м. Вінниця
25 червня 2024 р. Справа № 120/5979/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2 , якому за життя була встановлена 3 група інвалідності та видано відповідне посвідчення інваліда війни. Відповідно до статей 4 та 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач вважає, що вона є особою, на яку поширюються положення ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому 12 грудня 2023 року позивачка звернулась до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу посвідчення - «Посвідчення члена сім'ї загиблого» згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302. Проте, відповідач відмовив ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки відсутній протокол військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку смерті її чоловіка з військовими діями.
Позивач вважає протиправною відмову, тому, з метою отримання відповідного посвідчення, вона звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
29.05.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно зі ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідач зазначає, що чоловік позивачки згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 29.03.2000, мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, отримав інвалідність у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕК серії ВТЕ-27 №003576 від 11.03.1988.
Однак вказує, що для отримання посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни позивачці необхідно було надати відповідачу документи, які б підтверджували факт смерті чоловіка, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
12.06.2024 представник позивача подала клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 25.06.2024 у задоволенні клопотання представника позивача відмовлено.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є вдовою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
Чоловік позивачки ОСОБА_2 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 29.03.2000 мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. Отримав інвалідність у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, що вбачається з довідки МСЕК серії ВТЕ-27 №003576 від 11.03.1988.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.09.2023, ОСОБА_2 помер.
12.12.2023 позивач звернулася до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із зверненням щодо встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни.
У листі від 21.12.2023 відповідач повідомив, що у зверненні позивачки відсутній витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку смерті її чоловіка з військовими діями, а тому немає законних підстав встановити їй статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Позивач вважає протиправною відмову, тому з метою встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, вона звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XІІ).
Відповідно до ч. 1-2 статті 4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно ч.1 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктами 1 та 9 ч.2 статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців та встановлення інвалідності під час виконання обов'язків військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 мав посвідчення інваліда 3 групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_1 ). Інвалідність отримав у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії ВТЕ-27 №003576 від 11.03.1988.
Отже, на нього поширювалась дія Закону № 3551-ХІІ.
Пунктом 1 статті 10 Закону № 3551-XII передбачено, що чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Виходячи з встановлених обставин справи, ОСОБА_2 був ветераном війни в розумінні статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позаяк за життя став інвалідом внаслідок виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до п. 2 статті 10 Закону № 3551-XII чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
На підставі абз. 16 п. 1 ч. 1 статті 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Згідно пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Отже, зі змісту вищезазначеної норми слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Оскільки позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який мав статус інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XІІ, остання має право на встановлення їй статусу члена сім'ї померлого інваліда війни.
Таким чином, відповідач неправомірно відмовив у встановленні позивачу такого статусу, оскільки позивач, як член сім'ї померлого ветерана війни, має право на отримання відповідного посвідчення.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити, шляхом визнання протиправною відмову відповідача у наданні позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 38782790).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна