Постанова
Іменем України
26 червня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/11018/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Таращанського районного суду Київської області
від 07 березня 2024 року
та на додаткове рішення Таращанського районного суду Київської області
від 25 березня 2024 року
в складі судді Зінкіна В. І.
у цивільній справі №379/715/23 Таращанського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа - ОСОБА_3
про стягнення грошових коштів у зв'язку з продажем товару неналежної якості та відшкодування моральної шкоди.
У травні 2023 року ОСОБА_4 , звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом, в якому посилаючись на продаж йому відповідачем товару неналежної якості, просив:
- стягнути з відповідача 100 000,00 грн в рахунок відшкодування збитків у зв'язку із продажем неякісного товару - автомобіля марки «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , cірого кольору.
- стягнути з відповідача 100 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з продажем неякісного товару;
В обґрунтування позову зазначав, що 30 серпня 2022 року, близько 19 години ОСОБА_2 передав йому автомобіль марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 сірого кольору, а також свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 , і він будучи впевненим у належній якості та законності придбаного ним товару, а також у добросовісності продавця, передав відповідачу ОСОБА_2 2 500,00 доларів США (що еквівалентно 100 000,00 грн.) за автомобіль.
Вважав, що таким чином, між сторонами відбулося фактичне укладення угоди купівлі-продажу автомобіля марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 сірого кольору.
06 листопада 2022 року придбаний позивачем у відповідача автомобіль марки «Форд Фокус» та свідоцтво про його реєстрацію було вилучено у позивача працівниками поліції до відділення поліції №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, оскільки в ході перевірки документів на вищевказаний автомобіль було виявлено ознаки їх підробки.
З даного приводу позивач ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо нього з боку ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Вказану інформацію внесено до ЄРДР за №12022116290000165 від 18.11.2022 року, проте 16 квітня 2023 року дане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. З мотивувальної частини постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 склалися цивільно-правові відносини, які являють собою невиконання умов договору купівлі-продажу з боку особи, яка продавала вищевказаний автомобіль, тому склад кримінального правопорушення відсутній.
Також в рамках кримінального провадження було проведено судову технічну експертизу документів, згідно висновку якої №СЕ-19/111-22/49659-ДД від 23.11.2022 року бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль «Форд Фокус», виданого ТСЦ 5147 01.03.2019 року на ім'я ОСОБА_3 , за розміром, способом друку та за спеціальними елементами захисту не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Таким чином вважає, що між сторонами справи склалися цивільно-правові відносини, зокрема укладено договір купівлі-продажу товару, якість якого не відповідала вартості, оскільки вартість нерозмитненого автомобіля, що став об'єктом купівлі-продажу, є значно нижчою вартості законного, розмитненого автомобіля.
Отриманий від відповідача автомобіль містить істотні недоліки, тому, відповідно Закону України «Про захист прав споживачів» позивач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, а також моральної шкоди, яка полягає в тому, що на даний час позивач позбавлений можливості користуватися автомобілем. Кошти за автомобіль йому не повернуто. Він вимушений був звертатися за правовою допомогою з даного приводу, до суду за захистом своїх прав, що пригнічує позивача як особу, принижує його честь та гідність як громадянина України, викликає значні душевні страждання та переживання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав до суду відзив, посилаючись на недоведеність позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
Стверджував, що договір купівлі-продажу автомобіля між відповідачем та позивачем не укладався, акт приймання - передачі чи інші письмові докази передачі автомобіля позивачем суду не надавалися, а єдиним власником автомобіля марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 сірого кольору залишається ОСОБА_3 .
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом помилково визнано записи розмов позивача з відповідачем, здійснені позивачем з порушенням порядку ч. 1 ст. 78 ЦПК України. Ппозивач здійснював звукозапис свого голосу, оскільки щодо нього було відкрито кримінальне провадження за ст. 358 КК України, а автомобіль вилучений поліцією. Крім того із записаної розмови відповідач визнав суму яка була передана за автомобіль, а саме 2 500,00 доларів США, а в суді зазначав, що автомобіль продала його працівниця Юля за 500,00 доларів США.
Зазначив, що факт укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля є доведеним належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин, просив скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 07.03.2024 та додаткове рішення Таращанського районного суду Київської області від 25.03.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, скориставшись наданим правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якій посилалася на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Зазначив, що договір купівлі-продажу автомобіля між ним та позивачем не укладався, він не був власником автомобіля, матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача.
Факт існування цивільно-правових відносин, які являють собою невиконання умов договору купівлі-продажу автомобіля з боку відповідача доводиться переважно показами свідків, які перебувають у дружніх стосунках з позивачем.
Посилання позивача на встановлення обставин виникнення цивільно-правових відносин між позивачем і відповідачем у постанові про закриття кримінального провадження є помилковим, адже преюдиційними є обставини встановлені виключно у вироку суду чи ухвалі суду про закриття кримінального провадження, а не у постанові слідчого про закриття кримінального провадження.
Крім того, зазначив, що суд дійшов вірного висновку про недопустимість записів розмов, здійснених позивачем без його згоди, адже такі докази одержані не у відповідності до закону.
За вказаних обставин просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просив стягнути з позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 07.03.2024 та додаткове рішення суду від 25.03.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 103, 106).
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги позивача на рішення суду від 07.03.2024 та додаткове рішення суду від 25.03.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 104, 107).
Третя особа - ОСОБА_3 також належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги позивача на рішення суду від 07.03.2024 та додаткове рішення суду від 25.03.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 132-133).
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , а також відповіді начальника Територіального сервісного центру №3242 від 29.12.2023 власником автомобіля марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , сірого кольору зазначена ОСОБА_3 (том 1, а.с. 16, 221-222).
06 листопада 2022 року позивач, керуючи автомобілем марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 сірого кольору та рухаючись по вул. Шевченка в м. Тараща Білоцерківського району Київської області, навпроти будинку № 78, був зупинений працівниками поліції, які під час перевірки документів на вищевказаний автомобіль виявили ознаки їх підробки.
Згідно протоколу огляду місця події від 06.11.2022, проведеного старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 , автомобіль марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , сірого кольору та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_3 вилучено до відділення поліції №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (том 1 а.с. 14-16).
По даному факту 07.11.2022 розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, що внесено до ЄРДР 07.11.2022 за №12022116290000154 (том 1, а.с. 18).
Згідно постанови дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Шостака В. А. від 07.11.2022 про визнання речовими доказами та передачі їх на зберігання, вилучені в ході проведення огляду автомобіль «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 сірого кольору та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_3 визнані речовими доказами в кримінальному провадженні №12022116290000154 (том 1, а.с. 17).
Ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області від 09.11.2022 накладено арешт на майно, вилучене за адресою: ділянка автодороги по вул. Шевченка м. Тараща Білоцерківського району Київської області, навпроти будинку №78, а саме на легковий автомобіль марки «Форд Фокус» типу ХЕТЧБЕК - В, номер шасі НОМЕР_2 , сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_3 (том 1, а.с. 18-20).
Згідно висновку експерта Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-22/49659-ДД від 23.11.2022 бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль «Форд Фокус», видане ТСЦ 5147 01.03.2019 на ім'я ОСОБА_3 , за розміром, способом друку та за спеціальними елементами захисту не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України (том 1 а.с. 21-28).
17.11.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення щодо нього з боку ОСОБА_2 шахрайства шляхом обману та зловживання довірою. 18.11.2022 відомості по даному факту внесені до ЄРДР за №12022116290000165 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (том 1, а.с.29)
Постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Шостака В. А. від 16.04.2023 про закриття кримінального провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022116290000165 від 18.11.2022, закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України (том 1, а.с.29-31).
19.06.2023 відповідач ОСОБА_2 подав до Таращанського районного суду Київської області скаргу на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Шостака В. А. від 16.04.2023 про закриття кримінального провадження №12022116290000165, яку ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області Шабрацького Г. О. повернуто скаржнику (том 1, а.с. 69).
Згідно витягів з реєстру МВС у формі реєстраційної картки Територіального сервісного центру МВС №3242 Регіонального сервісного центру МВС в Київській області (Філія ГСЦ МВС) станом на 05.12.2023 та на 30.12.2023 під державним реєстраційним номером НОМЕР_1 01.03.2019 зареєстрований автомобіль марки «Форд Фокус», категорія ТЗ - В, тип ТЗ кузова - ХЕТЧБЕК- загальний, код типу ТЗ - 1-легковий , код типу кузова - 1900, код кольору-колір - 8-сірий, VIN - НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , його власником є ОСОБА_3 Автомобіль із номером шасі (VIN-код) НОМЕР_2 зареєстрований під державним реєстраційним номером (номер та серія знака) НОМЕР_1 01.03.2019, його власником є ОСОБА_3 ..
Згідно з відповіддю т.в.о. ВП № 1 Білоцерківського РУП від 05.03.2024 в період часу з 01.01.2022 по 05.03.2024 працівниками поліції на території України зупинявся автомобіль марки «Форд фокус» д.н.з. НОМЕР_1 , власник авто ОСОБА_3 :
-26.11.2022 в м. Одеса за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_6 ;
- 22.01.2024 в м. Одеса за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_7 .
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої станції виходив з недоведеності позивачем існування між ним та відповідачем цивільно-правових відносин у вигляді вчинення правочину купівлі-продажу автомобіля.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності.
Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про грошових коштів у зв'язку з продажем товару неналежної якості, то на нього покладено обов'язок надати докази на підтвердження купівлі ним товару неналежної якості, а також докази щодо розміру завданої шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач доводив факт укладання договору купівлі-продажу автомобіля у відповідача показами свідків та самостійно здійсненими записами розмов з відповідачем.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо ігнорування таких доказів судом першої інстанції.
Судом вірно враховано, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу. Така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01.11.2022 у cправі № 911/1278/20. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 278/3640/18.
Однак позивачем не надано до позову договору купівлі-продажу спірного автомобіля, як і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень про передачу грошових коштів відповідачу за таким договором.
Судом також вірно не взято до уваги посилання позивача на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Шостака В. А. від 16.04.2023 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12022116290000165 від 18.11.2022, як на доказ існування ніж ним та відповідачем договірних відносин з купівлі-продажу автомобіля марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 сірого кольору, то вона не є обов'язковою для суду, оскільки такими згідно частини 6 ст. 82 ЦПК України є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги, що стосуються помилкової оцінки записів телефонних розмов як недопустимих доказів.
Так, згідно з ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Статтею 31 Конституції України передбачено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 1 ст. 32 Конституції України).
Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України №12?рп/2011 від 20.10.2011 р., дійшов такого висновку: «В аспекті конституційного подання щодо суб'єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.».
Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.09.2019 р. у справі №520/5474/19 вказав, що здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.
Відповідач категорично заперечував проти прийняття судом в якості доказів аудіозаписів телефонних розмов, наданих представником позивача.
Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, суд оцінює дані докази як такі, що є недопустимими та порушують встановлене ст. 32 Конституції України право на таємницю телефонних розмов.
Позивач, всупереч вимог ст. 12, 43, 81, 83 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання договору купівлі-продажу автомобіля марки «Форд Фокус», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 сірого кольору та заподіяння позивачу внаслідок цього збитків, тобто не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстави для задоволення позову.
Хоча у прохальній частині апеляційної скарги позивач просив скасувати і додаткове рішення суду першої інстанції від 25.03.2024, однак апеляційна скарга не містить жодного доводу щодо мотивів незгоди з додатковим рішенням суду, а з урахуванням, того що судом першої інстанції враховано співмірність розміру понесених витрат на правову допомогу складності розгляду справи, колегія суддів вважає що відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 25.03.2024
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі позивач.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що його витрати на правничу допомогу під час розгляду даної справи становлять 5 000,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач надав Договір №20/24 про надання правничої допомоги від 29.04.2024, укладений між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Якименком О. В. (далі Договір); Ордер Серія АІ №1600194 від 14.06.2024, виданий адвокатом Якименком О. В., акт №20/24-1 про виконання робіт та квитанцію №20/24 про оплату гонорару адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови у справах №922/445/19, №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19).
Крім того, у справі №755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на апеляційну скаргу долучено докази направлення відзиву в тому числі доказами, які підтверджують понесення витрат на правничу допомогу. Від позивача або його представника не надходило відповіді на відзив або окремої заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу, визначені ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року та додаткове рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 березня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська