26 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1266/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, без застосування положень частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), з 01.12.2023 року.
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, без застосування положень частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), з 01.12.2023 року.
Позовні обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону №1058-IV зі зниженням пенсійного віку, передбаченим статтею 55 Закону №796-ХІІ. Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж (для жінок - 15 років), однак ГУ ПФУ у Волинській області відмовило у здійсненні такого перерахунку пенсії.
Із вказаною відмовою позивач не погоджується, зазначивши, що їй пенсія призначена до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (тобто до 11 жовтня 2017 року), яким було встановлено пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону №1058-IV. Оскільки пенсія не призначається вперше, а належить до перерахунку, то, на думку позивача, на неї не поширюється вказана умова, та їй відповідно до статті 56 Закону №796-XII повинен бути проведений перерахунок пенсії шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що за приписами пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи у чоловіків не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, лише у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV. Вказана стаття визначає розмір пенсії залежно від наявного в особи стажу. Порядок доплати до пенсії за понаднормативний страховий стаж регламентований статтею 28 Закону №1058-IV, згідно з якою за кожен рік страхового стажу понад 35 років для чоловіків та 30 років для жінок пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, визначеного законом.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від сторін не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, яка призначена із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, з 22.04.2014.
21.11.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні.
Листом від 11.12.2023 №37288-36751/К-02/8-0300/23 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення зазначеного перерахунку.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду.
Предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії позивача відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ зі збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон №796-XII.
Статтею 56 Закону №796-XII встановлено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) для осіб, на яких розповсюджується дія цього Закону.
Пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) установлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (далі - Закон №2148-VIII) пункт 2 статті 56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами “у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування””.
За приписами частини першої статті 27 Закону №1058-IV (набрав чинності 01 січня 2004 року) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Поряд з тим положеннями частини другої статті 27 Закону №1058-IV (і в первісній, і в чинній редакціях) обумовлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Отже, Законом №1058-IV передбачено два варіанти обчислення розміру пенсії за віком у солідарній системі, з яких особа може обирати найбільш вигідний для себе. Перший варіант - за новою формулою, другий - за так званою “двоскладовою формулою”. Основою для обчислення розміру пенсії за новою формулою є скоригована заробітна плата та коефіцієнт страхового стажу. Другий варіант - за двоскладовою формулою передбачає визначення розміру пенсії, яка складається із двох частин, які сумуються: одна частина припадає на період стажу до набрання чинності Законом №1058-IV (стаж до 01 січня 2004 року) і визначається відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а друга частина пенсії - на період страхового стажу після набрання чинності вказаним Законом.
Абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV в первісній редакції було передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
Абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV в чинній редакції передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Абзац четвертий цієї частини залишився незмінним і передбачає, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
До набрання чинності Законом №1058-IV, тобто до 01 січня 2004 року, порядок обчислення пенсії із заробітної плати визначався Законом України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення”.
Так за статтею 19 Закону №1788-XII (в редакції до 01 січня 2004 року), пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії. Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом а статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Воднораз статтею 64 Закону №1788-XII визначено, що пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
За правилами про визначення середньомісячного фактичного заробітку (стаття 65) для обчислення пенсій брався заробіток (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі. Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначався шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховувалися як повні календарні місяці роботи. У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше 24 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначався шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців.
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що пункт 2 статті 56 Закону №796-ХІІ перебуває у системному зв'язку із статтею 19 Закону №1788-XII саме завдяки посередництву частини другої статті 27 Закону №1058-IV.
Оскільки саме за загальними правилами, визначеними у статті 19 Закону №1788-XII (тобто за раніше діючим законодавством), пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку, а за кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, то логічно, що з урахуванням пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ громадянам, що мають статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорій 1, 2, 3, 4, пенсія збільшується на 1 відсоток заробітку на пільгових умовах, тобто за кожний повний рік роботи понад 20 років чоловікам і 15 років жінкам.
Так як частина перша статті 27 Закону №1058-IV не передбачає обрахунку пенсії у відсотках до заробітку взагалі, тому й можливість збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за понаднормативний стаж за цією правовою нормою виключена. Тому і перерахунок пенсії на умовах, визначених у пункті 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, видається неможливим.
Натомість частина друга статті 27 Закону №1058-IV дає можливість особі скористатися своїм правом на те, щоб частину розміру її пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, було визначено відповідно до раніше діючого законодавства, тобто із відсоткового відношення до заробітку.
Саме тому Законом №2148-VIII, що набрав чинності 11.10.2017, пункт 2 статті 56 Закону №796-ХІІ і було доповнено словами і цифрами “у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Оскільки позивачу пенсія обрахована на умовах, визначених у частині першій статті 27 Закону №1058-IV, і позивач не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої цієї статті (саме так і сформульована її заява від 21.11.2023), то правові підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ відсутні.
При вирішенні цього спору судом враховано правові висновки Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі №280/656/20, за змістом яких Законом №2148-VIII змінено правове регулювання відносин в частині збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ і таке збільшення є можливим лише на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону №1058-IV.
Верховний Суд зробив висновок, що оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а наголошував на збереженні визначених частиною першою статті 27 Закону №1058-IV умовах пенсійного забезпечення, то відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років (для чоловіків).
Суд звертає увагу, що спірні відносини виникли у листопаді 2023 року, оскільки з відповідною заявою позивач звернулась 21.11.2023.
На цей час Законом №2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ці норми є такими, що розповсюджуються на правовідносини, які виникли або тривали на час набрання ними чинності.
Зважаючи на те, що надбавки за понаднормативний стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону 2148-VIII позивач не мала, питання щодо її призначення повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто 21.11.2023.
Аналогічну правову позицію було висловлено постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №300/2091/21.
Також, у суду відсутні будь-які правові підстави для застосування до спірних, наразі триваючих правовідносин, частину другу статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.10.2017.
З огляду на те, що позивач не довела обставин, які б свідчили про порушення її прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Ю. Сорока