Головуючий у суді першої інстанції Волошин В.О.
Єдиний унікальний номер справи № 761/32370/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8780/2024
Іменем України
26 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У вересні 2023 року позивач ТОВ «ФК «Аваліст» звернувся до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2019р. між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 49800,0 грн. строком до 29 листопада 2024р., зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 0% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки - 20,0 % річних, а повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів, тому підписуючи вказаний договір відповідач заявив, що ознайомлений із паспортом кредиту та проінформований про умови кредитування у тому числі з умовами відповідальності, при цьому надав згоду на відступлення прав вимоги за кредитним договором.
17 грудня 2021р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» було укладено договір факторингу №17/12/21, що підписаний електронним підписом на підставі якого Банк передав новому кредитору право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості на підставі чого новий кредитор одержав право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами. Таким чином, до позивача перейшли права вимоги по кредитному договору у розмірі 52156,87 грн., зважаючи на те, що всупереч вимогам вказаного кредитного договору відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми заборгованості не виконав, жодного платежу з моменту отримання права вимоги до відповідача ним не здійснив, при цьому позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій з моменту отримання права вимоги по договору факторингу.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого права.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь: суму заборгованості за кредитним договором № 2027604251 від 29 листопада 2019 року в розмірі 52156,87 грн; судовий збір у розмірі 2684,0 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «ФК «Аваліст» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У апеляційній скарзі вказує, що жодних заперечень щодо того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання відповідачем висловлено не було.
Суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості, а також позивачем не надано до суду виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім'я відповідача.
Зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит. Строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за власним особистим підписом.
Вказує, що після отримання повного тексту оскаржуваного рішення звернулись до АТ «ОТП Банк» з запитом про отримання детального розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №2027604251 від 29.11.2019 року. Зазначає, що вказані документи не передавались за договором факторингу №17/12/21 від 17.12.2021 року тому просять долучити та прийняти їх при розгляді справи в апеляційному порядку.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 156,87 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Встановлено, що 29 листопада 2019 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір (а.с. 5), за яким банк надав відповідачу кредит на придбання товару в розмірі 49800,0 грн. строком до 29 листопада 2024 року зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 0% від суми кредиту (п.1.1 кредитного договору) та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 20,0 % річних (п. 2. кредитного договору).
Згідно з п. 3 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем ануїтетних платежів, згідно Графіку платежів.
Також встановлено, що 17 грудня 2021 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» уклали договір факторингу №17/12/21, умовами якого встановлено, що первісний кредитор передає, новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (п. 1.1. договору факторингу) (а.с. 6-11).
За договором факторингу № 17/12/21 новий кредитор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами (п. 1.3. договору факторингу).
Крім цього, 17 грудня 2021 року був складений і підписаний акт приймання-передачі (а.с. 12), згідно з яким АТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ФК «Аваліст» прийняло, згідно з вимогами п.8.3. договору факторингу за № 17/12/21 реєстр боржників № 1 (а.с. 14).
Згідно з витягом з реєстру боржників №1 заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 17 грудня 2021р. становить 52156,87 грн., з яких загальна сума боргу по тілу в валюті кредиту - 45278,66 грн., загальна сума боргу по відсотках у валюті кредиту - 6878,21 грн. (а.с. 14). Суд звертає увагу, що зазначений витяг з реєстру боржників, не містить особистих підписів посадових осіб, і не засвідчений в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач не надав суду відомості щодо визначення сторонами кредитного договору порядку та строків сплати суми заборгованості за кредитним договором (Графік платежів), як і не надав суду докази про виконання банком умов кредитного договору щодо надання позичальнику кредитних коштів. В матеріалах справи відсутні зазначені відомості.
Разом з тим, позивач як письмовий доказ надав суду повідомлення про розірвання кредитного договору та повернення суми боргу (а.с. 15), при цьому з наданих копію поштового відділення (а.с. 16) неможливо встановити, який саме документ було надіслано на ім'я відповідача та чи надсилалося позивачем саме вищезазначене повідомлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на тому, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором складає 52156,87 грн, згідно з правом вимоги, яке було набуто позивачем, вважаючи, що зазначена сума заборгованості є безспірною. Протягом всього часу розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав суду жодного належного і допустимого доказу, в обґрунтування суми заборгованості, при цьому матеріали справи не містять жодного розрахунку, який би надавав суду можливість здійснити перевірку правильності суми заборгованості.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30 грудня 1998р. № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Проте, ТОВ «ФК «Аваліст» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки , та інше), тому у суду були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є обгрунтованими.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості, а також позивач не надав суду виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім'я сторони відповідача.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003р. № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту, а також виписки за картковими рахунками та сам розрахунок заборгованості з моменту укладення кредитного договору в якому прослідковується виконання умов зобов'язання відповідачем по вищевказаному кредитному договору.
Суд правильно зауважив, що наданий витяг з реєстру боржників №1 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність суми боргу перед позивачем та наявність самої заборгованості, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом.
За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, наявність самої заборгованості та періоду її нарахування.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України вказано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
За ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, в ст. 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у з зв'язку із його недоведеністю.
Посилання у апеляційній скарзі на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.
З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги ТОВ «ФК «Аваліст» додано нові докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме - деталізовану виписку по картковому рахунку.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виписка про рух коштів по картці була наявна у кредитора на час пред'явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції, однак, не була додана позивачем до позовної заяви. Жодні докази, що вказують на поважність причин щодо неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачем не висловлювалося жодних заперечень з приводу виниклої заборгованості, в той час як позивач надав суду розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів на рахунку.
Однак, такі доводи ТОВ «ФК «Аваліст» не заслуговують на увагу, оскільки у силу вимог закону позивач повинен надати суду всі наявні у нього докази, що стосуються предмету спору, разом з позовною заявою.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова