справа № 758/4037/23
головуючий у суді І інстанції Петров Д.В.
провадження № 22-ц/824/5200/2024
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
25 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року
у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У квітні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» (далі - ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 7 416 грн 05 коп. та витрати на оплату судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2019 року між ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 14832, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки «ToyotaAuris», д.н.з. НОМЕР_1 .
14 липня 2020 року на вулиці Івана Виговського, 2/1 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «ToyotaAuris», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1
07 жовтня 2020 року постановою Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
22 липня 2020 року до ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_2
06 серпня 2020 року ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» на підставі страхового акта від 03 серпня 2020 року № 6625, рахунку від 18 липня 2020 року № ВДиС-0034784 та Звіту про оцінку КТЗ від 27 липня 2020 року № 01-27/07 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 19 260 грн 34 коп.
Разом з тим, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200553191 (забезпечений транспортний засіб - Suzuki, д.н.з. НОМЕР_2 ), за яким товариство взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200553191 передбачена нульова франшиза.
На підставі вищезазначеного товариство звернулося до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування.
15 жовтня 2020 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 11 844 грн 29 коп.
Листом від 12 лютого 2021 року товариство звернулося до відповідача з вимогою сплатити на користь ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» 7 416 грн 05 коп., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (11 844 грн 29 коп.).
Вказаний лист було вручено відповідачу 16 лютого 2021 року, проте залишено без реагування.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 рокупозов ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення позов ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повинен відшкодовувати різницю між фактичним розміром шкоди, спричиненою ним і страховою виплатою страховиком, оскільки сума сплаченого страхового відшкодування потерпілій у ДТП стороні у межах суми страхового платежу згідно з Полісом № 200553191 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 11 липня 2020 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим судом не було застосовано положення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв'язку з пошкодженням засобу страховою компанією винуватця ДТП відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивачем страхове відшкодування за ремонт застрахованого транспортного засобу розраховано на підставі рахунку ремонтного підприємства та сплачено безпосередньо на рахунок цього ремонтного підприємства.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок з відшкодування шкоди у розмірі 7 416 грн 05 коп.
Не погоджуючись із апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Кудрявцев О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що на час ДТП цивільна-правова відповідальність за Полісом обов'язкового страхування була застрахована. Сума завданої у результаті ДТП шкоди не перевищує суми страхового відшкодування (ліміту відповідальності страховика) - 130 000 грн, тому обов'язок відшкодувати таку шкоду у повному обсязі покладається на страховика - ТДВ «СК «Альфа-Страхування».
Сума, яку намагається стягнути позивач з відповідача, утворилася у зв'язку з недобросовісною поведінкою позивача при врегулюванні питання виплати страховиком відповідача суми страхового відшкодування.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 12 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-14832, за умовами якого було застраховано майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу марки «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_1 .
Власником автомобіля марки «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , 2008 року випуску, є ОСОБА_2
14 липня 2020 року на АДРЕСА_1 сталася за участю автомобіля марки «ToyotaAuris», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року у справі № 758/9244/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмір 340 грн.
Згідно із Звітом про оцінку КТЗ № 01-27/07 від 27 липня 2020 року: вартість відновлювального ремонту КТЗ Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням ПДВ, становить 24 753 грн 17 коп.; вартість відновлювального ремонту КТЗ Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та урахуванням ПДВ, становить 16 564 грн 38 коп.; ринкова (дійсна) вартість КТЗ Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_4 , без обліку аварійних пошкоджень, становить 211 828 грн 63 коп.
22 липня 2020 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до директора ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» про виплату страхового відшкодування.
Згідно з платіжним дорученням від 06 серпня 2020 року № 3274 ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» на підставі страхового акта від 03 серпня 2020 року здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 19 260 грн 34 коп.
Крім того, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована у ТДВ«СК «Альфа-Гарант», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200553191, за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно з Полісом № 200553191 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 , 11 липня 2020 року страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн.
21 вересня 2020 року ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» звернулося до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою № 15/04/8.04/309-20 про страхове відшкодування, в якій просило здійснити виплату страхового відшкодування на свою користь у розмірі 19 260 грн 34 коп.
За результатами розгляду вказаного звернення 15 жовтня 2020 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 11 844 грн 29 коп. на користь ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування».
Звертаючись до суду з цим позовом, ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» просило стягнути з відповідача як особи, яка завдала шкоду, на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди (19 260 грн 34 коп.) і страховою виплатою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (11 844 грн 29 коп.) у розмірі 7 416 грн 05 коп.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Залишаючи без задоволення позов ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не повинен відшкодовувати різницю між фактичним розміром шкоди, що спричинена ним і страховою виплатою страховиком, оскільки сума сплаченого страхового відшкодування потерпілій у ДТП стороні знаходиться у межах суми страхового платежу згідно з Полісом № 200553191 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 11 липня 2020 року.
Колегія апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 7 416 грн 05 коп.
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань: договірне зобов'язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування, деліктне зобов'язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП та договірне зобов'язання між відповідачем і третьою особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 жовтня 2020 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 11 844 грн 29 коп. з урахуванням вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, тобто не у повному обсязі.
Будь-яких доказів щодо обмежень по ліміту суми страхового відшкодування, яка зазначена у договорі страхування, на підставі яких документів та яким чином були виконані розрахунки при частковій виплаті суми заявленого страхового відшкодування, в матеріалах справи відсутні.
Сам факт, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно Полісу № 200553191 та часткова виплата суми страхового відшкодування у розмірі 11 844 грн 29 коп.не є належним доказом виконання ТДВ «СК «Альфа-Гарант» своїх зобов'язань перед позивачем у повному обсязі.
Отже, за таких умов, позивач ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» безпідставно звернувся до винної у ДТП особи ОСОБА_1 з вимогою сплатити різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП та виплаченої страховиком винної у ДТП особи суми страхового відшкодування.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська