справа № 752/4294/21
головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/1849/2024
головуючий суддя Мостова Г.І.
судді Київського апеляційного суду Мостової Г.І.
25 червня 2024 року м. Київ
у цивільній справі за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - адвоката Афанасьєва Сергія Володимировича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу
Відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України суддя, не згодний з судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Обставини справи
У січні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - ПрАТ «СК «УНІКА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу у розмірі 10 232 грн 25 коп. та витрати по сплаченому судовому збору у розмірі 2 270 грн покласти на відповідача.
На обґрунтування позовних вимог ПрАТ «СК «УНІКА» посилалося на те, що 18 грудня 2017 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВМ Холдінг» (далі - ТОВ «ЛВМ Холдінг») було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245029/4093/0000626.
03 лютого 2018 року на вулиці Лаврській, 26 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК3199857 (забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «ЗАЗ LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 ).
Постановою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/7929/18-п від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
13 лютого 2018 року потерпілий від ДТП звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою №00250262 про подію, що має ознаки страхового випадку.
ПрАТ «УНІКА» на підставі страхового акта №00250262 від 15 березня 2018 року прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором у розмірі 64 993грн 01 коп., шляхом перерахування суми 55 369 грн 13 коп. на рахунок ТОВ «Атлант-М Лепсе», а 9 623 грн 88 коп. у рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.
ПрАТ «СК «УНІКА» направило претензію №21892 до ПрАТ «СК «Провідна» про виплату страхового відшкодування, яка здійснила відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» у сумі 54 760 грн 76 коп. на підставі платіжного доручення №0020082 від 26 квітня 2018 року в порядку регресу.
27 березня 2020 року відповідачу було направлено претензію №21892 про виплату страхового відшкодування, проте станом на дату подання позову кошти не сплачені.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року позов ПрАТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази того, що розмір завданої ТОВ «ЛВМ Холдінг» шкоди в розмірі 64 993 грн 01 коп. перевищує ліміт відповідальності страховика відповідача, тобто ПрАТ «СК «Провідна», що свідчить про відсутність підстав для покладення повної відповідальності за завдану ТОВ «ЛВМ Холдінг» матеріальну шкоду на відповідача, який застрахував свою цивільну відповідальність, оскільки це суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності та правовим висновкам Верховного Суду.
Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не позбавлений права пред'явити зазначені позовні вимоги до ПрАТ «СК «Провідна», яке має відповідати за завдану відповідачем шкоду, оскільки безпосередній винуватець дорожньо-транспортної пригоди, тобто відповідач ОСОБА_1 , вина якого встановлена постановою суду, буде нести відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, чого встановлено не було.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СК «УНІКА» - адвокат Афанасьєв С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 5 675 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17.
Страховик відповідача виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу та франшизи по страховому полісу.
Оскільки ПрАТ «СК «Провідна» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).
Така правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15 та від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.
Деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18).
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що 26 квітня 2018 року ПрАТ «СК «Провідна» виплатило ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування у сумі 54 760 грн 76 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 26 квітня 2018 року № 0020082, з урахуванням вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, тобто не у повному обсязі.
Будь-яких доказів щодо обмежень по ліміту суми страхового відшкодування, яка зазначена у договорі страхування, на підставі яких документів та яким чином були виконані розрахунки при частковій виплаті суми заявленого страхового відшкодування, в матеріалах справи відсутні.
Сам факт, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» за Полісом № АК3199857 та часткова виплата суми страхового відшкодування у розмірі 54 760 грн 76 коп. не є належним доказом виконання ПрАТ «СК «Провідна» своїх зобов'язань перед позивачем у повному обсязі.
Отже, за таких умов, позивач ПрАТ «СК «УНІКА» безпідставно звернувся до винної у ДТП особи ОСОБА_1 з вимогою сплатити різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП та виплаченої страховиком винної у ДТП особи суми страхового відшкодування.
Зміст окремої думки
Не погоджуючись із позицією Київського апеляційного суду вважаю за необхідне викласти окрему думку.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 березня 2018 року ПрАТ «СК «УНІКА» страховим актом № 00250262 затвердило розрахунок страхового відшкодування у розмірі 64 993 грн 01 коп. та наказом № 00250262/2 від 15 березня 2018 року встановило виплатити ТОВ «ЛВМ Холдінг» страхове відшкодування на підставі розрахунку суми збитку у розмірі 64 993 грн 01 коп.
21 березня 2018 року ПрАТ «СК «УНІКА» виплатило страхове відшкодування ТОВ «ЛВМ Холдінг».
27 березня 2018 року ПрАТ «СК «УНІКА» направило претензію № 21892 до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» про здійснення страхового відшкодування у сумі 64 993 грн 01 коп.
26 квітня 2018 ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» виплатило ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування у сумі 54 760 грн 76 коп. з урахуванням вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, відтак у страховика не виникло додаткового обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової виплати (ліміту відповідальності).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) та від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21).
Отже, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
При цьому, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19).
Враховуючи те, що відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач має право на стягнення з відповідача різниці між сумою виплаченою потерпілому та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією відповідача.
Оскільки ПрАТ «СК «Провідна» виплатило ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, то у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
На підставі викладеного, слід дійти висновку про те, що апеляційна скарга представника ПрАТ «СК «УНІКА» - адвоката Афанасьєва С. В. підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу слід задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 10 232 грн 25 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 270 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн.
Суддя
Київського
апеляційного суду Мостова Г.І.