Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
26 червня 2024 року Справа №200/4226/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Донецькій області
про: скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24924-13У від 07 червня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 43283,19 грн.,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24924-13У від 07 червня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 43283,19 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду для оскарження вимоги про сплату боргу визначений ч. 2 ст. 122 КАС, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному в постанові від 05 березня 2021 року у справі № 640/9172/20, і становить шість місяців.
Позовну заяву подано до суду 24 червня 2024 року.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позивачем пропущено встановлений чинним законодавством строк звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, представником позивача до позовної заяви надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
Заяву мотивовано тим, що про порушені права позивача, остання дізналась в січні 2024 року після отримання відповіді на адвокатський запит адвоката Фещенка М.Л., з яким 16.12.2021 було укладено договір про надання правової допомоги після арешту рахунків позивача.
21.12.2021 року адвокат Фещенко М.Л. звернувся до Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із отриманням виконавчого документа, за яким відкрито виконавче провадження ВП № 66601742, який надійшов 24.12.2021.
10.02.2022 року позивач запитала про стан справи у свого адвоката, який запевним її, що справа просувається в суді.
Вказує, що відповідь на адвокатський запит не надійшла до 24.02.2022 року.
В подальшому позивач 06.03.2023 з'ясовувала питання щодо судового розгляду справи у свого адвоката.
Із заяви про поновлення пропущеного строку звернення судом встановлено, що адвокат Фещенко М.Л. став здійснювати активну діяльність щодо оскарження спірної вимоги лише з 01.04.2024 року.
Первинно адвокат Фещенко М.Л. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою щодо скасування спірної у цій справі вимоги 19 квітня 2024 року, проте ухвалою суду від 22 квітня 2024 року у справі № 200/2362/24 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 03 травня 2024 року у справі № 200/2362/24 позовну заяву повернуто позивачеві.
Ухвалою суду від 24 травня 2024 року у справі № 200/3109/24 позовну заяву залишено без руху, в подальшому ухвалою суду від 04 червня 2024 року вказану позовну заяву повернуто позивачеві.
Вважає вказані обставини поважними та просить поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом в ухвалі суду від 24 травня 2024 року у справі № 200/3109/24: «…у додатковій угоді № 1 до договору про надання правничої допомоги № 030259 від 16 грудня 2021 року визначено найменування послуг, які представник позивача (адвокат) зобов'язується надати позивачу, а саме: консультація, збирання доказів (адвокатський запит до ДВС про надання вимоги), підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування вимоги ЄСВ ГУ ДПС у Донецькій області; написання та оформлення позовної заяви у Донецькій окружний адміністративний суд щодо скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області; підготовка, написання та оформлення відповіді на відзив відповідача, подання до суду.
Суд зауважує, що додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 030259 була складено 16 грудня 2021 року.
Отже, позивачу та його представнику станом на 16 грудня 2021 року вже було відомо про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформованої ГУ ДПС у Донецькій області.»
Наданими у цій справи доказами висновки суду, викладені в ухвалі суду від 24 травня 2024 року у справі № 200/3109/24, не спростовані.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Суд зазначає, що, саме позивач як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлена у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання від суду інформації, щодо розгляду справи.
Суд зауважує, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі “Пономарьов проти України”, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з тим, матеріали позовної заяви не містять будь-яких доказів вчинення позивачем дій задля з'ясування руху її справи у суді.
Частиною другою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Пунктом 6 частини 5 статті 44 КАС України визначено обов'язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Пунктом першим частини третьої статті 44 КАС України визначено право учасників процесу ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Суд зазначає, що позивач мала об'єктивну можливість дізнатися про наявність відкритого судового провадження у суді щодо оскарження спірної податкової вимоги, оскільки інформація щодо адреси, контактів будь-якого суду України перебуває у вільному доступі.
Разом з тим, позивач обмежилась лише усними запитами до її адвоката.
Суд зазначає, що з доданих скріншотів до матеріалів заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду вбачається, що переписка тривала з 20.12.2021 року по 01.04.2024 року через тривалі проміжки часу які самі по собі перевищують встановлений чинним законодавством строк звернення до суду з даним позовом.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом через власне нехтування своїми правами та обов'язками, у зв'язку із чим, вказані нею обставини не можуть вважатись поважними у розумінні приписів КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24924-13У від 07 червня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 43283,19 грн.- залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду цього Кодексу.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Олішевська