзиві на позов, щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи Позивача з 01.02.1988 року по 19.09.1994 року на Коростенській бавовнопрядильній фабриці, так як записи завірені печаткою з кодом установи, що ще не було передбачено законодавством на той період.
Відповідач-2 не врахував, Кабінет Міністрів України постановою від 14.07.1993 року №538 зобов'язав усі підприємства, організації та підприємців до 1 жовтня 1993 зареєструватися у Державному реєстрі звітних (статистичних) одиниць України з присвоєнням ідентифікаційного коду з Державного реєстру.
Відповідач-2 не врахував, що відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, печаткою завіряється лише запис про звільнення.
Тобто, на дату звільнення Позивача (19.09.1994 року) діяли вимоги щодо наявності ідентифікаційного коду з Державного реєстру для підприємств.
Зазначене свідчить, про наявність у Позивача права на зарахування до страхового стажу період роботи з 01.02.1988 року по 19.09.1994 року на Коростенській бавовнопрядильній фабриці, який правомірно відображено в його трудовій книжці.
Вказані обставини підлягають врахуванню при вирішенні в подальшому питання про призначення Позивачу пенсії за віком.
Одночасно суд звертає увагу Позивача, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше трьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Разом з тим, такий статус Позивачем помилково сприймається як автоматичне додаткове, окрім зазначеного періоду, підтвердження умовного проживання чи умовно праці (навчання) Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення ще не менше трьох років.
Враховуючи те, що для призначення пенсії Позивачу із зниженням пенсійного віку, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, не були наявні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсії, на 3 роки, а лише на 2 роки, суд робить висновок про правомірність оскаржуваного рішення Відповідача -2 про відмову в такому призначенні пенсії та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Одночасно суд зазначає, що у Позивача наявне право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки, тобто з досягненням 58 річного віку.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк