справа № 758/4037/23
головуючий у суді І інстанції Петров Д.В.
провадження № 22-ц/824/5200/2024
головуючий суддя Мостова Г.І.
судді Київського апеляційного суду Мостової Г.І.
25 червня 2024 року м. Київ
у цивільній справі за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року
у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди
Відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України суддя, не згодний з судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Обставини справи
У квітні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» (далі - ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 7 416 грн 05 коп. та витрати на оплату судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2019 року між ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 14832, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки «ToyotaAuris», д.н.з. НОМЕР_1 .
14 липня 2020 року на вулиці Івана Виговського, 2/1 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «ToyotaAuris», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1
07 жовтня 2020 року постановою Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
22 липня 2020 року до ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_2
06 серпня 2020 року ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» на підставі страхового акта від 03 серпня 2020 року № 6625, рахунку від 18 липня 2020 року № ВДиС-0034784 та Звіту про оцінку КТЗ від 27 липня 2020 року № 01-27/07 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 19 260 грн 34 коп.
Разом з тим, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200553191 (забезпечений транспортний засіб - Suzuki, д.н.з. НОМЕР_2 ), за яким товариство взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200553191 передбачена нульова франшиза.
На підставі вищезазначеного товариство звернулося до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування.
15 жовтня 2020 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 11 844 грн 29 коп.
Листом від 12 лютого 2021 року товариство звернулося до відповідача з вимогою сплатити на користь ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» 7 416 грн 05 коп., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (11 844 грн 29 коп.).
Вказаний лист було вручено відповідачу 16 лютого 2021 року, проте залишено без реагування.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 рокупозов ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення позов ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повинен відшкодовувати різницю між фактичним розміром шкоди, спричиненою ним і страховою виплатою страховиком, оскільки сума сплаченого страхового відшкодування потерпілій у ДТП стороні у межах суми страхового платежу згідно з Полісом № 200553191 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 11 липня 2020 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим судом не було застосовано положення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв'язку з пошкодженням засобу страховою компанією винуватця ДТП відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивачем страхове відшкодування за ремонт застрахованого транспортного засобу розраховано на підставі рахунку ремонтного підприємства та сплачено безпосередньо на рахунок цього ремонтного підприємства.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок з відшкодування шкоди у розмірі 7 416 грн 05 коп.
Не погоджуючись із апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Кудрявцев О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що на час ДТП цивільна-правова відповідальність за Полісом обов'язкового страхування була застрахована. Сума завданої у результаті ДТП шкоди не перевищує суми страхового відшкодування (ліміту відповідальності страховика) - 130 000 грн, тому обов'язок відшкодувати таку шкоду у повному обсязі покладається на страховика - ТДВ «СК «Альфа-Страхування».
Сума, яку намагається стягнути позивач з відповідача, утворилася у зв'язку з недобросовісною поведінкою позивача при врегулюванні питання виплати страховиком відповідача суми страхового відшкодування.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що 15 жовтня 2020 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 11 844 грн 29 коп. з урахуванням вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, тобто не у повному обсязі.
Будь-яких доказів щодо обмежень по ліміту суми страхового відшкодування, яка зазначена у договорі страхування, на підставі яких документів та яким чином були виконані розрахунки при частковій виплаті суми заявленого страхового відшкодування, в матеріалах справи відсутні.
Сам факт, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно Полісу № 200553191 та часткова виплата суми страхового відшкодування у розмірі 11 844 грн 29 коп. не є належним доказом виконання ТДВ «СК «Альфа-Гарант» своїх зобов'язань перед позивачем у повному обсязі.
Отже, за таких умов, позивач ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» безпідставно звернувся до винної у ДТП особи ОСОБА_1 з вимогою сплатити різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП та виплаченої страховиком винної у ДТП особи суми страхового відшкодування.
Зміст окремої думки
Не погоджуючись із позицією Київського апеляційного суду вважаю за необхідне викласти окрему думку.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» просило стягнути з відповідача як особи, яка завдала шкоду, на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди (19 260 грн 34 коп.) і страховою виплатою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (11 844 грн 29 коп.) у розмірі 7 416 грн 05 коп.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 жовтня 2020 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 11 844 грн 29 коп. з урахуванням вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, відтак у страховика не виникло додаткового обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової виплати (ліміту відповідальності).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) та від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21).
Отже, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
При цьому, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19).
Враховуючи те, що відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач має право на стягнення з відповідача різниці між сумою виплаченою потерпілому та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією відповідача.
Оскільки ТДВ «СК «Альфа-Гарант» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, то у страховика не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15 та від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.
Подібний за змістом висновок міститься в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18); від 08 червня 2022 року у справі № 572/2976/19 (провадження № 61-1147св21).
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
На підставі викладеного, вважаю, що апеляційна скарга ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди слід задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» майнову шкоду у розмірі 7 416 грн 05 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн.
Суддя
Київського
апеляційного суду Мостова Г.І.