Рівненський апеляційний суд
26 червня 2024 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов В.О. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що вина у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень не доведена належними та допустимими доказами, зокрема, матеріали справи не містять доказів керування ним автомобілем. Крім того, заперечує наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та вважає необ'єктивними результати його огляду на місці зупинки, який було проведено за допомогою газоаналізатора, що не пройшов вчасно технічне обслуговування (калібрування). При цьому, ОСОБА_1 не було направлено на огляд до найближчого медичного закладу та не було роз'яснено його права.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити.
Справа №564/74/24 Суддя в суді І інстанції - Грипіч Л.А.
Провадження № 33/4815/398/24 Суддя в суді апеляційної інстанції - Шимків С.С.
Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник Михайлов В.О., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи не з"явилися у судове засідання апеляційного суду повторно. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Подане адвокатом Михайловим В.О. клопотання про чергове відкладення розгляду справи розцінюється апеляційним судом як свідоме затягування розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання захисника Боровця В.Ю. про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція).
Судом встановлено, що 31.12.2023 року о19 год. 27 хв., в м. Костопіль, по вул. Скляна, 52, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Ford Focus, р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9(а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер 6810. Результат огляду становить 2,13 проміле, що підтверджується тестом №4212 від 31.12.2023 року, актом огляду, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Із результатами огляду ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його особистим підписом в акті огляду. Підстав вважати їх необ'єктивними апеляційний суд не вбачає.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. За результатами огляду на місці зупинки було встановлено факт перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 , під час оформлення стосовно нього адміністративних матеріалів, не заперечував факту керування автомобілем та вживання алкогольних напоїв.
Необґрунтованими є доводи захисника ОСОБА_1 , що газоаналізатор "Alcotest Drager 6810" має проходити технічне обслуговування кожні шість місяців, адже наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, - 1 рік.
Тобто, технічні засоби, що використовуються органами національної поліції для проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, проходять технічне обслуговування з інтервалом в 1 рік.
Крім того, 19.01.2024 року о 17 год. 45 хв., в м. Костопіль, по вул. Скляна, 52, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Ford Focus, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук.
Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та проведення такого огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується актом відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням водія на огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Свідки під час проведення огляду не залучалися, оскільки працівниками поліції здійснювалася його відеофіксація, що передбачено та відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, у ході розмови із поліцейським, ОСОБА_1 визнав, що вживав алкогольні напоїв - пиво.
Згідно листа КНП «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» №197/01-14/23 від 02.02.2023 року, у даному закладі відсутні лікарі, які пройшли тематичне удосконалення, зокрема, щодо проведення оглядів водіїв на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим такі освідування не проводяться.
За таких обставин, відсутні підстави для висновку, що працівниками поліції порушено порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, адже останній був направлений на такий огляд до найближчої медичної установи КП «РОЦПЗН», яка проводить такі огляди у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку, що працівниками поліції невірно встановлено особу водія, який вчинив правопорушення, та обставин, які б свідчили про упередженість дій поліцейських стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованих правопорушень.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема, протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №550425 від 31 грудня 2023 року, серії ААД №550408 від 19 січня 2024 року, актами огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленнями водія на такий огляд до медичного закладу, тестом газоаналізатора Alcotest 6810 №4212 від 31.12.2023 року, а також відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.
Факт вчинення вказаних правопорушень, за обставин викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.
Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Михайлову Володимиру Олександровичу строк апеляційного оскарження постанови Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича залишити без задоволення, а постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.