26 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2871/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) визнання протиправними дій щодо відмови відповіддю №149 від 20.02.2024 у вирішенні порушених питань у зверненні від 30.01.2024 наданого у відповідності до норм Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996; зобов'язання повторно розглянути звернення від 30.01.2024 із вирішенням порушених питань у відповідності до норм Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати моральної шкоди у розмірі 40 880,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на речовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 .
Зазначає, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2010 у справі № 2-953/10 позов задоволено, рішення набрало законної сили 08.06.2010, на виконання рішення суду видано виконавчий лист. 10.02.2022 позивач звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. 23.02.2022 ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області по справі №2-953/10 позивачу поновлено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. 29.08.2022 постановою Волинського апеляційного суду, ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.02.2022 по справі №2-953/10 про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа скасовано. Позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду (справа №140/6916/22) з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання здійснити нарахування та виплату належних грошових коштів в сумі 7 450,00 грн., тобто з позовною заявою в порядку виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2010 у справі № 2-953/10. 26.12.2022 рішенням суду першої інстанції у справі № 140/6916/22 у задоволенні позову відмовлено. 29.01.2024 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішенням суду першої інстанції від 26.12.2022 у справі № 140/6916/22 скасовано, провадження у справі №140/6916/22 закрито, оскільки спір з тих самим предметом з тих самих підстав між тими ж сторонами.
Позивач зазначає, що на день звільнення та виключення зі списків особового складу частини його не забезпечено речовим забезпеченням та без згоди виключено зі списків особового складу частини.
З метою реалізації прав та законних інтересів ОСОБА_1 30.01.2024 звернувся до відповідача із заявою в якій просив вирішити порушенні питання у порядку Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР). Крім того, заявою від 08.03.2024 позивач просив нарахувати та виплатити моральну шкоду через тривале невиконання зобов'язань у межах 14 прожиткових мінімумів в розмірі встановленому на дату виплати відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України».
Однак, відповідач листом №149 від 20.02.2024 повідомив про відмову вирішення прокушених питань в порядку Закону №393/96-ВР, оскільки вважає, що дане питання уже вирішене по суті.
З метою реалізації своїх прав та законних інтересів позивач просив вирішити порушені питання у порядку Закону №393/96-ВР, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.19).
У відзиві на позовну заяву від 29.03.2024 представник відповідача проти позовних вимог заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав, що одразу після закриття провадження у справі №140/6916/22 позивач знову надсилає ідентичне звернення з тим самим предметом і вказує ті самі підстави (його право на отримання грошових коштів в сумі - 7454,70 грн.). Відповідно до Закону №393/96-ВР військова частина НОМЕР_1 зазначила про ідентичне звернення і відповідно надала відповідь позивачу. На переконання військової частини НОМЕР_1 позивач, який неодноразово звертався з тим самим зверненням та звертався до суду за захистом прав усвідомлено зловживає своїми процесуальними правами, оскільки позивач не здійснював ніяких дій протягом 10 років, відволікає військову частину НОМЕР_1 від першочергово виконання завдань за призначенням у період збройної агресії з боку російської федерації, коли в країні ведуться бойові дії, і військова частина НОМЕР_1 здійснює заходи з всебічного захисту територіальної цілісності країни.
Крім того, щодо не нарахування та не виплати позивачу моральної шкоди у розмірі 40 880,00 грн. вказав, що зі змісту позовної заяви не зрозуміло в чому полягає протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , адже не виплата позивачу компенсації за речове майно, як встановлено судом з приводу поновлення виконавчого листа, є наслідком саме бездіяльності позивача щодо реалізації його права.
Крім цього варто зауважує, що лист з вимогою про виплату моральної компенсації ОСОБА_2 був надісланий до військової частини НОМЕР_1 08.03.2024, а позовна заява в суд була подана 11.03.2024, тобто позивач не дочекавшись відповіді від військової частини НОМЕР_1 подав позов до суду з питань порушених у вищезазначеному листі. Військовою частиною НОМЕР_1 встановлено що позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди та її ступеню, за яких обставин вони заподіяні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. Таким чином, на думку військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Також військова частина НОМЕР_1 хоче звернути увагу суду на наданий позивачем документ що встановлює особу та підтверджує громадянство. Так, встановлено, що паспорт громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виданий 25.031996, тобто при досягненні 25 років. Однак, з доданої копії документа не вбачається на сторінці 3 вклеєне фото при досягнені 45 річного віку, відповідна подія відбулась 12.03.2016. Тобто з 2016 року по 2024 рік вказаний документ відповідно до пункту 8 вищезгаданої постанови вважається недійсним.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами представник відповідача просив закрити провадження у справі (а.с.23-28).
З наданої до суду відповіді на відзив вбачається, що питання порушені у зверненні від 30.01.2024 відповідачем вирішені не були у зв'язку з відсутністю правових підстав для розгляду звернення, тому вважає відповідь відповідача такою, що носить виключно формальний характер всупереч чинному законодавству України.
Щодо відшкодування завданої моральної шкоди, ОСОБА_1 вказує, що він дійсно звільнився з військової служби у 2010 році, однак, зазначає, що і відповідач не виконував свої зобов'язання протягом 14 років, а тому розмір моральної шкоди розраховано за період з 2010 року по момент подання позову у 2024 році. Розмір моральної шкоди розраховано виходячи з розміру 14 прожиткових мінімумів, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», тобто за кожен рік (2 920,00 грн. х 14 = 40 880,00 грн.), що на думку позивача є належною сатисфакцією понесених душевних страждань за вказаний період.
У зв'язку з наведеними обставинами просив позов задовольнити (а.с.29-33).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2010 році звільнено з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області та рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2010 ухвалено, зокрема зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати заявнику речове майно в кількості 30 одиниць на загальну суму 7 454,70 грн.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.01.2011 змінено порядок і спосіб виконання вищезгаданого рішення суду та стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь заявника вартість речового майна в сумі 7 454,70 грн.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.02.2022 по справі №2-953/10 було задоволено заяву ОСОБА_1 та поновлено строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа №2-9533/10 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь вартості речового майна в сумі 7 454,70 грн.
29.08.2022 Волинським апеляційним судом була винесена постанова про скасування ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.02.2022 та постановлено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
15.09.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у відповідь на яку в/ч НОМЕР_1 28.09.2022 повідомила, що підстави для виплати заявлених коштів відсутні, оскільки 29.08.2022 Волинським апеляційним судом було винесено постанову про скасування ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.02.2022 та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (а.с.14).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №140/6916/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №140/6916/22 скасовано. Провадження у справі №140/6916/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії закрито.
30.01.2024 позивачем подано до відповідача заяву у якій він вказав, що в/ч НОМЕР_1 не виконано рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2010 у справі №2-953/10, яким зобов'язано видати невидане станом на 22.04.2010 речове майно в кількості 30 одиниць на загальну суму 7 454,70 грн та замінено на виплату грошових коштів в розмірі 7 454,70 грн. Зазначив, що невиплачений військовою частиною борг не скасований, тому просив вирішити порушене питання щодо повернення коштів (а.с.11).
Листом №149 від 20.02.2024 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що відповідачем у відповідь на заяву від 30.08.2022 яка є аналогічною за формою, змістом і прохальною частиною заяві від 30.01.2024 було надано вичерпну відповідь листом №533 від 28.09.2022. Крім того, вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393-96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, яке вже вирішене по суті. У зв'язку з цим, відсутні правові підстави для опрацювання та надання відповіді по суті заданих у заяві від 30.01.2024 питань (а.с.23).
08.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив надати відомості щодо відповідальної особи за виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2010 у справі №2-953/10 та нарахувати та виплатити моральну шкоду через тривале невиконання рішення суду; моральну шкоду відшкодувати в межах 14 прожиткових мінімумів в розмірі встановленому згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 2 920,00 грн. х 14 = 40 880,00 грн. (а.с.15).
Вважаючи дії в/ч НОМЕР_1 протиправними ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною 3 статті 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 7 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно зі статтею 8 Закону №393/96-ВР письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання (ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР).
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов'язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України «Про звернення громадян».
З метою організації роботи зі зверненнями громадян, їх прийому в системі Міністерства оборони України, прийнято Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яку затверджено наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.2 розділу 2 Інструкції, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
Згідно з пунктом 4 розділу 2 Інструкції, не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше вирішене по суті, а також ті скарги, які подані з порушенням термінів, передбачених статтею 17 Закону України «Про звернення громадян», та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу військового управління, командир військової частини, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Пунктом 5 розділу 2 Інструкції передбачено, що відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України Про звернення громадян і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до п.12 Інструкції, повторними вважаються звернення, у яких:
оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу військового управління;
повідомляється про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу надходження останнього минув установлений законодавством термін розгляду і відповідь громадянину не надавалась;
не вирішене по суті або вирішене не в повному обсязі питання, порушене в першому зверненні;
звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні питання, порушеного в попередньому зверненні.
При цьому, пунктами 14, 15 розділу 2 Інструкції передбачено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян». Якщо у зверненні поряд з питаннями, що належать до компетенції органу військового управління, військової частини, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то під час надання відповіді на звернення орган військового управління, військова частина також роз'яснює громадянину порядок розгляду цих питань.
Як вже зазначалося судом, приписами статті 8 Закону №393/96-ВР визначено вичерпні підстави для відмови у розгляді звернення, а саме: письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позивач, керуючись Законом України «Про звернення громадян», звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою від 15.09.2022 відповідь на яку було надано від 28.09.2022.
17.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо відмови відповіддю від 28.09.2022 №533 здійснити нарахування та виплату належних грошових коштів в сумі 7450,00 ОСОБА_1 за заявою від 30.08.2022, наданої у відповідності до норм Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР, та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 належних йому грошових коштів в сумі 7 450,00 грн.
26.12.2022 Волинським окружним адміністративним судом було винесено рішення №140/6916/22, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №140/6916/22 скасовано та провадження у справі №140/6916/22 закрито.
30.01.2024 позивач повторно звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою в якій просив виплатити компенсацію за недоотримане речове майно, однак відповідач листом від 20.02.2024 відмовив у розгляді та опрацюванні заяви, оскільки таке питання уже було вирішено по суті.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що порушене у зверненнях питання було вирішено раніше та у зв'язку з повторністю аналогічних звернень, а також відсутністю нових даних, відповідачем прийнято рішення про припинення розгляду звернення від 30.01.2024.
Відповідач відповідно до положень Закону №393/96-ВР та Інструкції повідомив позивача про припинення розгляду звернення, що підтверджується відповіддю від 20.02.2024.
Відповідно до дослідженого судом змісту та суті звернення позивача від 30.01.2024, можна встановити, що воно є повторним та ідентичним по змісту зверненню від 15.09.2022, а сама суть звернення уже була розглянута Волинським окружним адміністративним судом та винесено рішення у справі №140/6916/22 від 26.12.2022, яке набрало законної сили. Таким чином, керуючись нормами Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР, звернення подані одним і тим же громадянином з одного і того ж питання і до одного й того ж органу, та попереднє звернення є вирішеним по суті не розглядаються .
Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, під час судового розгляду справи судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача по відношенню до позивача у спірних правовідносинах, у зв'язку із чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, на підставі Закон України «Про звернення громадян», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя А.Я. Ксензюк