Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 червня 2024 року Справа№200/2233/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.03.2024 № 6116 - 4850/Д-02/8-0500/24 про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивачу, періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.06.1981 періоди роботи: 16.02.1982 - 26.08.1982, 22.11.1982 - 24.01.1983, 12.04.1983 - 16.07.1985, 08.08.1985 - 26.05.1986, 05.09.1986 - 23.05.1990, 15.05.1990- 25.06.1993, 13.09.1993-25.03.2000, 02.01.2001-05.04.2001, 15.05.2001-02.01.2003;
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, щодо зарахування їй до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.06.1981 періодів роботи : 16.02.1982- 26.08.1982, 22.11.1982-24.01.1983, 12.04.1983-16.07.1985,08.08.1985-26.05.1986, 05.09.1986-23.05.1990, 15.05.1990-25.06.1993, 13.09.1993- 25.03.2000, 02.01.2001- 05.04.2001, 15.05.2001-02.01.2003;
Зобов'язати відповідача керуючись ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , зарахування їй до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.06.1981 періодів роботи: 16.02.1982 - 26.08.1982, 22.11.1982 - 24.01.1983, 12.04.1983 - 16.07.1985, 08.08.1985 - 26.05.1986, 05.09.1986 - 23.05.1990, 15.05.1990 - 25.06.1993, 13.09.1993 - 25.03.2000, 02.01.2001 - 05.04.2001, 15.05.2001 - 02.01.2003.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.02.2024 позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, переадресоване 01.03.2024 за вих. № 1100 - 0207-8/13152 до відповідача, зареєстроване за вх. № 4850/Д-0500-24 про попередній розрахунок пенсії.
Вважає, що відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком за заявою від 18.03.2024, протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно наданої позивачем трудової книжки, внаслідок чого невірно обчислено страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з цим, вважає, що рішення відповідача від 18.03.2024 № 6116 - 4850/Д-02/8-0500/24 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
З підстав викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.
26.04.2024 до суду від позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви було усунуто у повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.05.2024 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача копію матеріалів пенсійної справи позивача, всі матеріали та документи, які були взяті до уваги при наданні відмови в призначенні пенсії позивачу, листи/відмови відповідача на звернення позивача; виписку із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) по застрахованій особі позивача; виписку із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-7) по застрахованій особі позивача; пенсійну справу позивача (у тому числі розрахунок страхового та пільгового стажу); рішення (інший розпорядчий акт) про призначення або відмову в призначенні пенсії позивачу, а також документи, що слугували підставою для його прийняття (якщо таке приймалося); письмові пояснення щодо зарахування або не зарахування до пільгового стажу позивача всіх спірних періодів навчання та роботи, із зазначенням конкретних періодів, які не було зараховано та на яких підставах; всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень
16.05.2024 від відповідача до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов.
Згідно відзиву на адміністративний позов з доводами викладеними Позивачем у позовній заяві відповідач не погоджується, оскільки вони не містять правового обґрунтування, а наведені доводи правильність дій Головного управління не спростовують оскільки ґрунтуються на його, власному довільному трактуванні норм права.
Так, відповідачем зазначено, що рішення територіальним органам Пенсійного фонду України про призначення чи відмову у призначенні пенсії не приймалось.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про попередній прорахунок пенсії, а не про призначення. За заявою позивача відповідачем було проведено попередній розрахунок пенсії за віком за нормами Закону № 1058-IV. За наслідками проведеного перерахунку пенсії Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача який дає право на призначення пенсії за віком становить - 11 років 26 місяців 15 днів.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач передчасно звернулась до суду, не дотримавшись обов'язкової процедури особистого звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший пенсії з наданням пенсійному органу документів в підтвердження підстав для призначення/перерахунку пенсії.
На думку відповідача, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України та з урахуванням наведених доводів позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.
Відповідь на відзив, інші заяви по суті справи, додаткові докази та клопотання до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.02.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про попередній розрахунок пенсії. До заяви позивачем додано копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, трудової книжки, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб.
23.02.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перенаправлення документів.
Також 23.02.2024 позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою щодо надання мотивованої відповіді про неврахований стаж для подальшого звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву позивача від 23.02.2024, відповідачем надано відповідь, яку викладено у листі від 18.03.2024 №6116-4850/Д-02/8-0500/24, та повідомлено звернення від 23.02.2024, яке надійшло до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, переадресоване 01.03.2024 за вих. №1100-0207-8/13152 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстроване за вх. №4850/Д-0500-24 та розглянуте відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
За результатами розгляду звернення повідомляється наступне.
09.02.2024 позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надана заява про попередній розрахунок пенсії, що не є заявою про призначення пенсії за віком.
Заява була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961.
Статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно зі ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок.
Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом.
Відповідно до пунктів 2.11 - 2.13 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58 зазначено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші 0 трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по-батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи па підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Титульна сторінка трудової книжки позивача пошкоджена, що унеможливлює встановити кому саме належить трудова книжка.
Таким чином страховий стаж розраховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Страховий стаж позивача становить 11 років 3 місяці 15 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.
Рішення про відмову не виносилось, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Даний розрахунок відображено також у витязі ППВП ПФУ форми РС-право від 16.02.2024.
Не погодившись з листом відповідача від 18.03.2024 № 6116-4850/Д-02/8-0500/24 позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд керується наступним.
Згідно з ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п. 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Ст.26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пп. 1.7, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Як встановлено судом, позивач звернулась до відповідача з заявою про попередній розрахунок пенсії за три місяця до досягнення нею пенсійного віку.
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Розділом ІІ Порядку №22-1 визначені документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший та які повинні додаватись до відповідної заяви.
При цьому пунктом 1.8 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 та 4.7 Порядку №22-1 установлено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч.3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до п.17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із п.12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи; На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з п.2.28 р.II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
З аналізу наведених правових норм слідує, що розрахунок страхового стажу є складовою процедури призначення особі пенсії за віком, яка відбувається з прийняттям органом, що призначає пенсію, відповідного рішення, яке може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку, в тому числі і до суду.
Згідно із ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч.1 ст.5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.16 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ст.4 КАС України надано визначення терміну «індивідуальний акт», яким є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно із ч.2 та 6 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як роз'яснено Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп, ч.2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Суд враховує, що в даному випадку позивач не зверталась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно відповідач не приймав жодного рішення щодо призначення або відмови у призначенні позивачу пенсії.
Надання відповідачем відповіді на звернення позивача щодо попереднього розрахунку пенсії, яку позивач теоретично міг би отримувати у випадку призначення пенсії за віком, на думку суду, не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав.
Юридично значимим для позивача у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення може бути рішення відповідача, прийняте за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком.
Натомість, суд вказує, попередній розрахунок розміру пенсії є формою надання консультації пенсіонеру, яка не має обов'язкового значення і не є підставою для виникнення в особи певних прав чи обов'язків, тому такий розрахунок не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень, які можуть оскаржуватись до адміністративного суду згідно з ст. 5, 19 КАС України.
Обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача певний період роботи та повторно розглянути заяву про зарахування позивачу до страхового стажу певних періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.06.1981, за відсутності факту звернення останнього з заявою про призначення пенсії, наявності рішення про призначення пенсії або рішення про відмову у такому призначенні, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Викладення відповідачем у листі від 18.03.2024 №6116-4850/Д-02/8-0500/24 мотивів, по яким неврахована, при розрахунку попереднього стажу, трудова книжка позивача через те, що ця книжка пошкоджена, що унеможливлює встановлення кому саме належала трудова книжка, а страховий стаж (11 років 3 місяці 15 днів) розраховано згідно індивідуальними відомостями про застраховану особу, не є тотожним прийняттю відповідачем рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком з визначенням страхового стажу для призначення пенсії.
Висновки позивача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.06.1981 листом відповідача від 18.03.2024 №6116-4850/Д-02/8-0500/24 суд вважає помилковими.
З врахуванням суті позовних вимог та відсутності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які б створювали певні правові наслідки для позивача або порушували його права, суд не може перевіряти правильність обчислення страхового стажу позивача в межах попереднього розрахунку його пенсії та давати правову оцінку оскаржуваним діям відповідача.
Таким чином, оскільки відповідач не приймав жодного рішення про призначення або відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, то суд прийшов до висновку про відсутність порушеного права позивача, а відтак і про необґрунтованість позовних вимог.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 у справі №465/3058/15-а.
Разом з цим, суд звертає увагу, що питання стосовно правомірності зарахування/незарахування стажу та правильності нарахування пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" може бути вирішеним в майбутньому у разі прийняття пенсійним органом передбаченого законодавством рішення щодо призначення/відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та оскарження такого рішення ним в судовому порядку.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12. 1994, серія A, № 303-A, п.29).
В п.42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 фактичне місце проживання : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними рішення відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Повний текст рішення складено 26.06.2024.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова