м. Вінниця
25 червня 2024 р. Справа № 120/7758/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром 1500,00 грн з 01.03.2023 після проведення її індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168.
Тому, з метою зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого п. 1-7 цієї Постанови, максимальним розміром 1500,00 грн із урахуванням виплачених сум, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.06.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Установлено строк для подання заяв по суті.
20.06.2024 представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/8511/23.
Вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки набрання законної сили рішенням за результатом розгляду іншої справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Як встановлено судом з даних Єдиного державного реєстру судових рішень у межах справи № 320/8511/23 оскаржуються окремі положення постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", яка є нормативно-правовим актом.
Рішенням суду першої інстанції у справі № 320/8511/23, яке на даний час не набрало законної сили, окремі положення Постанови КМУ № 168 було визнано протиправними та нечинними.
Натомість у цій справі позивач оскаржує дії відповідача, вчинені на підставі Постанови № 168, а саме: щодо обмеження збільшення в результаті перерахунку пенсії, сумою 1500,00 грн.
Водночас, з системного аналізу положень КАС України вбачається відмінність у правових наслідках визнання протиправним та скасування і визнання протиправним та нечинним відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України та ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/8511/23, у випадку набрання ним законної сили, не вплине на вирішення цієї справи, оскільки не має ретроспективної дії.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що рішення, ухвалене у справі № 320/8511/23, незалежно від результату її розгляду, не може змінювати правове регулювання правовідносин у справі № 120/7758/24, оскільки оскаржуване у справі № 320/8511/23 положення абзацу 2 пункту 10 Постанови КМУ № 168 на момент виникнення спірних правовідносин у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії були чинними і підлягали безумовному застосуванню відповідачем.
Подібний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 20.06.2024 по справі № 620/13042/23.
З урахування зазначеного, а також враховуючи те, що наведена представником позивача обставина не може вважатися такою, що зумовлює неможливість розгляду цієї справи, в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 120/7758/24 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 236, 248, 256 КАС України, -
В клопотанні представника позивача про зупинення провадження у справі № 120/7758/24 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна