17 червня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/8860/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Шкоріної О. І., Оніщука М. І.
при секретарі Мудрак Р. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шевчука Юрія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 08 лютого 2024 року
у складі судді Кошель Б. І.
у цивільній справі № 357/6173/22 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк»
до ОСОБА_1
про звернення стягнення на предмет іпотеки
В липні 2022 року АТ «Сенс Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 02.07.2008 року АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11367288000, за умовами якого Банк (кредитор) зобов'язався надати відповідачеві (позичальникові) кредит у сумі - 50 900,00 дол. США. Відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
Зазначав, що Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві, кредит. В свою чергу, позичальник неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 13.06.2022 р. утворилась заборгованість: за кредитом: 48 833,86 доларів США, по відсотках: 118 133,11 доларів США, по пені: 157 121,73 грн.
В рахунок забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором від 02.07.2008 року між Кредитором та Іпотекодавцями, якими є - ОСОБА_1 , укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьох-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Укрсиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Укрсиббанк» та фізичними особами.
09 грудня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» було укладено договір про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 11367288000 від 02.07.2008 року, що було укладено між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк.
Посилаючись на те, що зобов'язання за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не виконані, позивач просив задовольнити позов та звернути стягнення на предмет іпотеки чотирьох-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2024 року позов задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на чотирьох-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11367288000 від 02.07.2008 року в сумі 166 966,97 доларів США, та по пені: 157 121,73 грн., а саме: за кредитом - 48833,86 доларів США, по відсотках - 118 133,11 доларів США, по пені - 157 121,73 грн., на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» судові витрати у розмірі 13 300,50 грн.
Зупинено виконання рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
В апеляційній скарзі адвокат Шевчук Ю. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказував, що єдиним допустимим доказом отримання готівки позичальником та факом виконання умов договору є касовий документ та заява про видачу готівки, в той час як розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського ордеру. Вважає, що Банком не було надано доказів того, що відповідачем був отриманий кредит, а отже вимоги про наявність заборгованості за кредитним договором є недоведеними.
Правом подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 2.07.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1136728800, за умовами якого Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50 900,00 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 246829,37 грн. за курсом НБУ на день укладання договору.
Відповідно до п.1.2.2 Договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 02.07.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов Договору.
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений 02.07.2008 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Білик О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2-3904.
За умовами пункту 1.1. вказаного договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Вишняк О. А. , держаним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори 27 липня 2004 року за реєстровим номером 5-2585 та зареєстровано в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 6544222 та записано в реєстраційну книгу 102 за № 11199, і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких Іпотекодавець набув право власності на Предмет іпотеки. Предмет іпотеки складається з чотирьох жилих кімнат. Загальна площа Предмета іпотеки становить 67,0 кв.м.
Відповідно до п.1.2. договору ринкова вартість Предмету іпотеки, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності, становить: 353 187,00 грн 00 коп.
Відповідно до п.п. 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. п. 4.1. договору, Іпотекодержатель має право звернення стягнення на Предмет іпотеки: у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати Предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.
У відповідності до п. 4.2. договору, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса: позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку» та з інших, передбачених законодавством України, підстав.
Згідно п. 4.3. договору право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю.
Також, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30.01.2009 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11367288000 від 02.07.2008 року, відповідно до умов якого сторони домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за Договором та про зміну розміру ануїтетного платежу, передбаченого Договором.
Відповідно до п.п. 1.1. Додаткової угоди, Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 02.07.2023 року, якщо тільки не буде встановлено інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору.
Згідно п.п. 1.2. Додаткової угоди, Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 675 доларів США в день сплати ануїтетних платежів, передбаченого Договором.
Також, сторонами було погоджено «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», що є невід'ємною частиною Додаткової угоди.
З матеріалів справи слідує, що 08.12.2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
У подальшому, 09.12.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» було укладено Договір № 2098/К про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Дельта Банк» передав (відступив) АТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
Позивачем 18.02.2022 року на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушення, відповідно до якої Банк вимагає від Позичальника у тридцяти денний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку. Однак, вказана вимога залишилась без виконання.
Обґрунтовуючи розмір заборгованості за кредитним договором, позивач надав розрахунок заборгованості за договором кредиту від 02.07.2008 року № 1136728800, згідно яким заборгованість станом на 13.06.2022 року становить: за кредитом - 48 833,86 доларів США, по відсотках - 118 133,11 доларів США, по пені - 157 121,73 грн.
Згідно з протоколом від 12.08.2022 року за №2/2022 позачергових Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення та затверджено зміну назви Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс-Банк».
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, сторонами було укладено кредитний договір та договір іпотеки, які були належним чином нотаріально посвідчені, сторонами не оспорювалися, тобто є чинними. Даний факт сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи. Автентичність підпису, на оглянутому в судовому засіданні оригіналі договору іпотеки, стороною відповідача не заперечувалося. Банком умови договору про надання грошових коштів виконані у повному обсязі, що підтверджується подальшим укладанням додаткової угоди № 1, в якій сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення кредиту та зміну розміру ануїтетного платежу. Оскільки відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконав, що призвело до утворення заборгованості за кредитом в розмірі 48 833,86 дол. США., по відсотках - 118 133,11 дол. США., по пені - 157 121,73 грн., розмір якої відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову й звернення стягнення на предмет іпотеки за для погашення заборгованості відповідача. При цьому, з огляду на приписи Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX суд дійшов висновку про необхідність зупинення виконання рішення суду на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. ). Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов'язальним. Також кредитний договір є реальним договором, оскільки відповідно до ст. 1046 ЦК України та ч. 2 ст. 1054 ЦК України Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до Закону України «Про іпотеку» №898-IV у редакцій на час виникнення спірних правовідносин, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Визначення іпотеки міститься і у ст. 575 ЦК, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до положень статті 3 Закону №898-IV іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку ії іпотечного договору.
Отже, згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо непідтвердження банком факту надання кредитних коштів, оскільки ні кредитний ні іпотечний договір відповідачем не оспорюється, а факт укладання договору іпотеки за таких обставин підтверджує існування на момент укладення іпотечного договору між сторонами дійсного зобов'язання, а саме зобов'язання із повернення кредитних коштів та сплати відсотків на умовах кредитного договору від 08.07.2007 року.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Отже на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (у цій справі - іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Утім, факт невиконання кредитних зобов'язань визначених договором від 08.07.2007 року відповідачем не спростований, доказів повернення кредитних коштів та контррозрахунку заборгованості не подавалось, розрахунок поданий банком не заперечувався, з огляду на що, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість за кредитом становить 48 833,86 дол. США, по відсотках - 118 133, 11 дол. США, по пені - 157 121,73 грн.
Отже встановлено і підтверджується матеріалами справи факт існування між сторонами кредитних зобов'язань, що забезпечені іпотекою, та порушення відповідачем зобов'язань із повернення кредитних коштів..
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Оскільки позивачем доведено невиконання відповідачем ОСОБА_1 забезпеченого іпотекою зобов'язання із повернення грошових коштів відповідно до умов договору кредиту від 08.07.2007 року, розмір заборгованості за кредитом становить 48 833,86 дол. США, по відсотках - 118 133, 11 дол. США, по пені - 157 121,73 грн. не викликає сумніву, колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову банку й звернення стягнення на чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11367288000 від 02.07.2008 року в сумі 166966,97 доларів США, та по пені: 157121,73 грн., а саме: за кредитом - 48 833,86 доларів США, по відсотках - 118133,11 доларів США, по пені - 157121,73 грн, на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи, що на момент ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, суд першої інстанції, з підстав визначених Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення виконання рішення суду на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування (висновок у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, провадження №61-10125св21).
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду про звернення стягнення на квартиру впливає на права та обов'язки ОСОБА_3 - дружини відповідача, як співвласника квартири, не заслуговують на увагу та спростовуються п.1.4 договору іпотеки за яким іпотекодавець свідчить, що укладанням договору іпотеки не порушені права та/або інтереси третіх осіб; у тексті договору відсутнє застереження про наявність іншого співвласника та, відповідно необхідність, його згоди на укладення договору іпотеки. Судове рішення про визнання недійсним договору іпотеки із наведених підстав не ухвалювалось.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Порушень процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції не встановлено. Встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Шевчука Юрія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 26 червня 2024 року.
Судді: Є. П. Євграфова
О. І. Шкоріна
М. І. Оніщук