Апеляційне провадження № 22-ц/824/10312/2024
Справа № 756/16830/23
Іменем України
24 червня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Луценка О.М. в м. Київ 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 31458,31 грн.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що 01 лютого 2014 року сторонами було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народжено дитину ОСОБА_3 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року шлюб було розірвано. З листопада 2019 року відповідач не піклується про сина, не приймає участі в житті дитини, батьківські обов'язки не виконує. З 03 листопада 2019 року дитина проживає з позивачем, спору щодо місця проживання дитини між сторонами немає.
Вказувала, що відповідач участі в розвитку та вихованні дитини не приймає, добровільно врегулювати з відповідачем питання утримання дитини не може. Відповідач не сплачує аліменти на користь інших осіб, має у своїй власності нерухоме майно - квартиру в АДРЕСА_1 , є працездатною особою, будь-яких об'єктивних обставин у можливостях виконувати батьківський обов'язок по утриманню сина не має. Дитина перебуває на обліку у лікарів гастроентеролога, алерголога з раннього дитинства, потребує спеціального лікування, харчування та догляду, в зв'язку з чим позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. Стан здоров'я дитини унеможливлює відвідування ним дошкільних навчальних закладів в зв'язку з потребою в домашньому догляді та харчуванні, матеріальне становище відповідача дозволяє сплачувати додаткові витрати в повному обсязі, враховуючи, що позивач здійснює постійний догляд за дитиною в зв'язку з висновками ЛКК. На лікування та оздоровлення (в тому числі ліки, аналізи, консультації лікаря) згідно рекомендацій лікарів позивачем з серпня 2022 року по день подання позову було витрачено 31458,31 грн.
Зазначала, що у ОСОБА_2 на сьогоднішній день продовжує існувати заборгованість з часу відкриття виконавчого провадження, оскільки він відмовляється сплачувати суму, яка встановлена рішенням суду, індексацію, а також суму за пересилку даних коштів.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що судом порушено строки розгляду справи в порядку спрощеного провадження, оскільки рішення по справі прийняте через 85 днів замість 60, відведених законодавством.
Вказувала, що судом було прийнято відзив з порушенням правил чинного законодавства, оскільки належних доказів надсилання листом з описом вкладення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів суду не надано.
Вказувала також, що судом першої інстанції не досліджено матеріали справи, неповно і не всебічно з'ясовано всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, та проігноровано докази, які мають значення для розгляду справи.
Вважала, що суд встановив неправдиві обставини щодо обґрунтування позову позивачем, у рішенні суд підміняє поняття участі батька в додаткових витратах і сплати ним аліментів, призначених судом. Суд першої інстанції, посилаючись на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, умисно не згадує, що судом призначено виплату додаткових витрат на лікування дитини, тільки за інший період.
Зазначала, що судом проігноровано доказ, поданий разом з позовом, а саме розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, згідно якого з дня відкриття виконавчого провадження до дати видачі розрахунку існує заборгованість в розмірі 3168,06 грн. Ігнорування судом доказу, наданого позивачем, є порушенням ст. 6 Конвенції ООН з прав людини.
Вважала, що якби судом було повно та всебічно досліджено докази, то був би очевидним факт приховування відповідача не тільки від позивача, але і від свого сина, яким не зазначено номери засобів зв'язку, електронну пошту, тобто всі екстрені засоби зв'язку для вирішення життєво необхідних питань стосовно дитини, твердження суду про те, що відповідач намагається допомогти дитині матеріально та морально, не відповідає дійсності і ґрунтується на припущеннях.
Вказувала, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не застосовано статті закону до даних правовідносин, встановлено, що дитина отримує медичну допомогу у приватних медичних установах за ініціативою позивача без погодження з відповідачем. При цьому в справі є довідка, надана самим відповідачем, про звернення позивача до лікаря-педіатра за безкоштовними консультаціями. Відмовляючи в отриманні дитиною платної термінової медичної допомоги, відповідач вимагає залишити дитину без медичної допомоги взагалі, що є кримінальною відповідальністю.
Вказувала, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про реальні події та правовідносини, оскільки в іншому випадку суду було би відомо, що лікар-педіатр, з яким укладено декларацію, не надає консультації вузьких спеціалістів, а клініка, згідно довідки, наданої відповідачем, не надає послуги, які дитина отримувала в зв'язку з лікуванням гострої фази хвороби.
Посилалася на зміст п. «д» ст. 6, ст. 35-1 Закону України «Основи законодавчих актів про охорону здоров'я», на які відповідач також посилався, але не в повному обсязі, і за змістом яких надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров'я та фізичні особи-підприємці, а також, що пацієнт має право обирати лікаря.
Зазначала, що відповідач з 03 листопада 2019 року не зустрічається з дитиною, не піклується про її фізичний, духовний та моральний стан, навчання тощо, з початку широкомасштабного нападу рф покинув дитину в небезпечній ситуації та перетнув одноосібно кордон України, де перебуває до теперішнього часу.
Посилалася на правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19, згідно яких відповідач свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні ст. 164 СК України, та відповідно батько несе ризики порушення нормальних життєвих зв'язків та передбачені законом наслідки невиконання батьківських обов'язків.
Зазначала, що необізнаність відповідача про стан здоров'я дитини свідчить про неналежне виконання ним батьківських обов'язків, оскільки піклування про здоров'я дитини також є обов'язком батька.
Вказувала, що висновки суду про те, що витрати понесені позивачем без погодження з відповідачем, без з'ясування, чи має відповідач сплачувати такі витрати, є помилковим, не підтвердженим жодними доказами і таким, що суперечить постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 755/14148/18, в якій чітко вказано, що факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного віку утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру утримання, і що ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Посилання суду на матеріальне становище батька також є необґрунтованим, оскільки в справі є довідка про отриманий відповідачем дохід 381 916,01 грн. за основним місцем працевлаштування за друге півріччя 2022 року, що складає в середньому 63653 грн. щомісячно. При цьому тільки на послуги адвоката в цій справі відповідачем витрачено не менше 30000 грн., однак відмовлено власній дитині у послугах якісної медичної допомоги. Доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати додаткові витрати, ним не надано.
Наголошувала, що при вирішенні питання та ухваленні рішення щодо утримання дитини суд повинен керуватись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано постанову Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 545/3115/19, згідно якої, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати, які є індивідуальними в кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини.
Вказувала, що висновки суду про те, що ст. 181 СК України визначає необхідність домовленості з батьком про витрати, які не відносяться до вже визначених аліментних обов'язків відповідача, є таким, що не відповідає дійсності, а також є порушенням норм матеріального та процесуального права, зробленим з неправильним тлумаченням ст. 181 СК України. Посилання суду на цю статтю є неправильним тлумаченням закону, оскільки вказана стаття чітко вказує на утримання дитини - саме призначення аліментів за домовленістю або за рішенням суду, а питання, яке суд повинен розглядати у відповідності до позовної заяви, відноситься до ст. 185 СК України - додаткові витрати, на які згода іншої сторони законом не передбачена.
Вказувала також, що обставинами, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості суду, можуть бути незаконні дії суду, ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівного ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді, тощо. Судом було порушено також принцип диспозитивності, встановлений ст. 13 ЦПК України, згідно з яким сторони в процесі вільно розпоряджаються своїми матеріальними та процесуальними правами.
Зазначала, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про реальні події та правовідносини, не дослідивши факти. Суд зауважив, що витрати, понесені позивачем на харчування та дитячі товари, дозвілля, здійснювались на власний розсуд. Стверджуючи це, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки за заявленими вимогами позивач просила стягнути додаткові витрати тільки на лікування дитини. В рішенні суду взагалі не розглядалось питання понесених позивачем витрат на лікування.
Вказувала, що судом проігноровано наявні в справі докази, зокрема копію довідки ЛКК про потребу дитини в домашньому догляді за 2022 рік, розрахунку заборгованості відповідача по аліментах, довідку ТОВ «Бруклін-Київ» про розмір доходів відповідача, який тільки за друге півріччя 2022 року склав 381916 грн., лист відповідача з зазначенням відсутності будь-якого зв'язку з ним, листи відповідача на адресу керівництва ТОВ «Бруклін-Київ», в якому офіційно працевлаштований відповідач, з проханням передати відповідачу інформацію про необхідність зустрічі для вирішення життєво необхідних питань стосовно дитини, але на жодну призначену зустріч відповідач не з'явився. Також судом не враховано чеків, квитанцій, актів виконаних робіт, висновків лікаря, які підтверджують відповідний стан здоров'я дитини та призначення необхідного лікування.
Зауважувала, що в судовому засіданні представник відповідача погодився на сплату 50 % понесених позивачем додаткових витрат, але судом було проігноровано цей факт, що також є порушенням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовувала, що судом порушено СК України, Закон України «Про охорону дитинства», Декларацію ООН про права дитини, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відмовивши в праві дитини на утримання батьком.
Від відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилався на те, що 20 липня 2022 року Київським апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року в справі № 756/11185/20, в тому числі щодо стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат, і постановою від 07 грудня 2022 року рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Київським апеляційним судом при визначенні аліментів у 12000 грн. встановлено, що вказаний розмір аліментів буде відповідати як інтересам дитини, так і можливостям його батька. Зважаючи на матеріальний та сімейний стан сторін, вік відповідача, вік сина сторін, його потреби в існуванні та у реалізації освітнього, соціального та духовного розвитку, суд вважав, що аліменти слід визначити в розмірі 12000 грн. щомісячно.
Отже, заявлені позивачем в справі № 756/16830/23 до стягнення додаткові витрати за період з серпня 2022 року по 21 грудня 2023 року в розмірі 31458,31 грн. на лікування та оздоровлення є витратами, що охоплюються утриманням у вигляді аліментних зобов'язань.
12 січня 2024 року ОСОБА_2 направлено звернення щодо надання інформації про стан здоров'я дитини до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Оболонського району м. Києва», яким надано відповідь про те, що в період з 07 серпня 2022 року по 19 січня 2024 року ОСОБА_3 відвідував лікаря-педіатра, з якою укладено декларацію, та повідомлено, що стан здоров'я дитини задовільний, розвиток відповідає віку та статі. Дитина перебуває на обліку, спостерігається лікарями у відповідності до укладеної з лікарем декларації, таким чином, спостереження за станом здоров'я, лабораторні та інші дослідження, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб/травм входить в обсяг медичних послуг, які затверджено Національною службою здоров'я та гарантовано державою.
Щодо документу від 09 лютого 2022 року № 18, вказував, що даний документ не є висновком ЛКК, а лише відповіддю на запит без номера, дати та без посилання на номер ЛКК та відповідної дати, в ньому відсутнє будь-яке посилання на необхідність постійного стороннього догляду за дитиною. У відповідності до листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Оболонського району м. Києва» від 19 січня 2024 року, не зафіксовано звернень позивача до даного КНП в період з 07 серпня 2022 року до 19 січня 2024 року з приводу діагнозу, зазначеного в документі від 09 лютого 2022 року № 18. КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Оболонського району м. Києва» надає медичні послуги безоплатно, однак позивач, незважаючи на укладену декларацію з лікарем-педіатром даного закладу, послуги по консультаціям та дослідженням щодо стану здоров'я дитини отримує виключно в приватних медичних установах з власної ініціативи та без погодження з відповідачем.
Звертав увагу на певні маніпуляції позивача щодо документального підтвердження витрат, а саме відповідно до консультативного висновку лікаря дерматолога від 06 вересня 2022 року приватної медичної установи призначені певні косметичні препарати для догляду за шкірою, обличчям та тілом, надано рецепт на крем, при цьому повторну консультацію призначено через місяць, однак жодних відомостей про повторну консультацію позивачем не надано.
Долучені до справи документи на підтвердження витрат, понесених на лікування дитини згідно консультаційного висновку не відповідають датам призначення лікування, а саме позивач надає фіскальні чеки від 18 листопада 2022 року через два місяці після консультації і п'ять місяців після консультації. Щодо чеку від 08 березня 2023 року, де платником є ОСОБА_1 , отримувачем є ОСОБА_5 , відповідно до якого було здійснено переказ коштів на крем в розмірі 1520 грн. ОСОБА_5 згідно ЄДРПОУ не є суб'єктом господарювання, який має право здійснювати торгівлю медичними товарами, а має право здійснювати торгівлю лише косметичними товарами.
Вказував, що не відповідають сумі, заявленої до стягнення, за позовом із фактичними витратами, докази про які долучені до позовної заяви, в тому числі здвоєння чеку від 27 травня 2023 року ТОВ «Аптека гормональних препаратів» на суму 248,90 грн.
Таким чином, витрати, заявлені позивачем до відшкодування, не є систематичними витратами, пов'язаними у зв'язку з постійною хворобою дитини, а є витратами на лікування дитини (застуда тощо), які охоплюються аліментними зобов'язаннями.
Щодо звернень позивача з дитиною до приватних медичних закладів, зауважував, що дитина перебуває на обліку в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Оболонського району м. Києва» та зазначені послуги гарантовано державою безоплатно.
Вважав, що посилання позивача щодо переховування відповідача від сина та від позивача є лише припущенням, адже позивачу достеменно відомі контактні дані відповідача, зокрема номер його мобільному телефону та електронна адреса, які є незмінними з часу подружнього життя, більше того позивач умисно не отримує електронні листи відповідача, які скеровуються щотижня на її електронну адресу, а також на її мобільний номер телефону.
Пояснював, що ним сплачуються аліменти на дитину, індексація аліментів, оплата житлово-комунальних послуг за квартиру, в якій позивач проживає із сином, а заборгованість зі сплати аліментів відсутня згідно розрахунку зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 69884314 від 01 березня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі та є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 11 - 12).
Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року в справі № 756/11185/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 12000 грн. щомісячно, починаючи з 14 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати в розмірі 5881,16 грн. (а. с. 55 - 70).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 серпня 2013 року, ОСОБА_2 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 (а. с. 13).
Згідно довідки ТОВ «Бруклін-Київ» від 24 березня 2023 року № 0027, ОСОБА_2 працює в товаристві з 06 жовтня 2020 року, займає посаду начальника фінансового відділу, дохід за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року склав 381916,01 грн. (а. с. 14).
Згідно листа КНП «ЦПМСД № 1» Оболонського району м. Києва від 09 лютого 2022 року, підписаного головою та членами ЛКК, лікарсько-контрольною комісією повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено діагноз вторинна недостатність лактози Е73-1, с/с ферментопатія, дискінезія жовчного міхура на фоні деформації, харчова алергія. Висновок ЛКК: рекомендована безлактозна дієта, домашнє харчування, медикаментозне лікування і індивідуальний догляд матері (а. с. 15).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 жовтня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 по виконавчому листу № 756/11185/20, виданому Оболонським районним судом м. Києва 16 вересня 2022 року, становить 3168,07 грн. (а. с. 16).
06 вересня 2022 року ОСОБА_3 надавались медичні послуги у вигляді консультації дитячого дерматовенеролога, вартістю 617,50 грн. згідно акту наданих медичних послуг ТОВ «Смарт Медікал Центр» (а. с. 22), в ході надання яких зроблено консультативний висновок та виписано медичні препарати (лосьйон для тіла Physiogel A.I. для подразненої та чутливої шкіри, або дитячий крем-емолент Babe Emollient Cream для сухої атопічної шкіри, для обличчя та тіла), рекомендовано повторну консультацію через 1 місяць, виписано рецепт на крем Elidel (а. с. 23).
На а. с. 24 - 26 наявні копії чеків щодо придбання 08 березня 2023 року крему Bioderma atoderm intencive вартістю 1520 грн., 07 лютого 2023 року препаратів Делуфен спрей назальний, Elidel, Називін вартістю 800 грн., 24 листопада 2023 року препаратів колд-крем Bioderma, ABCDerm для обличчя вартістю 318,80 грн., 22 грудня 2023 року препаратів біод.атодерм мило, біод.атодерм бал.сух. вартістю 1164 грн., від 21 листопада 2022 року препаратів стик для губ Bioderma atoderm вартістю 398 грн., 18 листопада 2022 року препаратів біодерма атодерм інтенсив бальзам, біодерма атодерм масло для душа, біодерма ABCDerm колд-крем, біодерма атодерм інтенсив бальзам вартістю 2144,50 грн., 15 червня 2023 року препаратів мило Bioderma atoderm вартістю 633,60 грн.
11 квітня 2023 року ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» надано медичні послуги ОСОБА_3 у вигляді консультації дитячого отоларинголога вартістю 990 грн., про що складено рахунок-акт № 4550188 (а. с. 27). Виписано препарати Ринофлуімуцил спрей, Флікс спрей, Еріус сироп (а. с. 28). Вказані послуги було оплачено ОСОБА_1 та 11 квітня 2023 року придбано виписані препарати вартістю 292,60 грн., 311 грн., 363,80 грн. (а. с. 29).
На а. с. 30 знаходяться копії чеків щодо придбання 24 лютого 2022 року препаратів Нурофен, Дефлю сільвер лосьйон, Еріус сироп вартістю 591,75 грн., 27 листопада 2023 року препаратів Атоксіл гель, Еріус сироп вартістю 272,52 грн., 30 вересня 2023 року препаратів Еріус сироп, Пшик спрей, Пектолбан Ц сироп вартістю 618,70 грн., 10 жовтня 2022 року препаратів Аевіт капсули, Аква маріс спрей, Аскорутин таблетки, Атоксил гель, Еріус сироп, Нурофен, Пантенол, перекис водню, Према для дітей дуо, термометр, вартістю 1801,60 грн.
09 травня 2023 року ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» надано медичні послуги ОСОБА_3 у вигляді консультацій дитячого офтальмолога вартістю 1020 грн., які були оплачені ОСОБА_1 (а. с. 31).
09 травня 2023 року ПП «Клініка Медіком» надано медичні послуги ОСОБА_3 у вигляді консультації отоларинголога дорослого/дитячого експерта вартістю 1180 грн. та процедур загальною вартістю 1820 грн. згідно акту про надані медичні послуги (а. с. 33).
10 травня 2023 року ПП «Клініка Медіком» надано медичні послуги ОСОБА_3 у вигляді медичних процедур загальною вартістю 500 та 460 грн. згідно акту про надані медичні послуги (а. с. 34).
10 травня 2023 року ОСОБА_1 сплачено вартість медичних процедур вартістю 500 та 460 грн. (а. с. 35).
11 травня 2023 року ОСОБА_1 було оплачено медичні процедури в ПП «Клініка Медіком» вартістю 960 грн.
09 травня 2023 року ПП «Клініка Медиком» складено медичний висновок щодо пацієнта ОСОБА_3 , виписано препарати Цефріаксон, Віброцил, Ринофлуімуцил, Ізофра спрей, Мірамістін, Флікс, Синупрет, Лісобакт, Цетрин, Кварц зева (а. с. 36).
На а. с. 35 знаходяться копії чеків щодо придбання 09 травня 2023 року препаратів Офтаквікс очні краплі, Окомістин очні краплі вартістю 396,60 грн., Віброцил краплі, Ізофра назальний спрей, піпетка, Риноуімуцил спрей назальний вартістю 650 грн.
06 вересня 2023 року ТОВ «Смарт Медикал Центр» надано медичні послуги ОСОБА_3 у вигляді консультації дитячого офтальмолога, додаткових досліджень, консультації педіатра вартістю 1520 грн. (а. с. 37).
15 серпня 2022 року ТОВ «Смарт Медикал Центр» надано медичні послуги ОСОБА_3 у вигляді аналізів, консультації дитячого офтальмолога та педіатра, ЕКГ загальною вартістю 1830 грн., оплачені ОСОБА_1 (а. с. 38).
На а. с. 39 - 44 наявні копії чеків щодо придбання 30 травня 2023 року препаратів Бронхомедпласт, Стрепсілс, Тонзилотрен вартістю 493 грн., 27 травня 2023 року препарату Сумамед форте вартістю 248,90 грн., 31 травня 2023 року препарату Сумамед вартістю 350 грн., 25 травня 2023 року препарату Сумамед форте вартістю 310,20 грн., 27 травня 2023 року препарату Сумамед форте вартістю 248,90 грн., 07 лютого 2023 року препарату Делуфен спрей вартістю 195,70 грн., 22 лютого 2023 року препаратів натрій хлору, Пульмікорт, Тос-Май вартістю 1287 грн., 24 лютого 2023 року препарату Еуфілін-Д вартістю 20,10 грн., 07 листопада 2022 року препарату Альфарекін вартістю 310,05 грн., 12 листопада 2022 року препаратів Муколван, Вентолін, Гідрокортизону ацетат вартістю 152,51 грн., 07 листопада 2022 року препаратів Гідрокортизон, Нурофен, Пульмікорт вартістю 300,60 грн., 04 листопада 2022 року препарату Пульмікорт вартістю 200,25 грн., 18 листопада 2023 року препаратів Према Kids вартістю 349,20 грн., 08 листопада 2023 року препаратів Панкреатин, Стоматофін, Ототон, Дексаметазон, Цитрофарм, Лінкоміцин, хлорід натрію, шприц, Діоксидін, Дермапро вартістю 1424,11 грн., 04 вересня 2023 року препаратів Тантум верде вартістю 204 грн., 11 грудня 2023 року препаратів Віброцил вартістю 122,20 грн., 06 лютого 2023 року препаратів Гексаспрей вартістю 414 грн., 01 вересня 2023 року препаратів Панадол бебі вартістю 173,42 грн., 07 лютого 2023 року препарату Стрепсілс вартістю 47,10 грн., 15 грудня 2023 року препаратів Дексаметазон, Діоксидин, Лінкоміцин, Натхелсдитм, піпетка, Флікс, Ципрофарм, шприц, вартістю 540 грн., 15 грудня 2023 року препарату Пульмікорт вартістю 195,12 грн.
Згідно листа КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва» від 15 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 перебуває під медичним наглядом та спостерігається лікарями філії № 3 КНП «ЦПМСД» № 1 Оболонського району, укладено декларацію з лікарем педіатром ОСОБА_7 . Дитина перебуває на обліку у гастроентеролога з раннього дитинства з діагнозом первинна недостатність лактози (с/с ферментопатія), дисфункція жовчного міхура на фоні його деформації, харчова алергія, у отоларинголога з діагнозом аденоїдні вегетації 1-2 ст., в зв'язку з цим дитина потребує спеціального харчування, лікування та догляду (а. с. 101).
Листом КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва» від 19 січня 2024 року повідомлено ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 перебуває на обліку та спостерігається лікарями філії № 3 КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва», укладено декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_7 . Зі слів лікаря-педіатра ОСОБА_7 та відповідно до медзаписів з електронної картки дитини, мати ОСОБА_1 звертається з сином до лікарів Центру. За період з 07 серпня 2022 року по теперішній час ОСОБА_3 в супроводі матері ОСОБА_1 відвідував лікаря-педіатра ОСОБА_7 25 травня 2023 року з приводу гострого тонзиліту, 03 жовтня 2023 року та 07 листопада 2023 року з приводу ГРВІ, розладу травлення 12 січня 2024 року. Стан дитини відносно задовільний, розвиток відповідає віку та статі, вакцинований за календарем профілактичних щеплень (а. с. 72).
Листом КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва» від 30 січня 2024 року повідомлено на адвокатський запит, що за умови діючої декларації Центр надає медичні послуги лікаря-педіатра на безоплатній основі. КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва», за умови діючої декларації та згідно наказу МОЗ України від 19 березня 2018 року № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги», здійснює лабораторні на інструментальні дослідження на безоплатній основі (а. с. 83).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу додано нові докази, а саме копію розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 березня 2024 року, копію витягу з ЄДРПОУ щодо ФОП ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відзив на апеляційну скаргу не містить клопотання про дослідження нових доказів із обґрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, в ньому не наведено об'єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів.
Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог в сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України). Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 127/16614/15-ц (провадження № 61-2371св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі».
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 201/15248/16-ц.
Системне тлумачення частини другої статті 185 СК України і статті 182 СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Викладаючи в описовій частині рішення стислий виклад позиції позивача, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 265 ЦПК України зазначив інші обставини, ніж ті, на які посилалась позивач, безпідставно зазначивши, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року позов задоволено частково, покладено обов'язок на відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 6500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 14 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття; відповідач не надає кошти на утримання дитини; попри те, утримання сина повністю відбувається позивачем, у тому числі вона годує його, одягає, окрім того син хворіє, у зв'язку із чим виникає необхідність у витратах на лікування, на його додаткове посилене харчування та оздоровлення, а також навчання.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції виходив із того, що всі зазначені позивачем витрати не є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, адже не викликані особливими обставинами, а є витратами на утримання дитини (аліментами), в тому числі на навчання, харчування, тощо, і витрати, понесені позивачем на харчування та дитячі товари, дозвілля, здійснювались на власний розсуд, без погодження з відповідачем, не з'ясовуючи, чи має відповідач можливість сплачувати такі витрати.
Разом із тим, такі висновки не відповідають обставинам справи, зважаючи на те, що ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача додаткові витрати лише на лікування дитини і на підтвердження заявлених вимог нею надано копії актів надання медичних послуг, медичних висновків, рецептів, фіскальних чеків щодо придбання медичних препаратів.
Вимог про відшкодування додаткових витрат на будь-які інші цілі, в тому числі навчання, харчування, придбання дитячих товарів та дозвілля, ОСОБА_1 не заявлено і будь-яких доказів з цього приводу нею не надавалось. Отже, судом першої інстанції розглянуто вимоги, які ОСОБА_1 фактично не заявлені, і таким чином всупереч ст. 13 ЦПК України, якою закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, здійснено вихід за межі позову.
Зазначаючи про те, що заявлені позивачем до стягнення витрати на утримання дитини не є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме листу КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва» від 14 жовтня 2020 року, згідно якого, дитина перебуває на обліку у гастроентеролога з раннього дитинства з діагнозом первинна недостатність лактози (с/с ферментопатія), дисфункція жовчного міхура на фоні його деформації, харчова алергія, у отоларинголога з діагнозом аденоїдні вегетації 1-2 ст., в зв'язку з цим дитина потребує спеціального харчування, лікування та догляду (а. с. 101).
В зв'язку з наведеним, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність додаткових витрат на придбання лікарських засобів на лікування дитини, викликаних особливими обставинами (наявністю хронічних захворювань) та підтверджених медичними рекомендаціями, висновками, рецептами та фіскальними чеками, оскільки такі витрати не можуть вважатись звичайними витратами з утримання дитини, участь батька в яких відповідно до ст. 181 СК України вже забезпечено шляхом стягнення аліментів.
Також суд першої інстанції встановив, що як вбачається з наданих відповідачем у відзиві додатків, відповідач всіляко намагається допомогти дитині матеріально та морально, сплачував вчасно аліменти, надавав додаткову матеріальну допомогу, що свідчить про те, що батько не відмовляється приймати участь в додаткових витратах на дитину.
Однак такі висновки не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, оскільки до відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 було надано копію постанови Київського апеляційного суду в справі № 756/11185/20, звернення до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Оболонського району м. Києва» від 12 січня 2024 року та відповіді на неї, витяг з програми медичних гарантій за 2022 та 2023 року із єдиного веб-порталу Національної служби здоров'я України, і у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що заявлені позивачем до стягнення додаткові витрати за період з серпня 2022 року по 21 грудня 2023 року в розмірі 31458,31 грн. на лікування та оздоровлення є витратами, що охоплюються утриманням у вигляді аліментних зобов'язань.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2021 року по вересень 2023 року включно, ОСОБА_2 мав заборгованість станом на 30 число кожного місяця (а. с. 16).
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції безпідставно підміняє поняття участі батька у додаткових витратах на дитину та сплати ним аліментів, призначених судом, незважаючи на те, що такі способи участі в утриманні дитини є самостійними предметами правового регулювання, а саме ст. 185 та ст. 181 СК України відповідно.
При цьому посилання суду першої інстанції на ст. 181 СК України як на статтю, якою нібито регулюються відносини стягнення додаткових витрат на утримання дитини, є помилковим і здійснене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційний суд також враховує і погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження 11 березня 2024 року, тобто через 85 днів після відкриття провадження в справі 25 грудня 2023 року з порушенням 60-денного строку, передбаченого ст. 275 ЦПК України.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відтак судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 по суті, апеляційний суд виходить із доведеності додаткових витрат на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (наявністю хронічних захворювань) та підтверджених медичними рекомендаціями, висновками, рецептами та фіскальними чеками, витрати позивача на придбання лікарських засобів в розмірі 19514,91 грн., частина від цих витрат складає 9757,46 грн., які підлягають компенсації відповідачем.
Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими підтверджуються вимоги позивача про покладення на відповідача додаткових витрат на утримання дитини в повному обсязі, а не в рівних частках з позивачем, нею надано не було, в зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для збільшення частки участі відповідача у додаткових витратах, виходячи із рівності обов'язку обох батьків на утримання дитини.
При цьому апеляційний суд враховує та погоджується з доводами відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем надано дві копії одного і того ж фіскального чеку з аптеки від 27 травня 2023 року на суму 248,90 грн., і не включає повторно цю ж суму до суми витрат, які підлягають компенсації відповідачем.
Апеляційний суд враховує матеріальне становище дитини і платника аліментів, зокрема, що з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 судом стягуються аліменти в розмірі 12000 грн., при цьому ОСОБА_2 має у власності нерухоме майно у вигляді частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , має офіційне працевлаштування та постійний дохід, що підтверджується довідкою ТОВ «Бруклін-Київ».
Доказів того, що відповідач не має можливості сплачувати додаткові витрати на дитину, ним надано не було.
З огляду на хронічні захворювання дитини, а відтак необхідність постійного придбання відповідних ліків, апеляційний суд відхиляє необґрунтовані доводи ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, що долучені до позову документи на підтвердження витрат, понесених на лікування дитини, не відповідають датам призначення та лікування, а також доводи, що витрати, заявлені позивачем до відшкодування, не є систематичними витратами, понесеними у зв'язку з постійною хворобою дитини, та охоплюються аліментними зобов'язаннями.
Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем здійснювалося отримання медичних послуг виключно у приватних медичних установах, з огляду на наявність в матеріалах справи листа КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва» від 19 січня 2024 року, наданого самим відповідачем, яким повідомлено ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 перебуває на обліку та спостерігається лікарями філії № 3 КНП «ЦПМСД № 1 Оболонського району м. Києва», укладено декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_7 , і за період з 07 серпня 2022 року по теперішній час ОСОБА_3 в супроводі матері ОСОБА_1 відвідував лікаря-педіатра ОСОБА_7 25 травня 2023 року з приводу гострого тонзиліту, 03 жовтня 2023 року та 07 листопада 2023 року з приводу ГРВІ, розладу травлення 12 січня 2024 року (а. с. 72).
Разом із тим, апеляційний суд приходить до висновку про те, що отримання позивачем платних консультацій та інших платних медичних послуг у комерційних медичних закладах не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, оскільки позивачем не доведено, що здійснені нею витрати в цій частині є крайньою необхідністю чи обумовлені особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України, та відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що відсутність погодження з відповідачем додаткових витрат на дитину ні згідно ст. 185 СК України, ні згідно судової практики Верховного Суду не є підставою для відмови в стягненні цих витрат.
Апеляційний суд враховує, що позивач могла скористатися безоплатним отриманням у державних або комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, гарантованої державою, оскільки протилежного нею не доведено, однак на свій розсуд обрала надання дитині саме платних медичних послуг, і вказані обставини не спростовуються доводами апеляційної скарги, що відповідно до ст. 35-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Апеляційний суд не заперечує наявності у дитини та ОСОБА_1 , як її законного представника, права обрання лікаря та медичного закладу, проте даному праву водночас кореспондує обов'язок понесення пацієнтом фінансового тягаря за прийняття відповідного рішення щодо обрання платних медичних послуг на свій розсуд.
Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, і позивачем не доведено їх погодження з відповідачем.
Позивачем також не доведено, що понесені нею витрати в цій частині не покриваються за рахунок аліментів 12000 грн., які сплачує відповідач на утримання дитини на підставі судового рішення.
Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідач нібито переховується від позивача та дитини, не зазначаючи свій телефон та електронну адресу, та про те, що необізнаність відповідача про стан здоров'я дитини є неналежним виконанням ним батьківських обов'язків, як нічим не підтверджені припущення, та оскільки такі обставини не входять до предмету доказування в межах заявлених позовних вимог, а також, в зв'язку з цим, відхиляє відповідні заперечення відповідача у відзиві на апеляційну скаргу.
Апеляційний суд також відхиляє як такі, що заявлені з формальних підстав, доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було прийнято відзив з порушенням чинного законодавства, а саме без доказів надсилання листом з описом вкладення. Апеляційний суд враховує, що до відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву, який ним подавався до суду першої інстанції, відповідно до ст. 178 ЦПК України, додано фіскальний чек ПАТ «Укрпошта», яким підтверджується направлення рекомендованого листа на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 82). При цьому відсутність у справі опису вкладення не завадило позивачу надати відповідь на відзив на позовну заяву, чим підтверджується отримання нею такого відзиву.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання дитини за період з серпня 2022 року по 21 грудня 2023 року в розмірі 9757,46 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених на 31 % позовних вимог в розмірі 832,04 грн. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 9757,46 грн. за період з серпня 2022 року по 21 грудня 2023 року.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 832,04 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.