26 червня 2024 рокуСправа №160/10349/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом-відповіддю №16989-6466/Т-01/8-0400/24 від 20.03.2024 щодо застосовування обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при виконанні рішення суду від 09.11.2023 у справі №160/20327/23 про перерахунок пенсії з 01.02.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2022 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адмінсуду від 09.11.2023 у справі №160/20327/23 у фактичному нарахованому розмірі з урахуванням сум індексації пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 грн без застосування обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №160/20327/23 зобов'язано ГУ ПФУ у Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки від 12.06.2023 №3/844 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, наданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Рішення суду набрало законної сили на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на вказане судове рішення. На письмовий запит позивача від 02.02.2024 до відповідача щодо надання інформації про стан виконання рішення суду, листом-відповіддю №16989-6466/Т-01/8-0400/24 від 20.03.2024 ОСОБА_1 повідомлено, що на виконання зазначеного рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 у розмірі 90% грошового забезпечення 28892,31 грн, яке зазначено у довідці від 12.06.2023 за №3/844, наданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Зазначено також, що обчислення розміру пенсії проведено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) і виплачується з 01.03.2024 у розмірі 23 610,00 грн. На думку позивача, обчислення розміру пенсії проведено відповідачем невірно. Відповідач на виконання рішення суду у справі №160/2032723 про перерахунок пенсії з 01.02.2022 застосував обмеження максимального розміру пенсії позивача сумою 10 прожиткових мінімумів непрацездатних осіб, встановлених законом на 01 січня календарного року, тобто виплачує фактично раховану пенсію у зменшеному розмірі. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернуся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
10.05.2024 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 160/20327/23 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2022 в розмірі 90 % від грошового забезпечення 28892,31 грн, яке зазначено у довідці від 12.06.2023 за № 3/844, наданої Південно - Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 становить 10288,46 грн. Перерахунок пенсії позивача за минулий час, повинен бути здійснено не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, тобто, за 12 місяців, які передують даті подання заяви на перерахунок пенсії та нової довідки про розмір грошового забезпечення, а не з дати з якої вимагає позивач. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.02.2021, суперечать приписам статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Чинним законодавством України не передбачено проведення перерахунку та виплату пенсії на підставі копії довідки про розмір грошового забезпечення. З 01.04.2024 виплата пенсії позивачу буде здійснюватися у розмірі 23610,00 грн з урахуванням обмежень, який обчислено на виконання рішення суду. Доплату за березень поточного року на виконання рішення суду у сумі 1101,20 грн нараховано на найближчий виплатний період.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у відповідності до вимог Закону №2262-ХІІ.
Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надано довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 12.06.2023 №3/844. Розмір грошового забезпечення за відповідною посадою за нормами, чинними на 01.01.2022, яке складається з наступних складових, а саме: посадовий оклад - 8 140,00 грн.; оклад за військове звання підполковник внутрішньої служби - 1 980,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 50% - 5 060,00 грн.; премія 147,3% - 8 513,94 грн.; надбавка за особливості проходження служби 48,2% - 5 198,37 грн.; всього: 28 892,31 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №160/20327/23 позов ОСОБА_1 - задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 12.06.2023 №3/844, виходячи з 90% сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 12.06.2023 №3/844, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 в адміністративній справі №160/20327/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Означене рішення набрало законної сили 24.01.2024.
На відповідне звернення позивача від 02.02.2024, листом №16989-6466/Т-01/8-0400/24 від 20.03.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 160/20327/23 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2022 в розмірі 90 % від грошового забезпечення 28892,31 грн, яке зазначено у довідці від 12.06.2023 за № 3/844, наданої Південно - Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 становить 10288,46 грн. Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З 01.04.2024 виплата пенсії позивача буде здійснюватися в розмірі 23 610,00 грн з урахуванням обмежень, який обчислено на виконання рішення суду.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії з обмеженням граничного розміру, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.
Закон №2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
На підставі пункту 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
За наведених обставин, станом на час розгляду цієї справи обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років, призначеної за нормами Закону № 2262-ХІІ не застосовуються.
Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру, що викладена в листі №16989-6466/Т-01/8-0400/24 від 20.03.2024 є протиправною.
Щодо формулювання позивачем позовних вимог про зобов'язання відповідача «виплачувати пенсію», суд зазначає, що такі вимоги спрямовані на майбутнє, тоді як судовому захисту в адміністративному процесі підлягають лише порушені права позивача на час звернення за судовим захистом.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії «у фактичному нарахованому розмірі з урахуванням сум індексації пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 грн…», суд також зазначає, що такі вимоги спрямовані на майбутнє, оскільки нарахування недоотриманих сум пенсії ще не відбулось.
За таких обставин, зазначені вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3593427049.1 від 17.04.2024.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 605,60 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосовування обмеження максимального розміру при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №160/20327/23.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №160/20327/23 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар