24 червня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 755/1754/24
номер провадження 22-ц/824/8277/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року /суддя Гаврилова О.В./
за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Також звернулась з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просила суд накласти заборону ОСОБА_3 відчужувати належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено. /а.с. 35-37/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати, задовольнити заяву про забезпечення позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позов обґрунтовано допустимими й належними доказами. А саме, на підтвердження факту укладення договору позики та передачі грошових коштів надано копію договору позики від 22.02.2022 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 545 826,00 (п'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот двадцять шість оо євроцентів) та копію власноруч підписаної ОСОБА_3 розписки про отримання коштів, на підтвердження факту зменшення боргу - копії розписок ОСОБА_2 . Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тією обставиною, що ОСОБА_3 у листопаді 2023 року придбав в особисту власність об'єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 148,7 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , тобто поза межами строку виконання зобов'язання з повернення боргу та за наявності основного боргу в сумі 301 876,00 євро. Відтак, заявницею надано докази необхідності забезпечення позову, які судом першої інстанції помилково розцінені як припущення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, за єдиною відомою суду адресою, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Суд, першої інстанції, вивчивши доводи поданої заяви, долучені до неї докази, дійшов висновків, що за ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно заявлених у позові вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 313 352,50 євро, з яких: сума основного боргу складає 301 876,00 євро та 11 476,50 євро - 3% річних.
Звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири, позивач не довів, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову, враховуючи відсутність відомостей щодо вартості квартири.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Проте, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири, позивач посилається на: розмір заявленої до стягнення суми; не добровільне зменшення суми заборгованості; придбання відповідачем майна під час наявності боргових зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги, які фактично дублюють доводи заяви, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Крім того, апелянтом у процесі розгляду апеляційної скарги стало відомо, що 09 квітня 2024 року об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 2560933380000 - квартира АДРЕСА_1 (загальна площа 148,7 кв.м., житлова - 56,1 кв.м) на підставі договору дарування була зареєстрована за громадянкою ОСОБА_4 .
Отже, змінились обставини та підстави звернення із заявою, об'єкт нерухомості, на який заявниця просила накласти арешт більше не зареєстрований за боржником.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості накладення арешту на майно, яке не належить відповідачеві.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: