25 червня 2024 рокуСправа №160/21451/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є. розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення у справі №160/21451/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фермерського господарства "АГРОР" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ-НАТ ТРЕЙД" (відповідач-2), Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (відповідач-3) про визнання недійсними договорів,-
Представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подав до суду заяву про роз'яснення судового рішення у якій зазначив, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року по справі № 160/21451/23 закрито провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фермерського господарства "АГРОР", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ-НАТ ТРЕЙД", Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" про визнання недійсними договорів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на відсутність в резолютивній частині ухвали інформації до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи та інформації про направлення справи за встановленою юрисдикцією, просив роз'яснити яким чином та за яким підстав, судом не враховано та не забезпечено виконання чинного законодавства, у разі ж якщо останнє є лише опискою суд просимо виправити таку описку, шляхом постановлення ухвали.
Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, встановив наступне.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 закрито провадження у справі №160/21451/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фермерського господарства "АГРОР", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ-НАТ ТРЕЙД", Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" про визнання недійсними договорів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набрала законної сили 11.04.2024.
Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 254 КАС України передбачено порядок роз'яснення судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановляння ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим вказана правова норма не містить.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.02.2019 року у зразковій справі №806/3265/17.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення формальних недоліків судового рішення, який полягає в усуненні неясності судового рішення, викладення рішення суду у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але з його змісту слідує, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
До такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 18.10.2018 року у справі №823/867/16, від 21.08.2018 року у справі №803/3805/15 тощо. Касаційний суд відмовив у задоволенні заяв про роз'яснення судового рішення, виходячи з того, що із зазначених заявниками мотивів звернення не вбачалося зв'язку між порушеними питаннями та змістом винесеного рішення. Тобто заявники не вказали, у чому саме полягає нечіткість, незрозумілість останнього та неточність формулювань, застосованих в рішенні суду, та що викликає труднощі у розумінні його змісту. Верховний Суд підкреслив необхідність чіткого визначення в заяві про роз'яснення судового рішення, у чому саме полягає незрозумілість його змісту; які формулювання викликають труднощі у його розумінні або виконанні.
Так, наведені заявником у заяві доводи щодо необхідності роз'яснення судового рішення зводяться до незазначення судом в резолютивній частині ухвали від 11 квітня 2024 року інформації щодо юрисдикції суду до якого віднесено розгляд справи та інформації про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Так, у мотивувальній частині ухвали від 11.04.2024 судом зазначено, що у цій справі суб'єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб'єктами приватного права (господарюючими суб'єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом. Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст. 20 ГПК України, враховуючи, що відповідач 1 та відповідач 2 діяли як самостійні господарюючі суб'єкти, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Судом також наголошено, що вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст. 20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.
Отже, вказаною ухвалою судом роз'яснено позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції господарського суду.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство не зобов'язує суд наводити таке роз'яснення саме у резолютивній частині судового рішення.
Крім того, з огляду на положення ч. 1 ст. 239 КАС України, вирішувати питання щодо направлення справи за встановленою юрисдикцією уповноважено лише суд апеляційної або касаційної інстанції за відповідною заявою позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ухвала від 11.04.2024 є зрозумілою і не містить у собі труднощів для розуміння її точного змісту. В судовому рішенні чітко зазначено мотиви, з яких виходив суд при його прийнятті, а також положення закону якими він керувався.
За таких обставин, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 не підлягає роз'ясненню, оскільки є зрозумілою, не містить будь-яких положень щодо яких можуть виникнути суперечності стосовно їх розуміння.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення.
Керуючись ст. ст. 14, 241-246, 254, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення у справі №160/21451/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна