Справа №757/23962/21-к
Провадження №11-кп/824/4198/2024. Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.115, ч. 3 ст. 289 КК України. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_2
Іменем України
24 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
за участю обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
перекладача ОСОБА_12 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі ВКЗ з ДУ "Київській слідчий ізолятор № 13 матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020000000000502, по обвинуваченню:
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358КК України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.5,6,11,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року,
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року
продовжено строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 до 04 липня 2024 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва та ухвалити нову, якою обрати більш м'який запобіжний захід обвинуваченим у вигляді цілодобового домашнього арешту та встановити розмір застави, яка може забезпечити належне виколення обвинуваченим обов'язків прибувати до суду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що подальше тримання під вартою обвинувачених є необґрунтованим. Обвинувачені тримаються під вартою вже більше трьох років, а фактично під старю для застосування винятково запобіжного заходу тримання під вартою, суд зазначає лише на тяжкість покарання, яка може спонукати їх переховуватися від суду. При цьому апелянт зазначає, що судові засідання призначаються з інтервалом раз на два місяці виключно для продовження тримання під вартою, без будь-яких дій, передбачених судовим розглядом.
Крім того, апелянт зазначає, що ризики, які існували на досудовому слідстві, зменшилися у зв'язку із повною неможливістю вплинути на потерпілого, оскільки потерпілий знаходиться в міжнародному розшуку з приміткою особливо жорстокий і знайти його на даний час не мають можливості не те, що суд, а навіть всі країні Інтерполу.
Також апелянт вказує, що зменшення можливості втечі обвинувачених обумовлена тим, що на даний час в країні триває військовий стан і на даний час незаконно перетнути кордон не мають можливості навіть громадян України, а у іноземців така можливість майже на нулі. Крім того, у зв'язку з військовим станом, на даний час, чоловікам заборонено пересуватися без документів, підтверджуючих відношення до військової служби, а тому, на даний час будь-яке порушення обвинуваченими умов цілодобового домашнього арешту та спроба переїхати в інше місто непомітно є майне неможливою і на першому ж блокпосту їх буде затримано.
Крім того, апелянт зазначає, що в матеріалах справи знаходяться договори оренди житла, в якому обвинувачені можуть проживати під час застосування цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.
Апелянт вказує, що обвинувачені, готові сплатити заставу, яка зможе забезпечити їх належну поведінку та буде значним поповненням держаного бюджету України під час війни.
Також захисником ОСОБА_7 одночасно із апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 13 травня 2024 року, таким чином останній день п'ятиденного строку на подання апеляційної скарги є 18 травня 2024 року, який є вихідним днем. Таким чином апеляційна скарга подається в перший робочий день після дати закінчення строку, яка припала на неробочій день.
У зв'язку із вищевикладеним, просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року та прийняти його апеляційну скаргу до розгляду.
Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апелянта про поважність пропуску строків на апеляційне оскарження, оскільки наведені у клопотанні обставини підтверджуються матеріалами справи. З цих підстав суд задовольняє клопотання захисника ОСОБА_7 та поновлює йому строк на апеляційне оскарження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, з підстав наведених у ній, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника обвинувачених, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, вивчивши надані судом першої інстанції матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів провадження, на розгляді Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020000000000502, по обвинуваченню ОСОБА_16 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.5,6,11,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.4 ст.358 КК України та ОСОБА_14 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.5,6,11,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, в якому здійснюється судовий розгляд.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 до 04 липня 2024 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що наведені у клопотанні дані, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, свідчать про продовження існування ризиків, наведених у клопотанні прокурора та передбачених ст.177 КПК України, зокрема переховування обвинувачених від суду, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 є громадянами Чорногорії, а ОСОБА_10 та ОСОБА_19 - Республіки Сербія, в'їхали на територію України як туристи, в Україні не мають постійного місця проживання та реєстрації.
Врахувавши обставини вчинених злочинів, їх тяжкість, дані про осіб обвинувачених, суд дійшов висновку про необхідність продовження строків тримання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів унеможливить встановлення істини у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії,
передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як визначено положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обраного обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано та на законних підставах врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 і які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
В той же час суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.
Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі, в тому числі клопотання захисника про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який, а саме у виді домашнього арешту або застави, де суд прийшов до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобіганню встановленим ризикам.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, колегія суддів,
Задовольнити клопотання та поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до 04 липня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не
підлягає. С У Д Д І:
ОСОБА_2. ОСОБА_3. ОСОБА_4